КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
01.06.10 Справа № 7/592-08/9
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Фаловської І.М. (доповідач по справі),
суддів:
Мостової Г. І.
Чорногуза М. Г.
при секретарі судового засідання –Вітюку Р.В.,
В судове засідання з’явились представники сторін:
від позивача за первісним позовом: Балинська Л.М.- представник за дов. б/н від 23.03.10 р.;
від відповідача за первісним позовом: не з’явилися;
від третьої особи: не з’явилися.;
розглянувши апеляційні скарги Броварської районної спілки споживчих товариств та суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4 на рішення господарського суду Київської області від 24.12.2009 року,
у справі № 7/592-08/9 (суддя Сокуренко Л.В.),
за позовом Броварської районної спілки споживчих товариств, м. Бровари, Київська область,
до суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4, с. Погреби, Київська область,
третя особа Броварське міське споживче товариство, м. Київ,
про стягнення 13214,00 грн.,
за зустрічним позовом суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4, с. Погреби, Київська область,
до Броварської районної спілки споживчих товариств, м. Бровари, Київська область,
третя особа Броварське міське споживче товариство, м. Київ,
про стягнення боргу та визнання договору недійсним,-
в с т а н о в и в :
Броварська районна спілка споживчих товариств (далі –позивач за первісним позовом) звернулася до господарського суду Київської області з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 (далі –відповідач за первісним позовом), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Броварського міського споживчого товариства про стягнення боргу у розмірі 13 214,00 грн.
До прийняття рішення по справі Броварська районна спілка споживчих товариств подала заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 32 331,89 грн. сплати орендної плати та суми компенсації земельного податку за період з 01.01.2008 року до 01.11.2009 року, з яких 27 404,00 грн. - сума основного боргу, 866,09 грн. - сума трьох процентів річних та 4 061,80 грн. - сума збитків від інфляції.
Також суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_4 звернувся з зустрічною позовною заявою до Броварської районної спілки споживчих товариств, за участю третьої особи - Броварського міського споживчого товариства про стягнення боргу у розмірі 20 786,84 грн. та визнання договору оренди основних засобів від 01.08.2006 року в частині оренди приміщення за адресою: с. Требухів, вул. Гоголівська, 8-А, недійсним.
Рішенням господарського суду Київської області від 24.12.2009 року первісні позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 на користь Броварської районної спілки споживчих товариств 11 804,00 грн. основного боргу, 325,01 грн. - 3% річних, 1 878,80 грн. - збитків від інфляції В решті позовних вимог відмовлено. Зустрічні позовні вимоги задоволено частково. Визнано договір оренди основних засобів від 01.08.2006 року, укладений між Броварською районною спілкою споживчих товариств та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4, в частині оренди приміщення за адресою: с. Требухів, вул. Гоголівська, 8-А, недійсним з моменту вчинення.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, позивач за первісним позовом та відповідач за первісним позовом звернулися з апеляційними скаргами до Київського міжобласного апеляційного господарського суду, в яких просять скасувати рішення місцевого господарського суду.
В обґрунтування вимог, викладених в апеляційних скаргах, скаржники посилаються на те, що при винесенні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у текстах скарг.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 02.03.2010 р. вказані апеляційні скарги прийняті, об’єднані в одне провадження та призначені до розгляду за участю уповноважених представників сторін.
Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.03.2010 р. змінено склад колегії суддів у справі та призначено її розгляд у складі колегії: головуючий суддя Фаловська І.М., суддя Мостова Г.І. та суддя Чорногуз М.Г.
Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні 01.06.2010 року підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а також зазначив, що доводи, викладені в апеляційній скарзі суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4, є необґрунтованими і безпідставними.
