КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
14.06.10 Справа № к14/017-09
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Агрикової О.В. (доповідач по справі),
суддів:
Мазур Л. М.
Поліщука В.Ю.
при секретарі судового засідання Матвієвській Г.В.,
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 14.06.2010 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Ірпінський комбінат «Перемога»на рішення господарського суду Київської області від 26.02.2010 року
у справі №К14/017-09 (суддя Бацуца В.М.)
за позовом відкритого акціонерного товариства «Ірпінський комбінат «Перемога»,
м. Ірпінь Київської області,
до 1. закритого акціонерного товариства «Перемога-ТВЗ»,
м. Ірпінь Київської області,
2. товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича
фірма «Доктор & К», м. Київ,
3. ОСОБА_1,
с. Козин Обухівського району Київської області,
про розірвання установчого договору та прийняття рішення
про припинення юридичної особи -
встановив:
У грудні 2009 року відкрите акціонерне товариство «Ірпінський комбінат «Перемога»(позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до закритого акціонерного товариства «Перемога-ТВЗ»(відповідач 1), до товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Доктор & К»(відповідач 2) та до ОСОБА_1 (відповідач 3) про розірвання установчого договору та прийняття рішення про припинення юридичної особи (а.с. 3-7).
Рішенням господарського суду Київської області від 26.02.2010 року у справі №К14/017-09 в задоволенні позову ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога»до ЗАТ «Перемога-ТВЗ», ТОВ «ТВФ «Доктор & К» та до ОСОБА_1 про розірвання установчого договору та прийняття рішення про припинення юридичної особи відмовлено повністю. Відмовлено в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, викладеній у позовній заяві №175 від 25.11.2009 року (а.с. 194-200).
При прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції встановив, що установчий договір ЗАТ «Перемога-ТВЗ»припинив свою дію, а тому вимога позивача про його розірвання задоволенню не підлягає. Крім цього, місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що позивач на момент звернення до суду не володів корпоративними правами ЗАТ «Перемога-ТВЗ», а отже, відсутні підстави для задоволення позову про припинення юридичної особи - ЗАТ «Перемога-ТВЗ». На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 59, 82, 91, 167 Господарського кодексу України, ст. ст. 87, 104, 110, 153, 154 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 26 Закону України «Про господарські товариства», ст. 9 Закону Країни «Про акціонерні товариства», суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову повністю. Також, керуючись ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, відмовив у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 26.02.2010 року у справі №К14/017-09 та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога», викладені в позовній заяві, в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на ч. 1, 5 ст. 59 ГК України і ст. 651 ЦК України та стверджує, що він є засновником товариства відповідача 1, а саме товариство є збитковим. Тому, на переконання скаржника, судом першої інстанції неправомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог про розірвання установчого договору.
У своєму відзиві відповідач 1 заперечує проти задоволення апеляційної скарги та зазначає, що зобов’язання сторін за установчим договором, який просить розірвати позивач, відповідно до ст. 216 ЦК УРСР та ст. 599 ЦК України є припиненими повним виконанням, а тому такий договір розірванню не підлягає. Поряд з цим, доводи відзиву на апеляційну скаргу в повному обсязі відповідають змісту оскаржуваного рішення суду.
У своєму відзиві відповідач 2 заперечує проти задоволення апеляційної скарги та зазначає, що установчий договір, який просить розірвати позивач, виконано повністю. Також, як вказує відповідач 2, позивач не є акціонером товариства відповідача 1.
Відповідач 3 у своєму відзиві заперечує проти задоволення апеляційної скарги та зазначає, що позивач не є акціонером товариства відповідача 1, вважає доводи позивача про збитковість товариства відповідача 1 необґрунтованими, а також стверджує, що установчий договір, який просить розірвати позивач, повністю виконаний, а тому розірванню не підлягає.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 07.04.2010 року у справі №К14/017-09 апеляційну скаргу ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога»на рішення господарського суду Київської області від 26.02.2010 року у справі №К14/017-09 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 17.05.2010 року.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.05.2010 року розгляд справи №К14/017-09 відкладався на 31.05.2010 року у зв’язку з неявкою у судове засідання відповідача 3.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 31.05.2010 року розгляд справи №К14/017-09 відкладався на 14.06.2010 року у зв’язку з неявкою у судове засідання представників позивача та відповідача 3, а також з метою підготовки повного тексту постанови.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановлено наступне.
