Справа №33-293/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

м. Луцьк                                     27 серпня 2010 року

Суддя апеляційного суду Волинської області Фідря О.М., з участю ОСОБА_1, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, жительки АДРЕСА_1, непрацюючої, на постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 22 липня 2010 року про притягнення її до адміністративної відповідальності за ст. 352 Митного кодексу України, –

ВСТАНОВИВ:

Постановою судді ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 352 МК України, з накладенням стягнення у виді конфіскації 220 пачок цигарок та автомобіля, у якому переміщувався цей товар.

ОСОБА_1 притягнута до адміністративної відповідальності за те, що 18 червня 2010 року близько 19 години 20 хвилин, керуючи автомобілем «Сеат-Інка», реєстраційний номер НОМЕР_1, виїжджаючи в приватних справах з України в Республіку Польща через митний пост «Ягодин», намагалась незаконно, шляхом приховування від митного контролю, перемістити через митний кордон України 220 пачок цигарок іноземного виробництва, загальною вартістю 1100 грн., які були приховані у спеціально виготовлених сховищах (тайника), а саме, у подвійному днищі автомобіля, доступ до якого став можливим через вирізані отвори у вантажному відсіку автомобіля, і були виявлені під час проведення прикордонно-митного контролю.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вищевказану постанову скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд або змінити в частині конфіскації автомобіля. Зазначає, що вилучений автомобіль не перебуває у ї приватній власності, а належить ОСОБА_3, для якого даний автомобіль є єдиним джерелом існування. Вказує на неврахування судом того, що на її утриманні знаходиться малолітній син та мати-пенсіонерка.

Заслухавши скаржника, яка просила апеляційну скаргу задовольнити., перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, приходжу висновку, що скарга до задоволення не підлягає.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_1 дій, спрямованих на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) ґрунтується на матеріалах справи і є правильним. Такий висновок не оспорюється і самим апелянтом.

Суд належним чином обґрунтував рішення про конфіскацію транспортного засобу, в якому переміщувалися безпосередні предмети порушення митних правил, та врахував обсяг конструктивних змін, внесених у цей транспортний засіб із зазначеною метою.

Загальні положення ст. 29 КУпАП про те, що у справах про адміністративні правопорушення конфісковано може бути лише предмет, який був знаряддям вчиненого або безпосереднім об’єктом правопорушення, коли він є особистою власністю правопорушника, застосовуються у тих випадках, для яких законодавчими актами не встановлено винятків із загального правила. Частиною 2 ст. 326 МК України встановлено, що конфіскація безпосередніх предметів порушення митних правил із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортних засобів, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України, проводиться незалежно від того, чи є вони власністю особи, яка вчинила порушення митних правил, а також незалежно від того, встановлена ця особа чи ні.

При вирішенні справи суд обґрунтовано врахував ці положення Митного кодексу України.

Наведені в апеляційній скарзі обставини, а саме наявність на утриманні  правопорушника малолітнього сина та матері-пенсіонерки, не є тими обставинами, які відповідно до ст. 34 КУпАП пом’якшують відповідальність за адміністративне правопорушення.

 Інші доводи апелянта про те, що даний транспортний засіб є єдиним джерелом існування для його власника, не сталять під сумнів законність постанови суду.

Постанова судді є законною і обґрунтованою і підстав для її скасування чи зміни з підстав, викладених в апеляції немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1  залишити без задоволення, а постанову судді Любомльського районного суду Волинської області від 22 липня 2010 року щодо неї – без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду Волинської області     /підпис/         О.М. Фідря

Згідно з оригіналом

Суддя апеляційного суду Волинської області                 О.М. Фідря