КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01601, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
21.05.10 Справа № 16-05/65
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Майданевич А.Г. (доповідач по справі),
суддів:
Гаврилюк О.М
Федорчук Р. В
за участю представників сторін:
згідно з протоколом судового засідання від 21.05.2010 року,
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Черкаської області від 01.03.2010 року
по справі № 16-05/65 (суддя Спаських Н.М.)
за позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_3, м. Черкаси,
до комунального підприємства «Черкасиводоканал», м. Черкаси,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Департамент архітектури будівництва та землеустрою виконавчого комітету Черкаської міської ради, м. Черкаси,
2. Черкаська ТЕЦ, м. Черкаси,
про стягнення 39 246,29 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Черкаської області від 01.03.2010 року по справі № 16-05/65 частково задоволено позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до комунального підприємства «Черкасиводоканал», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент архітектури будівництва та землеустрою виконавчого комітету Черкаської міської ради та Черкаська ТЕЦ про стягнення 39 246,29 грн. Стягнуто з КП «Черкасиводоканал»на користь ФОП ОСОБА_3 3 658,42 грн. на відшкодування завданої шкоди монтажем щита, 36,59 грн. державного мита та 11,03 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням господарського суду Черкаської області, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 01.03.2010 року у справі № 16-05/65 і прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача заявлену суму завданої матеріальної шкоди 39 246,29 грн. в повному обсязі. В своїх доводах позивач посилався на те, що при винесені рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Комунальне підприємство «Черкасиводоканал» на підставі ст. 96 ГПК України надіслало відзив на апеляційну скаргу в якому просить у задоволенні апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Черкаської області від 01.03.2010 року у справі № 16-05/65 відмовити повністю, рішення залишити без змін.
Позивач та його представник в судовому засіданні надали свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просили апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Черкаської області від 01.03.2010 року скасувати, прийнявши нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні надав свої пояснення й підтримав відзив на апеляційну скаргу та просив рішення господарського суду Київської області від 10.02.2010 року залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - без задоволення.
Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судовому засіданні надав свої пояснення й підтримав відзив на апеляційну скаргу та просив рішення господарського суду Київської області від 10.02.2010 року залишити без змін, а апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - без задоволення.
Представник третьої особи-2 в судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні поштові повідомлення про вручення поштового відправлення, які знаходиться в матеріалах справи. Проте, від ВП «Черкаська ТЕЦ»надійшов до суду відзив № 26/3600 від 09.04.2010 року, в якому третя особа-2 просила розгляд справи здійснити без участі їх представника.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, Київським міжобласним апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Відповідно до постанови ВГС України від 10.09.2009 року (а.с. 169, том І) рішення господарського суду Черкаської області від 17.03.2009 року (а.с. 91, т. 1) та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.05.2009 року (а.с. 144, т. І) у даній справі були скасовані з направленням справи на новий розгляд, оскільки суди не перевірили питання про те, чи дійсно щит після його демонтажу був у непридатному для використання та відновлення стані, та які саме обставини унеможливили його відновлення, а також не було з’ясовано питання про місце перебування рекламного щита після його демонтажу відповідачем.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 20.03.2007 року № 357 (а.с. 14, т. І) між виконкомом Черкаської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено договір № 11 про надання прав тимчасового користування місцем на розміщення зовнішньої реклами у м. Черкаси від 20.03.2007 року (далі –договір, а.с. 9, том І), у відповідності до якого позивачу до 20.03.2012 року було погоджено розміщення розташування зовнішньої реклами, в т.ч. і щита по вул. Пастерівській на перехресті з вул. Благовісною з парного боку (а.с. 11, т. І).
Відповідно до п. 6.1. договору рекламні носії були розміщенні користувачем до моменту підписання договору, тому користувач відшкодовує адміністрації плату за розміщення зовнішньої реклами з моменту фактичної установки рекламоносіїв до моменту укладення договору у сумі 20 184,68 грн.