Відповідач за первісним позовом та третя особа в судове засідання не з’явились. Колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вирішила здійснити розгляд справи у відсутності представників відповідача за первісним позовом та третьої особи, оскільки визнала, що матеріали справи містять достатньо доказів для здійснення апеляційного перегляду справи та прийняття правильного рішення, а також вважає, що послідуючі відкладення призведуть до затягування розгляду справи № 7/592-08/9.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК Україні, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вірно встановлено господарським судом Київської області та підтверджується матеріалами справи, 01.08.2006 року між Броварською районною спілкою споживчих товариств (за договором - орендодавець) та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_4 (за договором - орендар) було укладено договір оренди основних засобів від 01.08.2006 року (далі - Договір).
Пунктом 1.1 вказаного Договору визначено, що позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування приміщення загальною корисною площею 213 кв.м., а саме: приміщення, розташоване за адресою: с. Зазим'є, вул. Мельника, площею 97 кв.м., та приміщення, розташоване за адресою: с. Требухів, вул. Гоголівська, 8-а, площею 116 кв.м. та інші основні засоби: малоцінний інвентар, склад і вартість яких визначена згідно акту здачі-приймання, який являється невід'ємною частиною Договору (Додаток № 1).
Факт приймання - передачі визначених п.1.1. Договору приміщень та майна в оренду від позивача відповідачу підтверджується відповідними, підписаними та скріпленими печатками сторін Договору, актами прийому-передачі основних засобів від 01.08.2001 року.
З матеріалів справи вбачається, що орендні правовідносини, щодо оренди визначених в п. 1.1. Договору приміщень та майна, існують між позивачем та відповідачем з 2000 року.
Так, 08.02.2000 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про оренду майна та співробітництво терміном дії з 08.02.2000 року до 01.03.2000 року з подальшою пролонгацією за згодою сторін, за яким позивачем були передані відповідачу в оренду зазначені вище приміщення та майно.
01.03.2000 року позивач та відповідач підписали новий договір про оренду майна та співробітництво терміном дії з 01.03.2000 року до 01.03.2001 року з подальшою пролонгацією за згодою сторін.
01.08.2001 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про оренду майна та співробітництво терміном дії з 01.08.2001 року до 01.08.2002 року з подальшою пролонгацією за згодою сторін та за актами прийому-передачі основних засобів від 01.08.2001 року було передано майно та приміщення від позивача відповідачу, а саме: будівля господарського магазину загальною площею 116 кв.м., розташована за адресою: Броварський район, с. Требухів, та обладнання в ній, і будівля господарського магазину № 1 загальною площею 97 кв.м., розташована за адресою: Броварський район, с. Зазим'є, вул. Мельника, та обладнання в ній.
Термін дії договору оренди майна та співробітництво від 01.08.2001 року сторони в подальшому щорічно продовжували додатковими угодами до 31.06.2006 року.
Як встановлено вище, 01.08.2006 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір оренди основних засобів. Так як майно та приміщення, передані в оренду за актами прийому-передачі основних засобів від 01.08.2001 року, відповідачем позивачу не поверталися, а їх кількість та характеристики не змінилися, сторонами Договору не оформлялися нові акти прийому-передачі основних засобів, про що не заперечували сторони в судовому засіданні.
Пунктом 7.1 Договору передбачено, що Договір діє з 01.08.2006 року по 30.07.2007 року.
Колегія суддів зазначає, правова природа відносин, які склалися між сторонами за цим спором, належать до правовідносин з оренди.
Частиною 1 ст. 283 ГКУ передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Крім того, орендні відносини між суб'єктами господарювання регулюються також Цивільним кодексом України, а саме, частиною 1 ст.759 якого встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до пункту 4.1.5 Договору обов'язок відповідача, після закінчення терміну дії Договору, повернути позивачу в належному, непошкодженому стані орендоване майно, яке повинно відповідати техніко-економічним показникам на час передачі майна в оренду.
Згідно п. 5.6 Договору, після припинення строку дії Договору, якщо він не буде продовжений за угодою сторін, відповідач зобов'язаний повернути позивачеві орендоване майно на протязі двох днів з дня закінчення строку.
