Справа №2-3051/2009 рік
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 листопада 2009 року Київський районний суд м.Одеси у складі:
головуючого - судді Огренич І.В.
при секретарі – Стаднік В.В.
за участю адвоката – ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до державної спеціалізованої фінансової установи “Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, зобов'язанні надати залишок основної та додаткової відпустки, стягнення моральної шкоди, суд,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом у якому просить поновити його на посаді директора Одеського регіонального управління державної спеціалізованої фінансової установи “Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” з 04 лютого 2009 року, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04 лютого 2009 року по день поновлення на роботі, зобов'язати відповідача надати належний позивачу залишок основної відпустки та додаткову за 2004-2005 р., 2005-2006р., 2006-2007р., 2007-2008р. При цьому позивач посилається на те, що відповідно до ст.36 п.1 КЗпП України він написав заяву про звільнення його з посади за умовою, що звільнення буде після надання йому відпустки за чотири роки. Наказом Фонду від 18 липня 2008 року №22-вр на підставі даної заяви ОСОБА_2 було надано відпустка з 04 серпня 2008 року по 29 жовтня 2008 року, однак в зв'язку з тим, що з 27 липня 2008 року по 19 серпня 2008 року та з 20 серпня 2008 року по 17 вересня 2008 року позивач знаходився на лікарняному, наказ про відпустку не був скасований та новий термін її надання не був узгоджений сторонами, крім того з 26 січня 2009 року по 06 лютого 2009 року ОСОБА_2 знов знаходився на лікарняному, однак наказом Фонду №01-кр від від 04 лютого 2009 року він був звільнений. Зазначені порушення законодавства, неупереджене ставлення керівництва до позивача призвело до моральних страждань, які він оцінує у розмірі 50000 гривень та просить стягнути з відповідача.
Представник відповідача з заявленими позовними вимогами не згоден, вважає, що ОСОБА_2 звільнений відповідно до діючого законодавства, при цьому пояснив, що при звільнені позивач не повідомив їх про знаходження на лікарняному, а тому на час видання наказу про звільнення ОСОБА_2 відповідач користувався вимогами чинного законодавства та наявною інформацією.
Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, свідків, суд приходить до наступного.
Як встановлено у судовому засіданні, наказом Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву №57 від 23 грудня 1998 року ОСОБА_2 призначено на посаду директора Одеського регіонального відділення Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву тимчасово, терміном чотири місяці. Наказом Державного Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву №14-кр від 02 січня 2001 року ОСОБА_2, директор Одеського регіонального відділення Фонду сприяння молодіжному житловому будівництву при Держкомсім'ямолоді України, переведений за його згодою постійно на посаду директора Одеського регіонального відділення Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву з 02 січня 2001 року.
Наказом від 30 січня 2006 року №01-кр ОСОБА_2 переведений постійно на посаду директора Одеського регіонального управління державної спеціалізованої фінансової установи “Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву”.
28 серпня 2008 року ОСОБА_2 надав заяву про звільнення його з займаної посади за згодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України в останній день закінчення щорічної відпустки.(арк.спр.47).
Наказом державної спеціалізованої фінансової установи “Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” від 18 липня 2008 року №22-вр на підставі вищезазначеної заяви ОСОБА_2 була надана невикористана щорічна відпустка з 04 серпня 2008 року по 29 жовтня 2008 року за чотири роки (з 23.12.2004р. по 22.12.2008 р.).
З 27 липня 2008 року по 19 серпня 2008 року та з 20 серпня 2008 року по 17 вересня 2008 року позивач знаходився на лікарняному, що підтверджується листками непрацездатності серії АБГ №892225, №886199 (арк.спр.12,13).
Наказом державної спеціалізованої фінансової установи “Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” від 08 вересня 2008 року №42-вр ОСОБА_2 був відкликаний із щорічної відпустки за його згодою з 18 по 26 вересня 2008 року, з 24 вересня по 29 вересня 2008 року позивач знаходився у відрядженні, з 30 вересня по 10 жовтня 2008 року ОСОБА_2 надана додаткова оплачувана відпустка для участі в лабораторно-екзаменаційній сесії, з 15 по 24 жовтня 2008 року позивача відкликають із щорічної відпустки за його згодою, з 08 по 27 грудня 2008 року надана додаткова оплачувана відпустка для участі в лабораторно-екзаменаційній сесії, зазначені обставини підтверджуються наказами №17 від 19 вересня 2008 року, №44-вр від 29 вересня 2008 року, №45-вр від 15 жовтня 2008 року, №50/1-вр від 08 грудня 2008 року.