За доводами позивача, щит по вул. Пастерівській на перехресті з вул. Благовісною з парного боку ним було передано в оренду підприємцю ОСОБА_5 за договором оренди б/н від 01.09.2008 року частини рекламного щита, за що позивач отримав 9 000,00 грн. попередньої оплати.
Як вбачається з матеріалів справи, даний щит було знищено КП «Черкасиводоканал»внаслідок його непогодженого із позивачем демонтажу з місця розташування, а тому рішенням господарського суду Черкаської області від 27.11.2008 року по справі № 05/5145 (а.с. 13, том І) договір між фізичною особою –підприємцем ОСОБА_3 та підприємцем ОСОБА_5 було розірвано і стягнуто із позивача 9 000,00 грн. збитків, 9 000,00 грн. неустойки та 298,00 грн. судових витрат внаслідок неможливості використання щита орендарем за призначенням. Дане рішення суду позивачем було повністю виконано, що підтверджується копіями квитанцій до прибуткового касового ордеру від 29.11.2008 року та 12.12.2008 року (а.с. 18, том І).
Згідно доводів позивача, внаслідок втрати щита позивач був змушений замовляти виготовлення нового щита. Такий щит було виготовлено для позивача підприємцем ОСОБА_6 на підставі договору із позивачем від 22.09.2008 року (а.с. 15, т. І) вартістю 20 948,28 грн. з урахуванням установки і монтажу. Актом № 1 від 14.11.2008 року підтверджується, що щит за вказаною адресою підприємцем ОСОБА_6 було встановлено і сторони за вказаним договором претензій один до одного не мають (а.с. 17, т. І).
Відповідно до заявлених позовних вимог, позивач на підставі ст. 1166 та ст. 1172 ЦК України просить стягнути із відповідача 18 298,00 грн. (збитки, неустойку та судові витрати за рішенням суду від 27.11.2008 року (а.с. 13, т. І) та 20 948,29 грн. витрат позивача на виготовлення та установку нового щита, а всього 39 246,29 грн. як шкоду, завдану відповідачем.
У відповідності до п. 1, 2, 4 ст. 1166 ЦК України - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, суду необхідно з’ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру шкоди, причинного зв’язку між протиправною поведінкою відповідача і шкодою, вину відповідача.
При цьому на позивача покладено обов’язок доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та прямого причинного зв’язку між порушенням зобов’язання та шкодою. При цьому під шкодою слід розуміти зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага.
Відповідно до ст. 1172 ЦК України - юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.
Статтею 1192 ЦК України встановлено, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов’язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі; розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Проте, притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності. При цьому складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб’єкт та об’єкт правопорушення, а також суб’єктивна та об’єктивна сторони.
Суб’єктом цивільного правопорушення є боржник, а об’єктом правопорушення –зобов’язальні правовідносини кредитора та боржника. Суб’єктивну сторону становить вина боржника, а об’єктивну –протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов’язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв’язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Згідно зі ст. 22 ГПК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Важливим елементом доказування наявності реальних збитків є встановлення причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Свої доводи позивач обґрунтовував тим, що відповідач демонтував рекламний щит без наявності на те нагальної причини, без належного попередження і без надання можливості позивачу самому перенести щит, чим привів його в непридатність та вивіз щит в невідомому напрямку, позбавивши позивача права власності на щит.
Пунктом 28 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 року № 2067 визначено, що у разі зміни містобудівної ситуації, проведення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розташування рекламного засобу, які зумовлюють необхідність зміни місця розташування рекламного засобу, робочий орган у семиденний строк письмово повідомляє про це розповсюджувача зовнішньої реклами. У десятиденний строк з початку зміни містобудівної ситуації, реконструкції, ремонту, будівництва робочий орган надає розповсюджувачу зовнішньої реклами інформацію про інше рівноцінне місце. У разі досягнення згоди щодо нового місця розташування рекламного засобу вносяться зміни у дозвіл.
