Справа № 2-581/2010  

  РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

 23 червня 2010 року.

           Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі  

головуючого - судді Карпенко О.Л.

при секретарі – Пономаренко Р.В.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новоукраїнського районного суду в м. Новоукраїнка справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області про відновлення пропущеного строку для звернення до суду, зобов’язання провести нарахування та виплату підвищення пенсії, як дитині війни, -

  ВСТАНОВИВ:  

           Позивачка звернулася з позовом до відповідача посилаючись на те, що вона має статус дитини війни відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Згідно ст. 6 цього Закону дітям війни пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Ст.ст. 77, 110 Закону України “Про Державний бюджет на 2006 рік” та ст. 71 ч. 12 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік” зупинено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 цього Закону. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України деякі положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, в тому числі і п.п. 3 і 12 ст. 71. Як розрахункову величину для визначення підвищення пенсії дітям війни, необхідно приймати розмір мінімальної пенсії за віком передбачений ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, який відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначається законом про Державний бюджет на відповідний рік. Крім того, позивачка зазначила, що вона звернулася до суду за захистом свого права лише після того, як їй стало відомо про порушення прав дітей війни з преси. Позивачка просить суд поновити строк для звернення до суду та зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату на її користь підвищення пенсії за періоди з 09 липня 2007 по 31 грудня 2007 року, включно, з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року, включно, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, включно, з урахуванням виплаченого у цей період.  

           Відповідач подав письмові заперечення на позов в яких послався на те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” підвищення до пенсії дітям війни передбачені ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” здійснюється поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” встановлено підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” громадянам, що визнані інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Положення ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнано неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, але не було відновлено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Законодавством не визначено мінімальної пенсії за віком, як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Згідно ст. 28 ч. 1 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність. Проте ч. 3 тієї ж норми Закону визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, що унеможливлює реалізацію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”. Крім того, відсутність механізму реалізації положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підтверджено листом Міністерства юстиції України. З 01 січня 2008 року особам, які мають статус дітей війни виплачується підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” із змінами внесеними Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність). Відповідач не уповноважений проводити перерахунки пенсій окремим категоріям громадян без відповідних розпоряджень Пенсійного фонду України. З урахуванням викладеного, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову.  

           В судове позивачка не з’явилася подавши письмове клопотання про розгляд справи за її відсутності.

           Відповідач свого представника в судове засідання не направив також подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності.

           Право особи, яка бере участь у справі, заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності передбачене ст. 158 ч. 2 ЦПК України. Суд не вбачає підстав для визнання обов’язковою явки сторін в судове засідання.

           Дослідивши наявні матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та визначив відповідні до них правовідносини.

           Згідно відомостей належного позивачці паспорта громадянина України (а.с. 5), вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року і на час закінчення Другої світової війни (02 вересня 1945 року) їй не виповнилося 18 років. Відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, на позивачку поширюється дія цього Закону.  

           Позивачці призначено пенсію у зв’язку з досягненням пенсійного віку, що підтверджується відомостями належного йому посвідченні пенсіонера (а.с. 6).  

           Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Згідно п. 1 Прикінцевих положень Закону він набирає чинності з 01 січня 2006 року.

           Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням вимог ст. 111 цього Закону.

           Ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) у розмірі 50 відсотків розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

           Позивачка не являлася інвалідом, а тому з 01 січня 2007 року відповідач не здійснював позивачці виплату підвищення пенсії, як дитині війни.

           Однак, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) серед інших і положення п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.  

            Відповідно до п. 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України, воно має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.

            Відповідно до ст. 152 ч. 2 Конституції України та ст. 73 ч. 2 Закону України “Про Конституційний Суд України” закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. З часу втрати чинності п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, а саме з 09 липня 2007 року, застосування відповідачем цих норм Закону є протиправним, а тому перестали існувати підстави зупинення дії ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.  

            Проте, як вбачається із змісту позовної заяви, поданих відповідачем письмових заперечень на позов, довідок відповідача про нарахування та виплату позивачці пенсії та підвищення  пенсії (а.с. 12, 13), з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, всупереч рішенню Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007, відповідач не нараховував позивачці підвищення пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.