Відповідно до ст.11 Закону України “Про відпустки” щорічна відпустка повинна бути перенесена на інший період або продовжена в разі тимчасової непрацездатності працівника засвідченої у встановленому порядку, крім того якщо до моменту початку відпустки працівникові видано лист непрацездатності, початок відпустки повинен переноситися на інший термін. Однак, як вбачається з матеріалів справи, наказ з приводу перенесення або продовження щорічної відпустки, яка була надана ОСОБА_2, в зв'язку з знаходженням останнього на лікарняному відсутній, крім того дата з якої надавалася щорічна відпустка - 04 серпня 2008 року не змінювалась, інший термін відпустки сторонами не узгоджувалася.
Наказом державної спеціалізованої фінансової установи “Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” від 04 лютого 2009 року №01-кр ОСОБА_2 звільнений з займаної посади 04 лютого 2009 року за угодою сторін згідно з п.1 ст.36 КЗпП України.
Однак, з матеріалів справи вбачається, що з 26 січня 2009 року по 06 лютого 2009 року ОСОБА_2 знаходився на лікарняному, тобто строк щорічної відпустки знов повинен бути продовжений, а відповідно і дата звільнення змінена.
Доводи представника відповідача про те, що вони не знали, що на день звільнення позивач знаходився на лікарняному не можуть бути прийняті судом до уваги, так як вони суперечать матеріалам справи, а також спростовуються поясненням свідка ОСОБА_3, яка на час спірних правовідносин працювала бухгалтером.
Крім того з урахуванням вищезазначеного на 04 люте 2009 року відповідно до чинного законодавства та колективного договору Одеського регіонального управління державної спеціалізованої фінансової установи “Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву”, яким передбачено надання додаткової оплачуваної відпустки тривалістю до 7 календарних днів, в тому числі директору Одеського регіонального управління Фонду, за роботу з ненормованим робочим днем, ОСОБА_2 ще повинен був знаходиться у щорічної відпустці.
Зазначені обставини свідчать про те, що при звільнені ОСОБА_2 були допущені порушення трудового законодавства, а тому враховуючи ст.235 КЗпП України, якою передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині поновлення на роботі посаді директора Одеського регіонального управління державної спеціалізованої фінансової установи “Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” є обґрунтованими, доведеними та підлягаючими задоволенню.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як за один рік.
Відповідно до довідки наданої до суду середній заробіток ОСОБА_2 складає 1310,85 гривень (8 місяців 35 днів – вимушений прогул на день проголошення рішення х 1310,85 = 12398,46 гривень), тобто стягненню підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 12398,46 гривень.
Таким чином, суд вважає, що вимоги про стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язані надати належний залишок основної відпустки та додаткову за 2004-2005 р., 2005-2006р., 2006-2007р., 2007-2008р. також підлягають задоволенню. Вимоги в частині стягнення моральної шкоди задоволенню підлягають частково, враховуючи характер і об’єм заподіяної позивачу моральної шкоди, а саме обсяг та тривалість страждань, можливості відновлення його немайнових витрат, тяжкості вимушених змін у життєвих та трудових стосунках, інші конкретні обставини справи, суд вважає за можливе задовольнити вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 гривень.
Керуючись ст.ст.10, 11, 209, 212, 214-215, 218, 367 ЦПК України, ст.ст.36, 80, 233, 235 КЗпП України, Законом України “Про відпустки”, постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 ?ро практику розгляду судами трудових спорів”, суд,-
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_2– задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_2 на посаді директора Одеського регіонального управління державної спеціалізованої фінансової установи “Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” з 04 лютого 2009 року.
Стягнути з державної спеціалізованої фінансової установи “Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 12398,46 гривень.
Стягнути з державної спеціалізованої фінансової установи “Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 10000 гривень.
Зобов'язати державну спеціалізовану фінансову установу “Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” надати ОСОБА_2 належний залишок основної відпустки та додаткову за 2004-2005 р., 2005-2006р., 2006-2007р., 2007-2008р. в іншої частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з державної спеціалізованої фінансової установи “Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву” на користь держави судовий збір у розмірі 8,50 гривень.
Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або у порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя І.В. Огренич