Відшкодування витрат, пов’язаних з демонтажем та монтажем рекламного засобу на новому місці, здійснюється відповідно до договору з власником місця розташування рекламного засобу. Плата за надання робочим органом послуг, пов’язаних із зміною місця розташування рекламного засобу, не справляється. Строк дії дозволу продовжується на час, необхідний для вирішення питання про надання рівноцінного місця. Після закінчення реконструкції, ремонту, будівництва на місці розташування рекламного засобу розповсюджувач зовнішньої реклами має пріоритетне право на розташування рекламного засобу на попередньому місці.
У відповідності до листа ВАСУ від 29.12.2000 року № 01-8/795 «Про деякі приписи законодавства про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними діями державних і громадських організацій»визначено, що незаконними визнаються дії, що порушують встановлений законом або іншим нормативно-правовим актом порядок і умови здійснення даним органом владних функцій або виходять за межі його повноважень. Шкода, заподіяна правомірними діями державних і громадських організацій, відшкодуванню не підлягає (наприклад, примусове вилучення або знищення майна у передбачених законом випадках). З урахуванням обставин конкретної справи правомірним може вважатися і заподіяння шкоди у стані крайньої необхідності (ст. 445 ЦК України).
Згідно доводів КП «Черкасиводоканал», які викладені в письмових поясненнях від 12.02.2009 року, відповідачем зазначено, що в районі місця розташування рекламного щита позивача утворився витік води, а заступником міського голови Александровим В.А. 11.09.2008 року було повідомлено позивача про необхідність демонтажу рекламного щита. При цьому відповідач посилається на те, що факт витоку води підтверджується записом в журналі диспетчерської служби КП «Черкасиводоканал»під № 99 від 11.09.2008 року. Оскільки позивач не вирішив питання про демонтаж щита, то його було проведено силами відповідача про що складено акт, оскільки стояла нагальна потреба ремонту труби (а.с. 50, том І).
Відповідно до п. 4.2.4. договору № 11 від 20.03.2007 року визначено, що у разі виникнення нагальної потреби в проведенні реконструкції, ремонту, будівництва на будь-якому з наданих позивачу для розміщення рекламних щитів місць, виконком (Адміністрація) зобов’язується у триденний термін надіслати позивачу письмове повідомлення про це та надати нове тимчасове місце для розміщення щита на період ремонту. Витрати позивача на демонтаж рекламного щита позивачу з боку виконкому не відшкодовуються.
Згідно із твердженнями позивача, перенесення щита на місце, де стався витік води (вул. Благовісна, 339), було тимчасовим з місця його постійного розташування на перехресті вулиць Благовісної та Пастерівської з парного боку, де також проводилися ремонтні роботи (а.с. 84, том І, а.с. 3 том ІІ). Перенесення щита на це тимчасове місце було погоджено з ТЕЦ та зроблено позивачем самостійно за вимогою працівника Управління містобудування і архітектури.
Проте, колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами підтверджується факт наявності у відповідача нагальної потреби в демонтажі рекламного щита позивача внаслідок пориву труби, оскільки такий висновок суду не відповідає обставинам справи та спростовується матеріалами справи.
Так, в журналі реєстрації аварій та викликів № 99 за 11.09.2008 року зроблено запис про те, що по вул. Сурікова, 10 було встановлено хомут свинцевий і роботи закінчено 12.09.2008 року о 12 год. 00 хв. (а.с. 54, том І). Натомість, запис про те, що по вул. Благовісна, 339, зроблено перечеканку стиків труби дописано нижче у цьому ж пункті № 99 від 11.09.2008 року о 17 год. 40 хв., тобто в той же день та час, а роботи закінчено 12.09.2008 року о 17 год. 30 хв.