            Заперечення відповідача на позов в частині відсутності законодавчо визначеного поняття “мінімальна пенсія за віком”, як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6  Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та неможливості застосування розміру мінімальної пенсії за віком встановленого ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не ґрунтується на законі. Дійсно, Закон України “Про соціальний захист дітей війни” не містить визначення розміру мінімальної пенсії за віком, як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст. 6  цього Закону, а тому мають застосовуватися норми спеціального законодавства про пенсійне забезпечення – ст. 28 ч. 1 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Положення ст. 28 ч. 3 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не являється перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ст. 28 ч. 1 Закону, мінімального розміру пенсії за віком, який дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, які втратили працездатність, визначеному законодавством. Крім того, відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України “Про прожитковий мінімум”, він застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком. Таким чином, при визначенні розміру підвищення пенсії позивачці відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має застосовуватися розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений відповідно ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

             Доводи відповідача про відсутність у нього повноважень на здійснення перерахунку зазначеного підвищення пенсії, відповідних розпоряджень Пенсійного фонду України та використання ним спеціального програмного забезпечення, що унеможливлює здійснення самостійно перерахунку пенсії, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог так, як згідно п.п. 3) п. 2.1. і п.п. 6) п. 2.2. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2 , на управління Пенсійного фонду України (в тому числі на відповідача)  покладено обов'язок призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.

            Таким чином, позов в частині зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату позивачці підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року підлягає задоволенню.

             Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до яких дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

             Згідно відомостей довідок наданих відповідачем (а.с. 12, 13), його письмових заперечень на позов, з 01 січня 2008 року позивачці виплачується підвищення пенсії, як дитині війни, у розмірі 47 грн. – у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, з 01 квітня 2008 року розмір підвищення пенсії збільшено до 48 грн. 10 коп., з 01 липня 2008 року – до 48 грн. 20 коп., а з 01 жовтня 2008 року – 49 грн. 80 коп., довічно.  

             Зміни внесені до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України  «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з пунктом 2 рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Пунктом 5 вказаного рішення передбачено, що положення Закону України  «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом цього Рішення. Отже, з 22 травня 2008 року правовідносини, що склалися між сторонами регулюються ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01 січня 2008 року. У зв’язку з цим розмір підвищення пенсії позивачки на підставі ст. 6 Закону мав становити: з 22 травня 2008 року – 144 грн. 30 коп. (481 х 30 %),  з 01 липня 2008 року – 146 грн. 60 коп. (482 х 30%), з 01 жовтня 2008 року – 149 грн. 40 коп. (498 х 30 %).

            Таким чином, позовні вимоги за 2008 рік підлягають частковому задоволенню, шляхом зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплату позивачці підвищення пенсії за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року, включно, з урахуванням раніше виплачених сум.

             З 01 жовтня 2008 року відповідач здійснює нарахування і виплату позивачці підвищення до пенсії у розмірі 49,8 грн. щомісячно, довічно.  

             Однак, нарахування та виплата у 2009 році «дітям війни» підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норми ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.  

             Згідно ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» у 2009 році прожитковий мінімум на 1 особу встановлено у розмірах, що діяли у грудні 2008 року – 498 грн. для осіб, які втратили працездатність, аз 01 листопада 2009 року – 573 грн. Тому розмір підвищення пенсії, яке виплачено позивачці за період з січня по жовтень місяці 2009 року мав становити 149 грн. 40 коп. (498 х 30 %), щомісячно, а в листопаді та у грудні 2009 року – по 171 грн. 90 коп. (573 х 305). Натомість розмір фактично виплаченого відповідачем підвищення є меншим – 49 грн. 80 коп.  

              Отже, позов в частині зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату позивачці підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 січня по 31 грудня 2009 року підлягає задоволенню шляхом зобов’язання відповідача здійснити перерахунку за цей період, з урахуванням раніше виплачених сум.

            ЦПК України не встановлено процесуальних строків звернення до суду, а тому не підлягає задоволенню позовна вимога про відновлення пропущеного строку для звернення до суду.

            У відповідності до ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки належить стягнути відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення  в розмірі 37 грн. Решта судових витрат (судовий збір у сумі 8 грн. 50 коп. від сплати якого відповідач звільнений на підставі п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито») понесених позивачкою підлягає виплаті з Державного бюджету.

             Керуючись ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст.ст. 11, 60, 88, 209, 213, 214, 215 ЦПК України, суд –

  ВИРІШИВ :  

           Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

           Зобов’язати Управлінні Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленого ст. 28 ч. 1 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, включно, а також з 22 травня 2008 року по 31 січня 2009 року, включно, з урахуванням виплачених їй за цей період сум підвищення пенсії.

           В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

           Стягнути з Управлінні Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 37 (тридцять сім) грн. 00 коп. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.

           Виплатити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 8 (вісім) грн. 50 коп. відшкодування судового збору.

           Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Кіровоградської області через Новоукраїнський районний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження та подачі апеляційної скарги протягом наступних двадцяти днів після подання заяви.

           Постанова суду набуває законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

  Головуючий :                                                      О. Л. Карпенко