05.04.2000 року установчими зборами засновників було прийнято рішення, оформлене протоколом №1, про створення ЗАТ «Перемога-ТВЗ», затвердження установчого договору та статуту ЗАТ «Перемога-ТВЗ».
09.04.2000 року засновниками - ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога», ТОВ «Торгівельно-виробнича фірма «Доктор & К», ОСОБА_1. було підписано установчий договір та статут ЗАТ «Перемога-ТВЗ»(а.с. 8-22 та 23-47 відповідно).
13.04.2000 року Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради було зареєстровано установчий договір ЗАТ «Перемога-ТВЗ»та його статут, а також видано свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, про що зроблено запис у журналі обліку реєстраційних справ за №1627 (а.с. 48).
Згідно установчого договору та статуту ЗАТ «Перемога-ТВЗ»(в редакції від 05.04.2000 року) його засновниками виступили ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога», ТОВ «Торгівельно-виробнича фірма «Доктор & К», ОСОБА_1.
Відповідно до п. 3.5. установчого договору та 5.3. статуту ЗАТ «Перемога-ТВЗ»(в редакції від 05.04.2000 року) акції товариства розподіляються між засновниками наступним чином:
ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога»володіє 2 820 040 простими іменними акціями на суму 705 010,00 грн., що складає 99,27% від статутного фонду товариства;
ТОВ «Торгівельно-виробнича фірма «Доктор & К»володіє 20 000 простими іменними акціями на суму 5 000,00 грн., що складає 0,7% від статутного фонду товариства;
ОСОБА_1. володіє 800 простими іменними акціями на суму 200,00 грн., що складає 0,03% від статутного фонду товариства.
Пунктом 6.3. установчого договору ЗАТ «Перемога-ТВЗ»передбачено, що договір може бути розірвано в разі збитковості товариства або його неплатоспроможності. Розірвання договору з цієї причини тягне за собою реорганізацію чи ліквідацію товариства.
З декларації ЗАТ «Перемога-ТВЗ»з податку на прибуток підприємств та розрахунку балансової вартості запасів ЗАТ «Перемога-ТВЗ» (а.с. 73 та 74 відповідно) вбачається, що товариство відповідача 1 має прибуткові показники власної господарської діяльності.
Згідно виписки з реєстру власників цінних паперів №15 від 21.01.2010 року (а.с. 190) на рахунку ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога»не обліковується жодного цінного паперу ЗАТ «Перемога-ТВЗ», рахунок закрито.
Підставами для звернення до суду стало те, що, на переконання позивача, підприємство відповідача 1 є збитковим, акціонерам жодного разу не виплачувались дивіденди, а тому є підстави для розірвання установчого договору та прийняття рішення про припинення юридичної особи - ЗАТ «Перемога-ТВЗ».
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, погоджуючись з висновками місцевого господарського суду, зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно з ч. 2 ст. 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Однак, наявність права на пред’явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права.
Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій України»є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами прав і законних інтересів юридичних осіб.
Отже, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен з’ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав особи, яка звернулася до суду з позовом, а також наявність спору між сторонами, оскільки в силу ст. 12 ГПК України господарським судом підвідомчі справи саме у спорах, що виникають між сторонами з тих або інших підстав, і, відповідно, ухвалити рішення про захист порушеного права або відмову позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права. Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №18-рп/2004 у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої ст. 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій ст. 4 ЦПК України та інших законах України, у логічно-смисловому зв’язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об’єктивного і прямо не опосередкований у суб’єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об’єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Згідно з ч. 2 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України і, відповідно, до застосування судами загальної юрисдикції при вирішенні підвідомчих їм спорів.
Частинами 1, 3 ст. 167 ГК України визначено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Згідно до п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України, до компетенції господарських судів віднесені справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов’язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
Отже, виходячи з положень наведеної норми, господарському суду підвідомчі корпоративні спори: між учасниками товариства; між учасником та господарським товариством.