Відповідно до п. 2.3. Договору, орендовані приміщення та майно вважаються повернутими позивачеві з часу підписання сторонами акту прийняття-передачі про фактичне повернення приміщень та майна.
Судом апеляційної інстанції було встановлено, що сторони не продовжували на підставі п.7.2. Договору його дію після закінчення строку, на який Договір було укладено, та не підписували додаткової угоди про це, проте відповідач не виконав передбаченого умовами Договору обов'язку щодо повернення орендованих приміщень та майна за відповідним актом прийняття-передачі про фактичне повернення приміщень та майна, а позивач, в свою чергу, не звертався до нього у порядку, передбаченому чинним законодавством України, з вимогою повернути приміщення та майно.
На підтвердження того, що відповідач користується орендованими по Договору приміщеннями після закінчення строку дії Договору, матеріали справи містять акт комісії від 01.12.2008 року та акт комісії від 23.11.2009 року.
Колегія суддів зазначає, що ч. І ст. 764 ЦКУ передбачені правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору найму. Так, згідно з зазначеною нормою якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Отже, даною нормою передбачено можливість автоматичного продовження (пролонгації) строку дії договору найму в разі відсутності заперечень як зі сторони наймодавця, так і зі сторони наймача. В даному випадку, бажання наймача (відповідача) продовжувати орендні відносини підтверджується конклюдентними діями, тобто шляхом продовження користування переданим в оренду по Договору майном та приміщеннями після закінчення встановленого в Договорі строку його дії. Підставою для продовження строку дії Договору зі сторони наймодавця (позивача) є його мовчазна згода, яка виражається у відсутності вимог до наймача (відповідача) повернути орендовані приміщення та майно.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що Договір щорічно поновлювався на той строк, на який він був попередньо укладений.
Відповідно до п. 3.1. Договору, протягом строку дії Договору орендар (відповідач) зобов'язується за користування орендованим майном та приміщеннями вносити орендну плату у розмірі 1 278,00 грн. в місяць. Оплата проводиться попередньо, не пізніше десятого числа кожного місяця, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок орендодавця (позивача).
Пунктом 3.2. Договору передбачено, що орендна плата перераховується відповідачем позивачу по день фактичного повернення майна та приміщень, незважаючи на закінчення строку дії Договору.
Відповідач у своїх письмових поясненнях зазначає про відсутність підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення орендної плати за Договором в повному обсязі, у зв'язку із порушенням позивачем при укладенні Договору норм чинного законодавства України в частині передання відповідачу в оренду приміщення за адресою: с. Требухів, вул. Гоголівська, 8-А, площею 116 кв.м., право власності на яке належить не позивачеві, а третій особі.
Так, відповідач зазначив, що 29.09.2008 року він отримав лист ліквідатора Бориспільського міського споживчого товариства (третьої особи) з вимогою звільнити приміщення магазину «Господарчі товари»по вул. Гоголівська, 8-А в с. Требухів, оскільки згідно рішення Броварського районного суду Київської області від 12.10.2007 року за Бориспільським міським споживчим товариством визнано право власності на цей об'єкт нерухомості.
Відповідач, керуючись ст. 761 ЦКУ, яка встановлює, що право передавати майно у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права, вважає, що оскільки право власності на приміщення по вул. Гоголівській, 8-А в с. Требухів визнано рішенням Броварського районного суду Київської області від 12.10.2007 року, то на момент укладання Договору позивач не мав права укладати договір в частині оренди магазину по вул. Гоголівській, 8-А в с. Требухів.
В зв’язку з чим відповідач за первісним позовом подав до суду зустрічну позовну заяву, в якій просить стягнути з позивача за первісним позовом збитки у розмірі 20 786,84 грн. та визнати Договір оренди основних засобів від 01.08.2006 року в частині оренди приміщення за адресою: с. Требухів, вул. Гоголівська, 8-А, недійсним.