Із вказаного вище запису в журналі реєстрації вбачається, що запис про порив труби по вул. Благовісній, 339 та здійснення перечеканки (перекарбовування) стиків труби не зареєстровано як окремий виклик та/або аварію, а дописано у рядку під № 99 від 11.09.2008 року, при цьому не було зазначено причину виклику або ж вид аварії, а зазначено лише «н/п».
Тому копія реєстру поривів (а.с. 70, том І), акт працівників відповідача від 11.09.2008 року (а.с. 53, том І), акт приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2008 року (а.с. 71, том І), підсумкова відомість ресурсів (а.с. 75, том І), які є похідними від первинного документа (журналу реєстрації аварій), не підтверджують факт аварії та нагальної потреби в демонтажі рекламного щита позивача в м. Черкаси по вул. Благовісна, 339.
Таким чином, сам факт виникнення аварії за вказаною вище адресою та подальшої нагальної потреби в демонтажі рекламного щита у колегії апеляційного господарського суду викликає сумнів і спростовується наступним доказом.
У матеріалах справи міститься постанова від 23.09.2008 року ДІМ Придніпровського РВ в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 194 КК України по факту демонтажу рекламного щита на розі вулиць Благовісна –Пастерівська в м. Черкаси (а.с. 12, т. І).
Із тексту зазначеної вище постанови від 23.09.2008 року вбачається, що 15.09.2008 року до Дніпровського РВ в м. Черкаси з заявою звернувся громадянин ОСОБА_3, який заявив, що 12.09.2008 року близько 11:00 години працівники КП «Черкасиводоканал»на розі вулиць Благовісна –Пастерівська безпідставно демонтували його рекламний щит.
Також в постанові зазначено, що під час встановлення осіб, що демонтували рекламний щит був опитаний начальник цеху КП «Черкасиводоканал»громадянин ОСОБА_8, який пояснив, що 12.09.2008 року він отримав вказівку від головного художника міста Черкаси – ОСОБА_9 по демонтаж вказаного щита так як у останнього є розпорядження міськвиконкому на його демонтаж. Після отримання даної вказівки ОСОБА_8 разом зі своїми підлеглими провів демонтаж рекламного щита. В ході перевірки ОСОБА_9 відмовився надавати пояснення з даного приводу, але в бесіді пояснив, що він був присутній під час демонтажу даного рекламного щита, але ніяких вказівок на його демонтаж він не давав та ніяких паперів на проведення вказаних робіт у нього немає.
Так, в постанові від 23.09.2008 року ДІМ Придніпровського РВ в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області встановлено той факт, що проведеним демонтажем рекламного щита та його частковим пошкодженням громадянину ОСОБА_3 нанесені матеріальні збитки на суму 16 000 грн. та зазначено, що в обставинах, що склалися формально вбачаються ознаки злочину передбаченого ст. 194 КК України, але у зв’язку з малозначністю даний злочин не є суспільно небезпечним, а тому, вказаною вище постановою ДІМ Придніпровського РВ в м. Черкаси УМВС України в Черкаській області було відмовлено в порушенні кримінальної справи.
Згідно доводів позивача, про демонтаж щита позивача повідомили знайомі (а.с. 3, том ІІ). Позивач був присутнім 12.09.2008 року під час демонтажу рекламного щита, оскільки надав про це фотографії (а.с. 55, 20, том І) і вказав, що це саме фотографії процесу демонтажу рекламного щита (а.с. 3, том І). Даний факт підтверджується також постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 23.09.2008 року (а.с. 12, том І).
У Положенні про порядок демонтажу, обліку, збереження, оцінки та реалізації засобів зовнішньої реклами та інформації, затвердженого рішенням Черкаської міської ради № 8-198 від 16.06.2005 року, чітко визначено, що демонтаж проводиться на підставі рішення виконавчого комітету, про що складається відповідний акт (а.с. 32, 42-44).
У поясненнях від 20.05.2009 року Департаментом архітектури будівництва та землеустрою виконавчого комітету Черкаської міської ради зазначено, що рішення про демонтаж відповідного щита не приймалось (а.с. 130, т. І).
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про безпідставність дій відповідача по демонтажу рекламного щита позивача.
Крім того, відповідно до п.2.8 Положення про порядок демонтажу, обліку, збереження, оцінки та реалізації засобів зовнішньої реклами та інформації, затвердженого рішенням Черкаської міської ради № 8-198 від 16.06.2005 року, зазначено, що про проведений демонтаж складаються такі документи: акт здачі-приймання виконаних робіт по демонтажу, акт виконаних робіт із зазначенням характеру робіт та калькуляцією витрат за виконані роботи по демонтажу (а.с. 42-43).
Демонтовані об’єкти зовнішньої реклами передаються на тимчасове зберігання у спеціально для цього відведені місця. Для передачі вказаних об’єктів складається акт здачі-приймання по встановленій формі із вказівкою всіх необхідних даних про здані конструкції (матеріали) за виключенням вартості оцінки зданих матеріалів (п.3.1 Положення).
В п.3.2 Положення вказано, що демонтовані об’єкти зовнішньої реклами підлягають збереженню на складі протягом встановленого законодавством терміну. Протягом цього часу робочий орган вживає заходів до розшуку власника демонтованих об’єктів зовнішньої реклами та їх поверненню власнику.
При невитребуванні власником демонтованих об’єктів зовнішньої реклами по закінченні встановлених термінів, це майно може бути визнане як безхазяйна річ і надійти у комунальну власність міста.
Матеріали справи не містять акт здачі-приймання по передачі демонтованого об’єкта зовнішньої реклами на тимчасове зберігання у спеціально для цього відведене місце, який передбачено п.3.1 Положення про порядок демонтажу, обліку, збереження, оцінки та реалізації засобів зовнішньої реклами та інформації.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 27.11.2008 року господарським судом Черкаської області було прийнято рішення по справі № 05/5145 за позовом СПД ОСОБА_5 до СПД ОСОБА_3 про розірвання договору оренди та стягнення 18 000,00 грн. (а.с. 13, том І).
Відповідно до вказаного вище рішення суду від 27.11.2008 року встановлено, що 01.09.2008 року між позивачем та СПД ОСОБА_5 укладено договір оренди частини рекламного щита, встановленого згідно рішення виконкому Черкаської міської ради № 357 від 20.03.2007 року та згідно договору від 20.03.2007 року № 11 на перехресті вул. Пастерівська та Благовісна.
При цьому, СПД ОСОБА_5 не змогла скористатися щитом, оскільки щит знаходився у непридатному стані і цей акт не заперечував позивач по справі. Згідно п. 2.3. договору між позивачем та СПД ОСОБА_5 позивач повинен у строк 5-ти робочих днів відновити конструкцію щита у разі виникнення такої необхідності. Такі дії позивач не вчинив, а тому з позивача рішенням суду було стягнуто передоплату за договором користування щитом в сумі 9 000,00 грн. та неустойку в сумі 9 000,00 грн. У відповідності до ухвали від 22.02.2010 року по справі № 05/5145 про виправлення описки, судом було встановлено, що СПД ОСОБА_5 не змогла скористатися щитом за його цільовим призначенням внаслідок того, що 12.09.2008 року вона виявила його знесеним.
Відповідно до тверджень позивача, на час демонтажу 11-12 вересня 2008 року не було фінансової можливості замовити швидкий демонтаж щита, перенесення його в інше місце та поставити охорону знесеного щита. Внаслідок демонтажу щит прийшов у непридатний для його подальшого використання стан і зник (за доводами позивача він був вивезений у невідомому напрямку відповідачем по справі).
При цьому колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із доводами позивача, що відповідач після демонтажу щита повинен був його передати на зберігання у пристосоване місце, однак, не зробив цього. При цьому позивач посилається на Правила розміщення зовнішньої реклами в м. Черкаси, які затверджені рішенням Черкаської міської ради від 16.06.2005 року № 8-198 (а.с. 32, том І), якими врегульовуються питання розміщення зовнішньої реклами між виконкомом Черкаської міськради та фізичними і юридичними особами.
Відповідач не заперечує факт демонтажу щита працівниками відповідача (а.с. 63, том І).
Між тим, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції, що замість відкручування болтів кріплення стійки щита до його бетонної основи, працівники відповідача обмежилися зрізанням цих болтів, що тягне за собою необхідність для позивача відновлювати ці кріплення. Таким чином в рамках вартості відновлення кріплень та монтажу рекламного щита і було завдано позивачу шкоди з боку відповідача. Відповідач цих фактів не заперечив.
Згідно умов договору, який укладено між позивачем та СПД ОСОБА_5, позивач повинен був протягом 5 днів відновити рекламний щит у належному стані (див. рішення по справі № 05/5145 а.с. 13).
Водночас, слід зазначити, що відповідач та третя особа повинні були повідомити СПД ОСОБА_3 про нагальну необхідність перенесення щита і суд не може констатувати, що таке повідомлення було проведено належним чином, оскільки наявні у справі документи не свідчать про встановлення чітких дій всіх учасників у такому випадку і яким чином слід здійснювати повідомлення та як засвідчувати здійснені телефонні повідомлення. Відповідач є винним у неповідомленні позивача про необхідність перенесення щита та в самовільному розрізанні конструкції, незважаючи на те, що тимчасове місце розташування щита на місці аварії з відповідачем погоджено не було.
Так, матеріалами справи підтверджується, що розташування щита по вул. Благовісній, 339 для позивача було вимушеним внаслідок аварії за місцем його постійного розташування. В період тимчасового (внаслідок аварії на магістралі) перебування щита на іншому місці, позивач знаходиться в полі дії договору з виконкомом Черкаської міської ради щодо розташування рекламної конструкції і має право на дотримання процедури повідомлення про необхідність демонтажу рекламного щита, чого не було виконано ні відповідачем, ні третьою особою.
Наразі знаходження демонтованого рекламного щита позивач не знає. Ці доводи позивача залишилися незмінними. Не було встановлено місце перебування щита після демонтажу і в ході повторного розгляду справи, ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції, про це немає ні письмових доказів, ні усних свідчень учасників процесу.
Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем –фізичною особою –підприємцем ОСОБА_3 надано докази та належним чином доведено правомірність позовних вимог щодо стягнення з відповідача шкоди, завданої внаслідок демонтажу, що становить 39 246,29 грн.
Згідно зі ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу (подання) без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Черкаської області від 01.03.2010 року, прийнято після неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв’язку із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права є таким що не відповідає нормам закону.
Таким чином, апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Черкаської області від 01.03.2010 року слід задовольнити, а оскаржуване рішення суду слід скасувати частково та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити повністю.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 49 ГПК України.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Черкаської області від 01.03.2010 року у справі № 16-05/65 задовольнити.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 01.03.2010 року у справі № 16-05/65 скасувати частково та прийняти нове рішення суду, яким позов фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 до комунального підприємства «Черкасиводоканал»про стягнення 39 246,29 грн. задовольнити повністю.
Стягнути з комунального підприємства «Черкасиводоканал»(м. Черкаси, вул.. Ватутіна, 12, код 03357168) на користь фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 39 246,29 грн. шкоди, 391,00 грн. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції, 195,50 грн. державного мита за розгляд справи в суді апеляційної інстанції та 118,00 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Черкаської області.
4. Матеріали справи № 16-05/65 повернути до господарського суду Черкаської області.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.
Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя: Майданевич А. Г.
Судді:
Гаврилюк О.М
Федорчук Р. В
Складено та підписано 02.06.2010 року.
Дата відправки 08.06.10