Як вбачається з матеріалів справи, спір виник між господарським товариством та його учасником, що пов’язаний із діяльністю та управлінням діяльністю цього товариства. Тобто, з огляду на приписи п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України та ч. 3 ст. 167 ГК України даний спір виник з корпоративних відносин щодо корпоративних прав.
Згідно ч. 4 ст. 5 Закону України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігай зобов’язаний надавати власнику цінних паперів.
Матеріалами справи, а саме випискою з реєстру власників іменних цінних паперів №12 від 24.12.2009 року, випискою з реєстру власників іменних цінних паперів №15 від 21.01.2010 року та листом №003/твз від 11.12.2009 року реєстратора - АІФК «Укрпривінвест»(а.с. 77, 190 та 164 відповідно), підтверджується, що ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога»не є власником цінних паперів, емітентом яких є ЗАТ «Перемога-ТВЗ», і вже не був їх власником на момент звернення до суду із даним позовом, на особовому рахунку ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога»не обліковується жодного цінного паперу ЗАТ «Перемога-ТВЗ», а рахунок закрито.
Таким чином, місцевим господарським судом вірно встановлено, що ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога»на момент звернення до суду не володів корпоративними правами ЗАТ «Перемога-ТВЗ», а отже, і не перебував із ним у корпоративних відносинах.
Отже, позов, який був поданий ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога», який на момент його подання не був акціонером ЗАТ «Перемога-ТВЗ», не можна вважати обґрунтованим, оскільки в такому випадку відсутнє порушення охоронюваного законом інтересу позивача.
При вирішенні даного спору по суті заявлених вимог зазначені обставини судом першої інстанції було правомірно враховано та встановлено відсутність у позивача суб’єктивного права щодо здійснення повноважень акціонера ЗАТ «Перемога-ТВЗ».
Поряд з тим, судом першої інстанції вірно визначено, що регулювання корпоративних відносин здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про господарські товариства», Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок», іншими нормативно-правовими актами, і безпосередньо установчими документами товариства.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про господарські товариства»(в редакції від 05.05.1999 року) акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту, повне і командитне товариство - установчого договору. Установчі документи товариства у випадках, передбачених чинним законодавством, погоджуються з Антимонопольним комітетом України.
Установчий договір акціонерного товариства відносився до його установчих документів до моменту набрання чинності новим Цивільним і Господарським кодексами України.
01.01.2004 року набрав чинності Господарський кодекс України.
Згідно ч. 1 ст. 82 ГК України установчим документом повного товариства і командитного товариства є засновницький договір. Установчим документом акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю є статут.
Пунктом 4 Прикінцевих положень ГК України встановлено, що Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу.
До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України, зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов’язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
01.01.2004 року набрав чинності новий Цивільний кодекс України.
Згідно ч. 2 ст. 87 ЦК України установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 153 ЦК України акціонерне товариство може бути створене юридичними та (або) фізичними особами, а також державою в особі уповноваженого органу, територіальною громадою в особі уповноваженого органу.
Якщо акціонерне товариство створюється кількома особами, вони укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення товариства.
Цей договір не є установчим документом товариства.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 ЦК України установчим документом акціонерного товариства є його статут.
Пунктом 4 Прикінцевих і перехідних положень встановлено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про господарські товариства»акціонерне товариство, товариство з обмеженою і товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі статуту, повне і командитне товариство - засновницького договору. Установчі документи товариства у випадках, передбачених чинним законодавством, погоджуються з Антимонопольним комітетом України.
Згідно ч. 2 ст. 26 цього ж закону засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, і третіми особами.
Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що у діючих Цивільному і Господарському кодексах України відсутнє поняття установчого договору, а визначено ними поняття засновницького договору, що з моменту набрання чинності вказаним кодексами не відноситься до установчих документів акціонерного товариства.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про акціонерні товариства»засновниками акціонерного товариства визнаються держава в особі органу, уповноваженого управляти державним майном, територіальна громада в особі органу, уповноваженого управляти комунальним майном, а також фізичні та/або юридичні особи, що прийняли рішення про його заснування.
Засновниками акціонерного товариства можуть бути одна, дві чи більше осіб.
Засновниками може укладатися засновницький договір, у якому визначаються порядок провадження спільної діяльності щодо створення акціонерного товариства, кількість, тип і клас акцій, що підлягають придбанню кожним засновником, номінальна вартість і вартість придбання цих акцій, строк і форма оплати вартості акцій, строк дії договору.