Дослідивши зустрічну позовну заяву апеляційний суд встановив наступне:
Стаття 203 Цивільного кодексу України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Відповідно до ч. 2 цієї статті, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦКУ, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦКУ.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст. 217 ЦКУ, правочин може бути визнаний судом недійсним у певній його частині.
Дослідивши обставини справи колегія суддів зазначає, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 30.11.2005 року у справі № 2-7812/05 було визнано за Броварською районною спілкою споживчих товариств право власності на магазин «Господарчі товари»по вул. Гоголівська, 8-А, в с. Требухів Броварського району Київської області.
Місцевим господарським судом вірно зазначено в оскаржуваному рішенні, що встановлення рішенням Господарського суду Київської області від 02.06.2009 року по справі №3/273-08, залишеним в силі Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.11.2009 року, факту, який не потребує повторного доведення у суді, що Броварська райспоживспілка була належним власником приміщення магазину «Господарчі товари»по вул. Гоголівська, 8-А, в с. Требухів, на підставі рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30.11.2005 р., яке відповідно до законодавства є правовстановлюючим документом, то суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи. Відповідно до вказаного рішення від 02.06.2009 року, сторони у справі №3/273-08 та у даній справі є різними, тому в даному випадку встановлені рішенням Господарського суду Київської області від 02.06.2009 року по справі №3/273-08 обставини та обгрунтування не можна вважати фактами, що не потребують доведення.
Як зазначено вище, рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 30.11.2005 року у справі № 2-7812/05, за позовом ОСОБА_3 до Плосківського споживчого товариства та Броварської районної спілки споживчих товариств про захист порушеного права та за зустрічним позовом Броварської районної спілки споживчих товариств до Плосківського споживчого товариства та ОСОБА_3 про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, було визнано за Броварською районною спілкою споживчих товариств право власності на магазин «Господарчі товари»по вул. Гоголівська, 8-А, в с. Требухів Броварського району Київської області.
30.11.2005 року Броварське міське споживче товариство звернулось до суду із заявою про перегляд рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30.11.2005 року у справі № 2-7812/05 за нововиявленими обставинами.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду від 26.07.2007 року рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30.11.2005 року у справі № 2-7812/05 було скасовано.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 12.10.2007 року у справі № 2-3496/2007 за позовом ОСОБА_3 до Плосківського споживчого товариства та Броварської районної спілки споживчих товариств про захист порушеного права та за зустрічним позовом Броварської районної спілки споживчих товариств і Броварської міської спілки споживчих товариств до Плосківського споживчого товариства та ОСОБА_3 про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, право власності на приміщення магазин «Господарчі товари»по вул. Гоголівська, 8-А, в с. Требухів Броварського району Київської області було визнано за Броварським міським споживчим товариством.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 08.10.2009 року було скасовано рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 12.10.2007 р. у справі № 2-3496/2007 в частині зустрічних позовів Броварської районної спілки споживчих товариств і Броварської міської спілки споживчих товариств до Плосківського споживчого товариства та ОСОБА_3 про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна і ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні зустрічних позовів відмовлено. Даним рішенням встановлено, що Броварська районна спілка споживчих товариств станом на 04.02.2000 року неправомірно володіла об'єктами нерухомості, оскільки вказана обставина встановлена рішенням господарського суду Київської області від 06.06.2003 року у справі № 133/4-03-А за позовом Броварської міської спілки споживчих товариств до Броварської районної спілки споживчих товариств про зобов'язання анулювати акт прийому-передачі основних засобів Броварського міського споживчого товариства від 04.02.2000 року та визнання володіння основними засобами неправомірним та не підлягала доказуванню при винесенні Броварським міськрайонним судом рішень від 30.11.2005 року та від 12.10.2007 року.
