У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

          05 червня 2006 року                                                    м. Київ

             Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Левченка Є.Ф., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) “Олвід-буд”, Підгайцевської сільської ради, комерційного банку “Західінкомбанк” про визнання права на частку у спільному майні подружжя, визнання недійсними свідоцтва про право власності, договорів застави та іпотеки,

в с т а н о в и л а :

               У серпні 2004 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що під час шлюбу з ОСОБА_2, який є одним із засновників ТОВ “Олвід-буд”, вони спорудили адміністративний будинок та столярну майстерню, проте ці споруди були зареєстровані за ТОВ “Олвід-буд”, а згодом передані у заставу банку, таким чином було порушено її право на частку у спільному майні подружжя.

           Рішенням Луцького міськрайонного суду від 17 лютого 2005 року, частково зміненим ухвалою апеляційного суду Волинської області від 19 травня 2005  року, у задоволенні позову відмовлено.

            У касаційній скарзі представник позивачки ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення і справу направити на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.                 

             Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

             Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

                 Доводи скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.             

             Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для призначення справи  до судового розгляду.

             Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

             Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Cудової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

             Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану в інтересах ОСОБА_1, відхилити, рішення Луцького міськрайонного суду від 17 лютого 2005 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від  19 травня 2005 року залишити без змін.

             Ухвала оскарженню не підлягає.

             Судді Верховного Суду України :                                      Є.Ф.Левченко

                                                                                                                Л.І.Охрімчук

                                                                                                                Ю.Л.Сенін