Для створення акціонерного товариства засновники повинні провести закрите (приватне) розміщення його акцій, установчі збори та здійснити державну реєстрацію акціонерного товариства.
Засновницький договір не є установчим документом товариства і діє до дати реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку звіту про результати закритого (приватного) розміщення акцій.
На підставі виписок з реєстрів власників іменних цінних паперів ЗАТ «Перемога-ТВЗ»(а.с. 186, 189 та 190) місцевим господарським судом вірно встановлено, що 27.05.2000 року Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку зареєстровано випуск акцій - емісію №1, емітентом якої було ЗАТ «Перемога-ТВЗ», за №271/10/1/2000.
Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 року «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»передбачено, що судам необхідно враховувати, що з набранням чинності ЦК (статті 142, 153) договір про створення (заснування) АТ, ТОВ та ТДВ не регулює відносини між учасниками (акціонерами) товариства при здійсненні його діяльності і припиняє свою дію після досягнення мети - створення та державної реєстрації товариства. Зазначені договори мають відповідати загальним вимогам, що пред’являються до правочинів, і при розгляді спорів про визнання їх недійсними суди повинні керуватися відповідними нормами про недійсність правочинів.
Отже, на переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого та правильного висновку, що з набранням чинності Цивільним і Господарським кодексами України установчий договір ЗАТ «Перемога-ТВЗ», укладений між ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога», ТОВ «Торгівельно-виробнича фірма «Доктор & К»та ОСОБА_1., зареєстрований 13.04.2000 року Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради за №1627, припинив свою дію шляхом його повного виконання сторонами договору, а тому вимога позивача про розірвання вказаного договору задоволенню не підлягає.
Пунктом 4.6. Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України №04-5/14 від 28.12.2007 року «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»передбачено, що господарським судам необхідно враховувати, що стаття 82 ГК України, статті 143, 151, 154 ЦК України, а також статті 4 Закону України «Про господарські товариства»визначають установчим документом акціонерних товариств, товариств з обмеженою та з додатковою відповідальністю виключно статут товариства. Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень ГК України до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями ГК України зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов’язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями. Аналогічні правила містить пункт 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України. Отже, визнання недійсним установчого договору акціонерного товариства, товариства з обмеженою чи з додатковою відповідальністю, створеного до набрання чинності ГК України та ЦК України, не є підставою скасування державної реєстрації товариства або визнання недійсним запису про державну реєстрацію товариства.
Також, як вірно зазначено судом першої інстанції та з чим погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки вимога позивача про прийняття рішення про припинення (ліквідацію) ЗАТ «Перемога-ТВЗ»та покладення обов’язків щодо проведення ліквідації юридичної особи ЗАТ «Перемога-ТВЗ»на акціонера ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога»в особі керуючого санацією - Судука М. М., є похідною від його вимоги про розірвання установчого договору ЗАТ «Перемога-ТВЗ», яка є безпідставною та такою, що підлягає залишенню без задоволення, то місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення вказаної вимоги.
Водночас, місцевим господарським судом правомірно, відповідно до ст. ст. 66, 67 ГПК України, відмовлено позивачеві і вжитті заходів до забезпечення позову шляхом заборони керівнику (директору), а також особам уповноваженим представляти ЗАТ «Перемога-ТВЗ»вчиняти будь-які дії від імені ЗАТ «Перемога-ТВЗ»до моменту вирішення справи по суті, у зв’язку з залишенням без задоволення самих позовних вимог як необґрунтованих.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що обставини, на які посилаються скаржники, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду Київської області від 26.02.2010 року у справі №К14/017-09.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 99, 101, 103, 104 та 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд -
постановив:
1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Ірпінський комбінат «Перемога» на рішення господарського суду Київської області від 26.02.2010 року у справі №К14/017-09 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 26.02.2010 року у справі №К14/017-09 залишити без змін.
3. Справу №К14/017-09 повернути до господарського суду Київської області.
Головуючий суддя: Агрикова О.В.
Судді:
Мазур Л. М.
Поліщук В.Ю.
Дата відправки 18.06.10