Отже, на переконання колегії суддів, при укладенні Договору позивачем за первісним позовом були порушені вимоги ч. 1 ст. 761 ЦКУ в частині наявності прав на розпорядження одним із об'єктів оренди по Договору, а саме: приміщенням магазину «Господарчі товари»по вул. Гоголівська, 8-А, в с. Требухів Броварського району Київської області.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ч. 3 ст. 215 ЦКУ та ч. 1 ст. 207 ГКУ, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що вимоги зустрічної позовної заяви щодо визнання недійсним Договору оренди основних засобів від 01.08.2006 року, в частині оренди приміщення за адресою: с. Требухів, вул. Гоголівська, 8-А, є обгрунтованими, належним чином доведеними, а отже такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується вимог позивача за зустрічним позовом про стягнення збитків у розмірі 20 786,84 грн., то колегія суддів зазначає наступне.
У зустрічній позовній заяві стверджується, що відповідач має перед ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 20 786,84 грн., що складається із відшкодування сплачених ним відповідачу сум орендної плати за оренду приміщення, розташованого по вул. Гоголівська, 8-А в с. Требухів, яке відповідач не мав права передавати йому в оренду, а також сум збитків від інфляції та 3% річних.
Колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що між сторонами Договору не існує іншого грошового зобов'язання, крім того, що передбачене самим Договором оренди основних засобів. Відтак, згідно до п. 3.1. цього Договору, грошове зобов'язання встановлене для позивача за зустрічним позовом. Тому, є необґрунтованою вимога позивача за зустрічним позовом щодо застосування до відповідача за зустрічним позовом відповідальності за порушення грошового зобов'язання, у вигляді стягнення заборгованості, і як наслідок, відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦКУ. Отже, в цій частині зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Що стосується первісних позовних вимог в частині стягнення із відповідача за первісним позовом 27 404,00 грн. суми основного боргу, що виник у зв'язку з не сплатою відповідачем позивачу орендної плати та суми компенсації земельного податку за період з 01.01.2008 року до 01.11.2009 року, суд дійшов наступного висновку.
Пунктом 3.1. вищевказаного Договору встановлювався обов'язок відповідача за користування орендованим майном та приміщеннями вносити орендну плату у розмірі 1 278,00 грн. в місяць та визначався порядок її внесення (сплати). Також передбачено, що несвоєчасно перерахована орендна плата індексується відповідно до офіційного індексу інфляції.
Як встановлено апеляційним господарським судом вище, сума орендної плати у розмірі 1 278,00 грн. в місяць підлягала сплаті за оренду об'єктів нерухомості загальною корисною площею 213 кв.м., а саме: приміщення, розташованого за адресою: с. Зазим'є, вул. Мельника, площею 97 кв.м., та приміщення, розташованого за адресою: с. Требухів, вул. Гоголівська, 8-а, площею 116 кв.м., та обладнання, що знаходиться в цих приміщеннях і передане в оренду разом з ними за відповідними актами приймання-передачі до Договору.
Договір оренди основних засобів від 01.08.2006 року, відповідно до умов якого у відповідача виникло зобов'язання перед позивачем своєчасно сплачувати орендну плату, визнаний судом за зустрічним позовом недійсним в частині оренди приміщення за адресою: с. Требухів, вул. Гоголівська, 8-А.
Згідно ст. 236 ЦКУ права та обов'язки сторін за недійсним правочином не підлягають виконанню з моменту підписання такого договору.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що у відповідача за первісним позовом відсутнє зобов'язання за вказаним договором щодо оплати орендної плати за оренду приміщення за адресою: с. Требухів, вул. Гоголівська, 8-А.
Відповідно до ч. 3 ст. 207 ГКУ, виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.
Норма ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України не передбачає обов'язковості виконання тих зобов'язань, що не були виконані до визнання недійсним правочину.
Отже, у суду відсутні законні підстави для стягнення з відповідача за первісним позовом орендної плати за користування приміщенням, розташованим за адресою: с. Требухів. вул, Гоголівська, 8-а., площею 116 кв.м.
