Справа №2-307
2010 року
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2010 року м.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Варениця В.С.
при секретарі Мельник Є.Є.
під час розгляду у відкритому судовому засіданні в місті Яворові
цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади с.Лозина в особі Лозинської сільської ради, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, Львівське обласне комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Яворівська державна нотаріальна контора,
про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом
та за позовом ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Лозинської сільської ради, треті особи ОСОБА_1, Львівське обласне комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Яворівська державна нотаріальна контора,
про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом,-
В С Т А Н О В И В:
гр.ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, позовні вимоги по якій під час попереднього судового засідання збільшила, в якій просить постановити рішення, яким встановити встановити факт прийняття нею спадщини та визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1, після смерті матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Свої вимоги мотивує тим, що вона являється рідною дочкою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Після одруження її батьки в період 1961-1967 років побудували житловий будинок, який відносився до майна колгоспного двору. В будівництві будинку батькам допомогали вона, рідні брати ОСОБА_8, ОСОБА_9 та рідна сестра ОСОБА_5 Також разом з ними проживала двоюрідна сестра ОСОБА_10, яка приходиться матір'ю третій особі по справі ОСОБА_3 За життя батьки не писали заяви в сільську раду про поділ їх двору на два різні і жодного рішення з цього питання не приймалося. Батько ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, після його смерті спадщина не відкривалася, так як господарство відносилося до колгоспного двору. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_6, яка за життя склала заповіт, яким заповіла їй все своє майно. Після смерті матері вона прийняла спадщину, так як періодично з липня 2000 року проживала в будинку, несла витрати по утриманню будинку, обробляла земельну ділянку, отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на частину земельної ділянки, яка належала їй матері.
Також до суду з позовною заявою звернулися гр.ОСОБА_3 та гр.ОСОБА_4, в якій просять постановити рішення, яким визнати за ними право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 в розмірі по 1/4 частині, після
2
смерті матері та бубусі ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3. Свої позовні вимоги мотивують тим, що після смерті ОСОБА_10 відкрилася спадщина по заповіту, до складу спадкового майна входить 1/2 частина житлового будинку АДРЕСА_1. Вони своєчасно, в межах шестиміячного строку, звернулися з заявою до Яворівської нотаріальної контори про прийняття спадщини, однак оформити свідоцтво про право на спадщину вони не можуть, так як на житловий будинок не оформлено правовстановлюючого документу. В житловому будинку ОСОБА_10 проживала з трьохлітнього віку, її вихованням займалися тітка ОСОБА_6 та її чоловік ОСОБА_7, які також виховували своїх рідних дітей. До дня смерті ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_10 вела разом з нею спільне господарство. На час припинення існування колгоспного двору, 15 квітня 1991 року, ОСОБА_10 та ОСОБА_6 були єдиними членами двору і не втратили право власності на майно, що належало колгоспному двору, і відповідно їм належала на праві власності 1/2 частина житлового будинку.
Ухвалою суду заявлені позовні вимоги були об'єднані в одне провадження, виходячи з однорідності позовних вимог щодо одного і того ж предмета спору, а саме житлового будинку АДРЕСА_1.
При розгляді справи позивач ОСОБА_1 збільшені позовні вимоги підтримала, дала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві та доповненнях до неї. Просить її позов задоволити, а в позові ОСОБА_10 і ОСОБА_4 відмовити.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_11 вважає, що заявлений позов її довірителькою ОСОБА_1 є обгрунтованим, при розгляді справи встановлено, що батьки її довірительки мали п'ятеро дітей, проживали в половині старого будинку і вирішили побудувати новий будинок, який і побудували і 1965 році. В погосподарській книзі за 1971-1975 роки вказано, що житловий будинок 1965 року побудови в цілому належав сім'ї ОСОБА_6 і ОСОБА_10 не могла приймати участь в будівництві нового будинку, так як мала грудну дитину ОСОБА_3, і проживала в старому будинку. Жодних заяв і рішень про поділ нового будинку не було, з невідомих причин в подальших погосподарських книгах дописано різними чорнилами наявність за господарством ОСОБА_10 половини будинку. Також при розгляді справи встановлено, що ОСОБА_10 з 1988 року по 2001 рік була прописана і проживала в м.Львові, де працювала і отримувала пенсію. На час смерті ОСОБА_6 була єдиним власником житлового будинку, після її смерті відкрилася спадщина по заповіту, яку її довірителька прийняла, так як доглядала за спадковим будинком, виготовила технічний паспорт, отримала свідоцтво про право на спадщину на частину земельної ділянки, яка належала її матері ОСОБА_6 Відповідно позов ОСОБА_3 є безпідставним, так як її мати не була співвласником будинку, станом на 1991 рік проживала у Львові, відповідно втратила право на майно колгоспного двору.
