КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

17.06.10                                                                      Справа №  9/39

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                    Яковлєва М.Л. (доповідач по справі),

суддів:                                        Шкурдової Л.М.,          

                                                  Маляренка А.В.,

при секретарі судового засідання –Лебедєвій С.В.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 17.06.2010 року по справі № 9/39  (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи  ОСОБА_2, м. Полтава на рішення господарського суду Полтавської області від 20.04.2010 року

по справі № 9/39 (головуючий суддя –Тимошенко К.В.)

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю «АВІС», м. Вінниця

до                          суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи  ОСОБА_2, м. Полтава

про                        стягнення 100 419,14 грн.

В С  Т А Н О В И В :

Ухвалою від 17.03.2010 року господарський суд Полтавської області за позовом ТОВ «АВІС»порушив провадження у справі про стягнення з суб’єкта підприємницької діяльності фізичної ОСОБА_2, м. Полтава 100 419,14 грн. заборгованості.

Рішенням від 20.04.2010 року господарський суд Полтавської області позов задовольнив, стягнувши з відповідача на користь позивача 100 419,14 грн. основного боргу та судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач - суб’єкт підприємницької діяльності фізична особа  ОСОБА_2, м. Полтава, звернувся з апеляційною скаргою до Київського міжобласного апеляційного господарського суду, з проханням скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 20.04.2010 року в частині стягнення з відповідача 13 381,37 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 13 381,37 грн. Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що сума боргу за договором  від 03.01.2008 року становить не 100 419,14 грн., а 87 037,77 грн., тобто на 13 381,37 грн. менше, оскільки останнім було здійснено проплати за  отриманий товар.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.06.2010 року апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи  ОСОБА_2, м. Полтава прийнято до провадження, а справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 17.06.2010 року о 09 год. 45 хв.

Відповідно до розпорядження заступника Голови палати від 14.06.2010 року у зв’язку з виробничою необхідністю та з метою дотримання строків розгляду справи, здійснено заміну у складі колегії суддів, відповідно до якого перегляд рішення здійснюється головуючим суддею –Яковлєвим М.Л., суддями –Маляренко А.В., Шкурдовою Л.М.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався,  відзив на апеляційну скаргу не подав.

Крім того, представник позивача в судове засідання не з’явився, причини неявки не повідомив про час та місце перегляду рішення повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, виступ представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Полтавської області від 20.04.2010 року у справі № 9/39 залишається без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, між позивачем та відповідачем 03.01.2008 року укладено договір дистрибуції в регіоні            № ВН/72 відповідно до якого, компанія - товариство з обмеженою відповідальністю –підприємство «АВІС», м. Вінниця на умовах, передбачених договором поставляє дистриб’ютору (суб’єкт підприємницької діяльності фізична особа  ОСОБА_2) продукти харчування, у відповідності із накладними в асортименті та цінами, що є невід’ємною частиною договору. Дистриб’ютор в свою чергу зобов’язується отримати товар, сплатити його вартість компанії та забезпечити реалізацію товару третім особам від свого імені за свій рахунок на умовах даного договору.

За загальним правилом, дистриб’ютор - юридична особа, яка здійснює збут товарів на основі оптових закупок у великих промислових підприємств. Дистриб’ютор, як правило, має власні склади, встановлює тривалі договірні відносини з виробниками товару і представляє виробника на ринку.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

З матеріалів справи та доданих до апеляційної скарги документів, апеляційною інстанцією встановлено, що між позивачем та відповідачем існують тривалі відносини  і на підставі декількох договорів, починаючи з 2005 року.

З позовної заяви вбачається. Що позивачем заявлено вимоги щодо стягнення заборгованості за товар, отриманий  на підставі видаткової накладної № AV-0045214 від 22 вересня 2008 року, за якою отримано товару особисто відповідачем на суму 86 833,46 грн.  та № AV-0048058 від 08 жовтня 2008 року, за якою отримано товару на загальну суму 53 885,68 грн., що також не заперечується відповідачем.