Апеляційним судом встановлено, що оскільки в частині передання в оренду по Договору приміщення, яке розташоване за адресою: с. Зазим'є, вул. Мельника, площею 97 кв.м., Договір предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був, то відповідно до цього, відповідач має перед позивачем обов'язок, встановлений п. 3.1. Договору щодо сплати орендної плати за оренду приміщення площею 97 кв.м. по вул. Мельника, в с. Зазим'є.
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦКУ, з урахуванням особливостей, передбачених ГКУ.
Згідно приписів ст. 525 та ст. 526 ЦКУ, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Колегія суддів зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують належне виконання зобов'язань по сплаті позивачу орендної плати та суми компенсації земельного податку за користування приміщенням за період з 01.01.2008 року до 01.11.2009 року, розташованим за адресою: с. Зазим'є, вул. Мельника, загальною площею 97 кв.м.
Відповідно до письмових пояснень сторін та наявних у справі платіжних доручень, з врахуванням автоматичної пролонгації Договору, що встановлено вище у мотивувальній частині цієї постанови, відповідач не сплачував орендну плату за період з 01.01.2008 року до 01.11.2009 року повністю.
Суд дослідивши матеріали справи зазначає, що докази орендної плата за користування приміщенням за адресою: с. Зазим'є, вул. Мельника, загальною площею 97 кв.м. та обладнання в ньому за січень та лютий 2008 року підтверджується платіжним дорученням № 7 від 20.03.2008 року на суму 1 000,00 грн., копія якого наявна у матеріалах справи.
Отже, сума несплаченої орендної плати становить 11 804,00 грн. (з розрахунку 6 грн. (орендна плата за 1 кв.м. приміщення) х 97 кв.м. (площа приміщення по вул. Мельника, в с. Зазим'є) х 22 (кількість місяців, протягом яких не сплачувалася орендна плата) = 12 804 грн.; 12 804 грн. - 1 000,00 грн. = 11 804,00 грн.).
Щодо позовних вимог в частині стягнення із відповідача земельного податку у розмірі 12 грн. за кожний місяць оренди приміщень по Договору за період з 01.01.2008 року до 01.11.2009 року, то колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України та Договором сплата відповідачем земельного податку не передбачена, тому не підлягає до стягнення з відповідача.
В частині позовних вимог щодо стягнення із відповідача 866,09 грн. –3% річних та 4 061,80 грн. - збитків від інфляції за прострочення виконання зобов'язання по сплаті орендної плати та суми компенсації земельного податку у період з 01.01.2008 року до 01.11.2009 року, суд дійшов наступного висновку:
Згідно п. 5.1. Договору, за невиконання чи неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України.
Відповідно до ст. 625 ЦКУ боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи часткове задоволення первісної вимоги про стягнення суми основного боргу, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення вимог про стягнення інфляційних та 3% річних.
Так, здійснивши перевірку нарахування інфляційних та 3% річних, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення суми 3% річних в розмірі 325,01 грн. та суми інфляційних втрат в розмірі 878,80 грн. з суми 11 804,00 грн.
Таким чином, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного суду, на підставі наявних в справі матеріалів та отриманих від сторін в процесі апеляційного провадження пояснень, прийшла до висновку, що відповідно до ст. 43 ГПК України суд першої інстанції повно і всебічно дослідив подані сторонами докази у їх сукупності з матеріалами справи, дав їм вірну правову оцінку, на підставі чого виніс законне і обґрунтоване рішення, яке повністю відповідає вимогам чинного законодавства, підстав для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду не вбачається, отже апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційні скарги Броварської районної спілки споживчих товариств та суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_4 на рішення господарського суду Київської області від 24.12.2009 року у справі № 7/592-08/9 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 24.12.2009 року у справі № 7/592-08/9 залишити без змін.
3. Матеріали справи повернути до господарського суду Київської області.
Головуючий суддя: Фаловська І.М.
Судді:
Мостова Г. І.
Чорногуз М. Г.
Дата відправки