КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
01.06.10 Справа № 14/2244
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Фаловської І.М. (доповідач по справі),
суддів:
Мазур Л. М.
Чорногуза М. Г.
при секретарі судового засідання –Вітюку Р.В.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з’явились;
від відповідача: ОСОБА_3 –представник за дов. № 6796 від 28.12.2009 р.;
від третіх осіб: не з’явились;
розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»на рішення господарського суду Черкаської області від 14.01.2010 року,
у справі № 14/2244 (суддя Хабазня Ю.А.),
за позовом товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта», м. Вишгород,
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Сміла,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1) ОСОБА_5, м. Сміла,
2) ОСОБА_6, м. Черкаси,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_7, смт Попільня,
Житомирська область,
про стягнення 80 500,00 грн.,-
в с т а н о в и в :
Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»(далі –позивач, ТДВ «Страхова компанія «Провіта») звернулось до господарського суду Черкаської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі –відповідач, ФОП ОСОБА_4.) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення 80 500,00 грн.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 14.01.2010 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського міжобласного апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.02.2010 року вказана апеляційна скарга прийнята до провадження та розгляд справи призначено за участю уповноважених представників сторін.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.03.2010 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача –ОСОБА_7.
Відповідач скористався наданим йому ст. 96 ГПК України процесуальним правом та надав до апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначив, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, у зв’язку з чим просить оскаржуване рішення у справі № 14/2244 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у тексті відзиву.
Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 26.04.2010 р. змінено склад колегії суддів у справі та призначено її розгляд у складі колегії: головуючий суддя Фаловська І.М., суддя Мазур Л.М. та суддя Чорногуз М.Г.
В судове засідання 01.06.2010 р. представник позивача не з’явився, однак надіслав клопотання про відкладення розгляду справи. Дане клопотання колегією суддів залишено без задоволення.
Представник відповідача зазначив, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими і безпідставними, а тому просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу - без задоволення.
Треті особи в судове засідання не з’явились, відзиву на апеляційну скаргу не надали. Судом направлялись ухвали, в яких було зазначено час та дата розгляду справи, зокрема на адреси третіх осіб. ОСОБА_6 ухвали, в яких було зазначено час та дата розгляду справи направлялись на адресу ВТК-62, де він відбуває покарання. Доказом зазначеного є наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень. Однак, треті особи не скористались своїм процесуальним правом на присутність у судовому засіданні та подання відзиву на апеляційну скаргу.
Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вирішила здійснити розгляд справи у відсутності представників позивача та третіх осіб, оскільки визнала, що матеріали справи містять достатньо доказів для здійснення апеляційного перегляду справи та прийняття правильного рішення, а також вважає, що послідуючі відкладення призведуть до затягування розгляду справи № 14/2244.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК Україні, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з пояснень позивача, 08.08.2006 року на маршруті Київ-Олександрія-Київ автомобіль «Івеко С-2», який належить ОСОБА_7 на праві власності, вийшов з ладу і водій ОСОБА_8, який керував автомобілем, за домовленістю з відповідачем, залишив автомобіль у боксі станції технічного обслуговування, яка належить ОСОБА_4 09.08.2006 року. До ремонту автомобіля приступив ОСОБА_6, однак 10.08.2006 року близько третьої години ночі ОСОБА_6, перебуваючи в нетверезому стані, самовільно використав автомобіль, не впорався з керуванням, у результаті чого автомобіль було пошкоджено.
На підставі укладеного між ОСОБА_7 та ТДВ «Страхова компанія «Провіта»договору страхування наземного транспорту № 09/02-027030 від 01.11.2006 року, позивач звернувся до господарського суду про стягнення з відповідача 80 500,00 грн. витрат за регресною вимогою.
Згідно ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, задану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
На переконання позивача, шкода була завдана ОСОБА_6, який на даний час перебуває в місцях позбавлення волі за скоєння іншого злочину. Місцевим господарським судом було вірно встановлено, що проти ОСОБА_6 у 2006 році було порушено кримінальну справу за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом. Доказів закінчення розслідування по даній справі та прийняття судового рішення не подано. Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_6 перебуває в місцях позбавлення волі згідно вироку суду (а.с. 133-134 том 1) та згідно довідки відбуває покарання у виправній колонії №62.