Тобто предметом даного позову є стягнення заборгованості за товар, отриманий на підставі видаткових накладних № AV-0045214 від 22 вересня 2008 року та № AV-0048058 від 08 жовтня 2008 року.

Відповідно до п. 2.2 договору, дистриб’ютор  зобов’язаний провести повний розрахунок за кожну партію товару відповідно до накладної протягом 25 календарних днів, рахуючи з дати отримання товару.

Як вбачається із зазначених вище накладних за товар, отриманий відповідно 22.09.2008 року та 08.10.2008 року, враховуючи п. 2.2. договору, відповідач зобов’язаний здійснити оплату відповідно 18.10.2008 року та 03.11.2008 року по кожній видатковій накладній з посиланням на останню.

З банківських виписок, залучених відповідачем в якості додатків до апеляційної скарги вбачається, що відповідачем з посиланням на видаткову накладну № AV-0045214 від 22 вересня 2008 року здійснено проплати  20.11.2008 року на суму 8 500,00 грн., 21.11.2008 року на суму 8 000,00 грн., 30.12.2008 року на суму 10 000,00 грн., 29.01.2009 року на суму 1 800,00 грн., 04.02.2009 року  на суму 2 000,00 грн., 13.02.2009 року від 2 000,00 грн., 18.02.2009 на суму 2 000,00 грн.,  27.02.2009 року на суму 2 000,00 грн., 06.03.2009 року на суму 2 000,00 грн., 26.03.2009 року на суму 2 000,00 грн. –всього на загальну суму 40 300 грн.

Товару ж за  видатковою накладною № AV-0045214 від 22 вересня 2008 року придбано на суму  86 833,46 грн.,  тобто заборгованість за зазначеною накладною з врахуванням оплати в сумі 40 300,00 грн. становить  в розмірі 46 533,46 грн.

Доказів оплати товару, отриманого за видатковою накладною № AV-0048058 від 08 жовтня 2008 року не подано, що дає підстави вважати відсутність  оплати.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, як це передбачено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

В силу статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки сторони договору передбачили  здійснення оплати на підставі накладної за кожну партію товару, не передбачили в договорі здійснення взаємозаліку за іншими накладними, колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Твердження скаржника, що господарським судом Полтавської області прийнято рішення в одному судовому засіданні без участі у справі відповідача колегією суддів апеляційного суду не приймається до уваги і не може бути підставою скасування рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до п 3.5.1. Інструкції з діловодства в господарських судах України. ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення.

Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала господарського суду Полтавської області від 17.03.2010 року була відправлена сторонам 23.03.2010 року, а повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 35) підтверджено, що відповідач ухвалу отримав особисто 31.03.2010 року, тобто за три неділі до судового засідання. Клопотання про відкладення розгляду справи  в зв’язку з відрядженням,  відповідачем не направлялося, своїм правом на подання відзиву на позов відповідач також не скористався.

Враховуючи те, що розгляд справи місцевим господарським судом обмежуються двомісячним строком, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Інші доводи апеляційної скарги не приймаються апеляційним судом до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14  «Про судове рішення у цивільній справі»,  рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу  встановлено, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1)   неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3)  невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Полтавської області від 20.04.2010 року у справі № 9/39  –залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст.  33, 83, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1.          Апеляційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи  ОСОБА_2, м. Полтава на рішення господарського суду Полтавської області від 20.04.2010 року  у справі  № 9/39  –  залишити без задоволення.

2.          Рішення  господарського суду Полтавської області від 20.04.2010 року у справі    № 9/39  – залишити без змін.

3.  Матеріали справи № 9/39  повернути до господарського суду Полтавської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття.

          Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя:                                                                      Яковлєв М. Л.

Судді:

                                                                                                    Маляренко А. В.

                                                                                                    Шкурдова Л. М.

Дата відправки  21.06.10