Третя особа по справі ОСОБА_5 дала пояснення, аналогічні поясненням своєїх сестри ОСОБА_1, на обов'язкову частку в спадщині після смерті своєї матері ОСОБА_6 не претендує, просить задоволити позовну заяву сестри.
Позивач ОСОБА_3 при розгляді справи свої позовні вимоги підтримала, дала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. Просить її позов задоволити, а позов ОСОБА_1 відхилити.
Позивач ОСОБА_4 свої позовні вимоги та пояснення матері ОСОБА_3 підтримав.
Представник позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - гр.ОСОБА_12 вважає, що при розгляді справи встановлено, що дійсно після смерті ОСОБА_10 відкрилася спадщина по заповіту, яку прийняли його довірителі, своєчасно подавши заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори. Також при розгляді справи встановлено, що до спадкового майна входить половина житлового будинку АДРЕСА_1, який відносився до майна колгоспного двору і в якому з трьохрічного віку
проживала мати ОСОБА_3 - покійна ОСОБА_10, яка незважаючи на прописку в м.Львові, з метою отримати в майбутньому квартиру більшої площі, постійно проживала в с.Дубровиця, своїми коштами і працею приймала участь у веденні господарства колгоспного двору, а тому не втратила права на половину житлового будинку. Факт проживання покійної ОСОБА_10 в с.Дубровиця стверджується довідкою про роботу в ПА «Розточчя», отримання сертифікату на земельну частку і майновий пай, даними погосподарських і будинкової книг. Дійсно станом на 15 квітня 1991 року в колгоспному дворі, до майна якого відносився спірний житловий будинок, було два члени двору мати ОСОБА_1 - покійна ОСОБА_6 та покійна мати його довірительки – гр.ОСОБА_10, яка набула право власності на 1/2 частину спірного житлового будинку.
Представник відповідача Лозинської сільської ради Яворівського району Львівської області Андрусів Н.Я. пояснила, що їй невідомо як було проведено поділ колгоспного двору, однак по погосподарських книгах, які зберігаються в сільській раді, значаться два господарства, головами яких були покійні ОСОБА_6 та ОСОБА_10, відповідно їх спадкоємці повинні спадкувати по половині будинку.
Представники третіх осіб Львівського обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» та Яворівської державної нотаріальної контори на розгляд справи не з'явилися, від даних осіб надійшли клопотання про розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши пояснення сторін, їх представників, третьої особи, допитавши свідків, дослідивши докази по справі, суд встановив наступне.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що спірний житловий будинок з господарськими будівлями за АДРЕСА_1, рік побудови 1961-1966 р.р., його інвентаризаційна вартість станом на 09.08.2001 року становить 27567 грн 00 коп.
Як вбачається з погосподарської книги за 1953-1955 роки по с.Дубровиця, до побудови спірного будинку, станом на 1955 рік, головою господарства був ОСОБА_7, членами були його дружина ОСОБА_6, діти ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_15, ОСОБА_1, а також ОСОБА_10, за даним господарством рахувалося 1/2 частина житлового будинку 1918 року побудови.
Судом також встановлено, що спірний будинок був побудований в період 1965 року батьками позивача ОСОБА_1, а саме ОСОБА_7 та ОСОБА_6, допомогу в будівництві будинку надавали також і інші члени двору.
Після побудови житлового будинку, згідно наявних погосподарських книг по ОСОБА_2 сільській раді за 1971-1973 роки, в даному житловому будинку проживали ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, які відносилися до колгоспного двору за НОМЕР_1, за яким рахувався вищевказаний будинок, також ОСОБА_10 та ОСОБА_3, які відносилися до робітничого двору за НОМЕР_2, за яким відомостей щодо наявності будинку відсутні.
А починаючи з даних погосподарських книг Лозинської сільської ради з 1977 року за господарствами, головами яких були ОСОБА_7 та ОСОБА_10, значаться по 1/2 частині житлового будинку 1965 року побудови.
При розгляді справи судом встановлено, що правових підстав для проведення поділу двору, головою якого був ОСОБА_7, на два господарства не було, оскільки відсутнє рішення сільської ради чи судове рішення. Тому суд визнає, що наявні записи в погосподарських книгах по ОСОБА_2 сільській раді про існування двох господарств є безпідставними. В дійсності до 1991 року існувало одне господарство, головою якого була ОСОБА_6, а членом даного двору була ОСОБА_10
4
Судом встановлено, що станом на 15 квітня 1991 року, з часу введення в дії Закону України “Про власність”, спірний житловий будинок належав до майна суспільної групи господарства – колгоспний двір.
Відповідно до ст.ст.120, 123 ЦК України (1963 року), діючих на час виниклих правовідносин, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності, розмір долі члена в майні колгоспного двору визнавався рівним.