Позивач, як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі зазначає, що ОСОБА_6 є найманим працівником відповідача, підтвердженням чого, на думку позивача, є рішення апеляційного суду Черкаської області від 14.02.2008 року у справі №22ц-394-2008 року. А тому, на думку позивача, оскільки ОСОБА_6 перебуває у трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 відповідальність за спричинення збитків на підставі ст. 1172 ЦК України повинен нести саме ОСОБА_4.
Відповідно до ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Однак, колегія суддів не може погодитись з зазначеним вище, оскільки не вбачається, що обставини, викладені позивачем, підтверджуються належними та допустимими доказами.
Так, з матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_7 або його водієм ОСОБА_8 було залишено пошкоджений автомобіль на станції технічного обслуговування, яка належить ОСОБА_4, для здійснення його ремонту. Також відсутні будь-які докази того, що до ремонту автомобіля приступив саме ОСОБА_6
Колегія суддів зазначає, що за певних обставин, а саме за наявності вини ОСОБА_6 та існування трудових відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, керуючись ст. 1172 ЦК України, відповідальність за заподіяну шкоду буде нести ОСОБА_4
Предметом даного спору є стягнення збитків з ОСОБА_4 за заподіяну шкоду ОСОБА_6, як його працівником.
Колегія суддів з метою встановлення зазначеного вище, ухвалами Київського міжобласного апеляційного господарського суду неодноразово витребовувала у позивача належні докази перебування ОСОБА_6 у трудових відносинах з відповідачем. Однак, будь-яких належних доказів перебування ОСОБА_6 з ОСОБА_4 у трудових відносинах матеріали справи не містять.
Крім того, про відсутність трудових відносин між відповідачем та ОСОБА_6 свідчить наявна в матеріалах справи копія ухвали Верховного Суду України від 22.10.2008 року у справі №22ц-394-2008 року, якою звернуто увагу на відсутність трудових відносин ОСОБА_6 з відповідачем та ОСОБА_5 Судом було досліджено обставини перебування ОСОБА_6 у трудових відносинах з ОСОБА_4 та встановлено їх відсутність.
Таким чином, оскільки ОСОБА_6 та ОСОБА_4 не являєються між собою працівником та роботодавцем, тобто відсутні трудові відносини, то і відсутній між ними причинно-наслідковий зв'язок, і як наслідок, відсутня вина ОСОБА_4
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Підставою для відшкодування збитків є наявність усіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини особи, яка заподіяла збитки. Відсутність одного з елементів складу правопорушення не дає правових підстав для стягнення збитків.
Так, колегією суддів встановлено, що позивач відшкодував ОСОБА_7 страхову вартість автомобіля, однак як в місцевому господарському суді, так і в суді апеляційної інстанції не довів право регресу до винної особи, а саме до ОСОБА_4
Позивачем не було подано до суду належних та допустимих доказів в розумінні ст. 34 ГПК України, які б підтвердили завдання протиправною поведінкою відповідача збитків позивачу, інших елементів правопорушення судом не встановлено.
Крім того, слід зазначити, що позивач, як на підставу для скасування оскаржуваного рішення в апеляційній скарзі, посилається на не вірне застосування судом першої інстанції норм ст. 841 ЦК України, якою передбачено, що підрядник зобов’язаний вживати усіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідає за втрату або пошкодження цього майна.
Однак, колегія суддів відхиляє такі твердження позивача та вважає їх необґрунтованими і безпідставними, оскільки останнім не було подано до суду будь-яких доказів, які б свідчили про передачу ОСОБА_7 транспортного засобу для проведення ремонтних та відновлювальних робіт відповідачу.
Отже, доводи скаржника з приводу скасування оскаржуваного рішення в зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, викладені в апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів апеляційної інстанції до уваги та відхиляються як безпідставні, оскільки є необґрунтованими та не підтверджуються а ні матеріалами справи, а ні чинним законодавством.
Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного суду, на підставі наявних в справі матеріалів та отриманих від сторін в процесі апеляційного провадження пояснень, прийшла до висновку, що відповідно до ст. 43 ГПК України суд першої інстанції дослідив подані сторонами докази у їх сукупності з матеріалами справи, дав їм вірну правову оцінку, на підставі чого виніс законне і обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам чинного законодавства, підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»на рішення господарського суду Черкаської області від 14.01.2010 року у справі № 14/2244 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 14.01.2010 року у справі № 14/2244 залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя: Фаловська І.М.
Судді:
Мазур Л. М.
Чорногуз М. Г.
Дата відправки