При розгляді справи судом також встановлено, що гр.ОСОБА_10 з 26.02.1988 року вибула з даного двору та стала проживати в АДРЕСА_2 до 19.02.2001 року, що стверджується довідкою ВАТ «Львівобленерго».
А відповідно до вимог ст.126 ЦК України (1963 року), діючої на час виниклих правовідносин, працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору, якщо він не менше трьох років підряд не приймав своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.
Твердження позивача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_12, що покійна ОСОБА_10, незважаючи на прописку в м.Львові, в дійсності продовжувала проживати в с.Дубровиця в спірному будинку, а тому не втратила право на частку в майні колгоспного двору, судом не приймається, оскільки, крім проживання, необхідною умовою збереження права на частку в майні двору є участь своєю працею і коштами у веденні спільного господарства. Як вбачається з погосподарських книг за 1986-1990 роки та 1991-1995 роки, за ОСОБА_10 з часу вибуття з колгоспного двору домашніх тварин не рахувалося, коштів самообкладання не сплачувалися, що свідчить про відсутність ведення господарства. Крім того, як вбачається з Державного акту на право приватної власності на землю, виданої на ім'я ОСОБА_6, остання являлася фактичним землекористувачем присадибної земельної ділянки площею 0,600 га.
Покликання позивача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_12 на факт роботи ОСОБА_10 в колгоспі в період 1988-1991 років, отримання останньою сертифікатів на право на земельну частку(пай) та майновий пай, наявність факту страхування майна в період 2000-2001 року, не свідчить про участь ОСОБА_10 своєю працєю і коштами у веденні спільного господарства двору, головою якого була ОСОБА_6
Таким чином, судом встановлено, що гр.ОСОБА_10 більше трьох років не приймала участі своєю працею і коштами у веденні господарства колгоспного двору, а тому станом на 15 квітня 1991 року вона втратила свою частку в майні даного господарства колгоспного двору.
Подальше проживання з 19.02.2001 року гр.ОСОБА_10 в житловому будинку, власником якого стала ОСОБА_6, та ведення господарства не може бути підставою для набуття права власності на житловий будинок, власником якого з 15 квітня 1991 року стала ОСОБА_6 як останній член колгоспного двору.
Згідно свідоцтва про смерть гр.ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, після її смерті відкрилася спадщина по заповіту. Згідно заповіту посвідченого 14.10.1987 року секретарем виконавчого комітету Лозинської сільської ради Яворівського району Львівської області гр.ОСОБА_6 все своє майно заповіла дочці ОСОБА_1
Згідно копій свідоцтв про народження та одруження прізвище позивача є ОСОБА_1, тобто позивач являється спадкоємцем за законом першої черги.
Судом також встановлено, що гр.ОСОБА_1 у встановлений законом строк згідно законодавства не звернувся з заявою про прийняття спадщини, але після відкриття спадщини, у встановлений законом строк фактично вступила в управління та володіння спадковим жилим будинком, доглядала за даним будинком, підтримувала господарство в належному стані, обробляла земельну ділянку. Крім того, ОСОБА_1 звернулася в нотаріальну контору та отримала 01.08.2008 року свідоцтво про право на спадщину за заповітами на земельну частку (пай) та 1/4 частину земельної ділянки, які належали на праві власності спадкодавцю ОСОБА_6
5
Таким чином, у відповідності до вимог ст.549 ЦК України (1963 року), який діяв на час відкриття спадщини, позивач ОСОБА_1 фактично прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6
Однак відсутність реєстрації права власності на житловий будинок за спадкодавцем ОСОБА_6 позбавляє можливості позивача оформити свої спадкові права шляхом оформлення спадщини в нотаріальному порядку, а тому її право на спірний житловий будинок слід визнати в судовому порядку.
Оцінюючи докази по даній справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні доведено, що позивач є такою, що прийняла спадщину за заповітом після смерті спадкодавця, на спадковий будинок відсутні правовстановлюючі документи, за позивачем слід визнати право на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, а тому її позов підлягає до задоволення.
Відповідно позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо визнання за ними права власності на частину спірного житлового будинку судом визнаються безпідставним, оскільки спадкодавець ОСОБА_10 на час смерті не набула права власності на спірне майно.
Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212, 88 ЦПК України, ст.ст.120,123,126, 524, 525, 526, 529, 548, 549 ЦК України (1963 року), -
В И Р І Ш И В:
позов ОСОБА_1 задоволити. Встановити факт прийняття гр.ОСОБА_1 спадщини по заповіту після смерті матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
Визнати за гр.ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.
В позові ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Лозинської сільської ради, треті особи ОСОБА_1, Львівське обласне комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», Яворівської державної нотаріальної контори, про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом – відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апелвяційного суду Львівської області шляхом подання через Яворівський районний суд Львівської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення виготовлено в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СУДДЯ: