КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
25.06.10 Справа № 09/2816
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Майданевич А.Г. (доповідач по справі),
суддів:
Гаврилюк О.М
Рудченка С.Г.
за участю представників :
згідно з протоколом судового засідання від 25.06.2010 року
розглянувши апеляційну скаргу виконавчого комітету Черкаської міської ради на рішення господарського суду Черкаської області від 29.03.2010 року
по справі № 09/2816 (суддя Курченко Н.М.)
за позовом фізичної особи – підприємця ОСОБА_3, м. Черкаси,
до 1. Виконавчого комітету Черкаської міської ради, м. Черкаси,
2. Департаменту архітектури, будівництва та землеустрою виконавчого комітету Черкаської міської ради, м. Черкаси,
треті особи, які не заявляють самосійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. Комунальне підприємство «Черкасиводоканал», м. Черкаси,
2. Черкаська міська рада, м. Черкаси,
3. Головне управління Державного казначейства України у Черкаській області в особі УДК м. Черкаси, м. Черкаси,
про стягнення 57 540,27 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Черкаської області від 29.03.2010 року у справі № 09/2816 повністю задоволено позовні вимоги фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 до виконавчого комітету Черкаської міської ради про стягнення 57 540,27 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, виконавчий комітет Черкаської міської ради звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 29.03.2010 року у справі № 09/2816 та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити. В своїх доводах відповідач-1 посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Позивач на підставі ст. 96 ГПК України надав відзив на апеляційну скаргу в якому просить у задоволенні апеляційної скарги виконавчого комітету Черкаської міської ради на рішення господарського суду Черкаської області від 29.03.2010 року у справі № 09/2816 відмовити повністю, рішення залишити без змін.
Представники відповідачів були присутніми в судових засіданнях та надали свої пояснення й підтримали доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просили апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Черкаської області від 29.03.2010 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Позивач та його представник були присутні в судових засіданнях та надали свої пояснення і заперечували проти доводів, які викладені відповідачем-1 в апеляційній скарзі та просили рішення господарського суду Черкаської області від 29.03.2010 року залишити без змін, а апеляційну скаргу виконкому Черкаської міськради - без задоволення.
Треті особи-1,2 були присутніми в судових засіданнях та надали свої пояснення й підтримали доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просили апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Черкаської області від 29.03.2010 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
В дане судове засідання представники третьої особи-3 на боці відповідача не з’явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні поштові повідомлення про вручення поштового відправлення, які знаходиться в матеріалах справи. Однак, вказана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки учасник судового процесу, який не з’явився в судове засідання, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а явка сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалась. За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, Київським міжобласним апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач зареєстрований як фізична особа - підприємець, про що свідчить запис в ЄДР від 31.08.2001 року № 20260170000011143 (виписка з ЄДР серії ААБ № 120133, видана 22.12.2009 року). У 2006, 2007 роках Державною податковою інспекцією у місті Черкаси позивач був зареєстрований платником єдиного податку, подавав звітність суб’єкта малого підприємництва (а.с. 48-56, т. 1).
22.11.2005 року між КП «Черкасиводоканал»та підприємцем ОСОБА_3 був укладений договір № 38/16 про встановлення рекламних щитів, предметом якого вказано наступне: «Водоканал не заперечує проти встановлення ПП ОСОБА_3 рекламних щитів згідно переліку, який додається (додаток № 1) (а.с. 78-79, т. 1). У додатку № 1 вказані спірні рекламні щити по вул. Пастерівська біля магазину «Адріатика», по вул. Гагаріна, 33, по вул. Гагаріна, 95 (а.с. 81, т.1).
Відповідно до ч. 2 п. 2.3 вказаного вище договору підприємець ОСОБА_3Л повинен демонтувати рекламний щит протягом 3-х годин з моменту отримання повідомлення від Водоканалу. В разі невиконання цього пункту Водоканал вправі демонтувати рекламний щит власними силами (п. 2.4 договору).
Згідно умов договору на виготовлення та встановлення рекламних щитів від 01.11.2006 року (а.с. 18-20, т. 1) між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (замовник по договору) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_5 (підрядник по договору) були виготовлені та встановлені рекламні щити, у тому числі за адресами:
- по вул. Пастерівській, біля магазину «Адріатика», двостороння рекламна конструкція вартістю 12 174,47 грн.;
- на розі проспекту Хіміків та вул. Громова, парна сторона, одностороння рекламна конструкція вартістю 10 291,63 грн.;
- на розі вул. Гагаріна та Сержанта Жужоми, непарна сторона,- двостороння рекламна конструкція вартістю 11 921,57 грн.;
- по вул. Гагаріна, 33, з непарного боку (біля магазину «Абсолют»), двостороння рекламна конструкція вартістю 11 231,03 грн.;
- по вул. Гагаріна, 95, з непарного боку (навпроти магазину «Абсолют»), двостороння рекламна конструкція вартістю 11 921,57 грн.
Згідно кошторису, затвердженого підрядником та погодженим із замовником, вартість рекламних конструкцій по вказаному договору становить: по вулиці Гагаріна навпроти магазину «Абсолют»- 11 921,57 грн., по вулиці Гагаріна біля магазину «Абсолют»- 11 231,03 грн., перехрестя вулиць Гагаріна - Жужоми –11 921,57 грн., перехрестя вулиць Хіміків - Громова парна сторона - 10 921,63 грн., перехрестя вулиць Шевченка - Пастерівська –12 174,47 грн. (а.с. 21-25, т. 1).
Актом № 32 від 10.11.2006 року підприємець ОСОБА_3 (замовник) прийняв від підрядника, виготовлені та встановлені за вказаними адресами згідно договору від 01.11.2006 року рекламні площини розміром 6,0 м х 3,0 м у кількості 5 штук загальною вартістю 57 540,27 грн. (а.с. 26, т. 1).
10.01.2007 року виконавчим комітетом Черкаської міської ради прийнято рішення № 12 «Про демонтаж самочинно встановлених рекламоносіїв», згідно з яким на підставі п. 8.7 Правил розміщення зовнішньої реклами у місті Черкаси, затверджених рішенням Черкаської міської ради від 16.05.2005 року № 8-198, п. 13 ст. 30 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»вирішив забезпечити в триденний термін силами КП «Черкасиводоканал» демонтаж самочинно встановлених рекламних конструкцій, власника яких встановити неможливо (відсутні таблички з інформацією про власника та рішення про надання дозволу) за адресами, у тому числі: на розі проспекту Хіміків та вул. Громова, парна сторона (підпункт 1.1.4); по вул. Гагаріна, 33, з непарного боку (підпункт 1.1.6); по вул. Гагаріна, 95, з непарного боку (підпункт 1.1.7); по вул. Пастерівській, біля магазину «Адріатика»(підпункт 1.1.10); на розі вул. Гагаріна та Сержанта Жужоми, непарна сторона (підпункт 1.1.12), тобто тих, які за доводами позивача, належать йому.
Відповідно до пункту 1.2 даного рішення передбачено забезпечення зберігання демонтованих конструкцій.
Пунктом 2 рішення виконавчого комітету на директора КП «Черкасиводоканал»покладено обов’язок щодо розробки калькуляції вартості демонтажу, транспортування та зберігання рекламних конструкцій, повернення демонтованих рекламних конструкцій власникам, які доведуть своє право власності; в разі невідшкодування затрат на знесення та зберігання конструкції, вони визнаються безгосподарними та передаються на баланс КП «Черкасиводоканал».
З матеріалів справи вбачається, що встановивши демонтаж встановлених за вказаними адресами рекламних щитів, позивач звернувся до виконавчого комітету та водоканалу. Отримавши рішення виконавчого комітету про демонтаж рекламних щитів, серед яких були його рекламні щити, звернувся з адміністративним позовом до суду та прокурора.
20.03.2007 року, після звернення позивача стосовно причин знесення його рекламних щитів, виконавчий комітет Черкаської міської ради прийняв рішення № 357 «Про надання дозволу на розміщення зовнішньої реклами ПП ОСОБА_3Л.». В цей же день між виконавчим комітетом Черкаської міської ради та підприємцем ОСОБА_3 був укладений договір № 11 про надання тимчасового користування місцями на розміщення зовнішньої реклами у місті Черкаси по вул. Леніна, 10, місячна плата 405 грн., на розі проспекту Хіміків та вул. Громова, непарна сторона, місячна плата 270,00 грн., на розі проспекту Хіміків та вул. Громова, парна сторона, місячна плата 270,00 грн., по вул. Пастерівській на перехресті з вул. Благовісною з парного боку місячна плата 270,00 грн. (додаток до договору № 11 «Адресна програма»). Серед наданих місць користування на розміщення зовнішньої реклами, були відсутні місця, на які позивач подавав до виконавчого комітету документи, та на яких вже були ним встановлені рекламні конструкції.
Відповідно до постанови господарського суду Черкаської області від 04.05.2007 року у адміністративній справі № 02/505а, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2009 року, визнано протиправним та скасоване рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 10.01.2007 року за № 12 «Про демонтаж самочинно встановлених рекламоносіїв».
За результатами прокурорської перевірки за зверненням підприємця ОСОБА_3 постановою слідчого прокуратури Черкаського району від 30.10.2009 року відмовлено в порушенні кримінальної справи відносно службових осіб КП «Черкасиводоканал»за відсутністю в їх діях складу злочину. При цьому прокурорською перевіркою встановлено, що службові особи КП «Черкасиводоканал», здійснюючи демонтаж рекламних щитів, діяли відповідно до рішення виконавчого комітету від 10.01.2007 року № 12. Зазначене рішення виконавчого комітету було виконано частково.
У листопаді 2009 року ПП ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом, у якому, посилаючись на ст. 1173 Цивільного кодексу України, просить стягнути з виконавчого комітету Черкаської міської ради 57 540,27 грн. завданої шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що постановою господарського суду Черкаської області від 04.05.2007 року у справі № 02/505а, яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасоване рішення першого відповідача від 10.01.2007 року №12, тому відповідно до ст. 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 1166, 1173 Цивільного кодексу України, першим відповідачем підлягає відшкодуванню шкода, завдана виконанням його незаконного рішення. На виконання протиправного рішення відповідача-1 від 10.01.2007 року № 12 третьою особою - КП «Черкасиводоканал»18.01.2007 року були демонтовані рекламні конструкції, які належать позивачу, та знаходились у місті Черкаси за адресами:
1. По вул. Пастерівській, біля магазину «Адріатика», двостороння рекламна конструкція вартістю 12 174,47 грн.;
2. На розі проспекту Хіміків та вул. Громова, парна сторона,
одностороння рекламна конструкція вартістю 10 291,63 грн.;
3. На розі вулиць Гагаріна та Сержанта Жужоми, непарна сторона,
двостороння рекламна конструкція вартістю 11 921,57 грн.;
4. По вул. Гагаріна, 33, з непарного боку (біля магазину «Абсолют»), двостороння рекламна конструкція вартістю 11 231,03 грн.;
5. По вул. Гагаріна, 95, з непарного боку (навпроти магазину «Абсолют»), двостороння рекламна конструкція вартістю 11 921,57 грн.
При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позову до виконавчого комітету Черкаської міської ради про стягнення 57 540,27 грн.; про виключення з відповідачів Департамент архітектури, будівництва та землеустрою виконавчого комітету Черкаської міської ради; про відмову виконавчому комітету Черкаської міської ради у задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду.
У своїх доводах, які викладені в апеляційній скарзі, виконавчий комітет Черкаської міської ради зазначає про відсутність доказів фактичного нанесення шкоди позивачу та на те, що при розрахунку заявленої позивачем шкоди судом не було досліджено поточної вартості необоротних активів (рекламних щитів) та не враховано всіх видів зносу (фізичного, функціонального, зовнішнього тощо).
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, зазначає наступне.
Предметом спору у справі є відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням органу місцевого самоврядування.
Статтею 1173 ЦК України, на яку посилається позивач, як на правову підставу своїх вимог, встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Відповідно до ст.ст. 5, 10, 11 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»від 21.05.1997 року № 280/97-ВР виконавчий комітет Черкаської міської ради, яким прийнято рішення на підставі якого здійснювався демонтаж самовільно встановлених рекламних щитів, є виконавчим органом Черкаської міської ради, входить до системи органів місцевого самоврядування.
Нормами статті 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 76 ЗУ «Про місцеве самоврядування»органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність у разі порушення ними Конституції або законів України. Органи та посадові особи місцевого самоврядування з питань здійснення ними делегованих повноважень органів виконавчої влади є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Статтею 77 ЗУ «Про місцеве самоврядування» визначено, що шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету. Спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Згідно ст. 35 ГПК України не підлягають доказуванню факти, встановлені постановою господарського суду Черкаської області від 04.05.2007 року у адміністративній справі № 02/505а, а саме: факт протиправності рішення від 10.01.2007 року № 12 виконавчого комітету Черкаської міської ради про демонтаж самовільно встановлених рекламних конструкцій.
З матеріалів справи вбачається, що позивач виготовив та встановив рекламні конструкції, у тому числі: по вул. Пастерівській, біля магазину «Адріатика», двостороння рекламна конструкція вартістю 12 174,47 грн.;
- на розі проспекту Хіміків та вул. Громова, парна сторона, одностороння рекламна конструкція вартістю 10 291,63 грн.;
- на розі вул. Гагаріна та Сержанта Жужоми, непарна сторона, двостороння рекламна конструкція вартістю 11 921,57 грн.;
- по вул. Гагаріна, 33, з непарного боку (біля магазину «Абсолют»), двостороння рекламна конструкція вартістю 11 231,03 грн.;
- по вул. Гагаріна, 95, з непарного боку (навпроти магазину «Абсолют»), двостороння рекламна конструкція вартістю 11 921,57 грн.
Після прийняття виконкомом Черкаської міської ради рішення про знесення самовільно встановлених конструкцій, вказані рекламні конструкції були знесені з порушенням встановленого порядку, а саме: без повідомлення та надання позивачу строку для самостійного знесення конструкції; без належного оформлення знесення конструкцій та їх збереження, що унеможливило встановлення місця знаходження знесених конструкцій та передачі їх позивачу. Загальна вартість знесених конструкцій становить 57 540,27 грн.
На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов вірного виковку про обґрунтованість визначеного позивачем розміру шкоди, завданої знесенням його рекламних конструкцій.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно зі ст. 1173 ЦК України шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування при здійсненні ним своїх повноважень відшкодовується органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Доводи представників відповідачів стосовно відсутності доказів належності позивачу знесених за вищевказаними адресами рекламних конструкцій та знесення їх саме на виконання рішення виконавчого комітету, спростовані матеріалами справи та матеріалами прокурорської перевірки.
У відповідності до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції від 17.07.1997 року № 475/97-ВР із змінами і доповненнями ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, підписана від імені України 09.11.1995 року, Перший Протокол, протоколи № 4 та № 7 до Конвенції, підписані від імені України 19.12.1996 року та Протоколи № 2 та № 11 до Конвенції, підписані від імені України 09.11.1995 року у м. Страсбурзі із застереженнями.
Згідно ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23.02.2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стосовно суті порушених прав позивача, які передбачені Конвенцією, то вони викладені у ст. 1 Першого Протоколу. Стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Стаття 1 Протоколу № 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов’язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності. Дії першого відповідача здійснені без дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (зокрема, див. рішення «Новоселецький проти України»).
При цьому, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що втручання у право власності позивача з боку органу місцевого самоврядування в порядку контролю за використанням позивачем свого майна, здійснене органом місцевого самоврядування з порушенням встановленого порядку.
При цьому відповідачами не надано жодних доказів, які б свідчили про встановлення фактів порушень з боку позивача. Позивачу не були пред’явлені з боку відповідачів будь-які вимоги стосовно допущених ним порушень. В процесі вирішення спору перший відповідач ухилився від надання даних стосовно осіб, яким він надав дозвіл на розміщення рекламних щитів на тому ж місці, з якого були знесені рекламні щити позивача.
Таким чином, доводи виконкому Черкаської міської ради про те, що шкода завдана позивачу внаслідок його умислу є недоведеними.
За вищевикладених обставин, відповідальною особою за завдану позивачу шкоду, суд вважає виконавчий комітет Черкаської міської ради, який прийняв незаконне рішення, на підставі якого здійснювався демонтаж рекламних конструкцій, у тому числі встановлених позивачем. Завдана майнова шкода виражається у вартості рекламних конструкцій і підлягає стягненню за рахунок коштів місцевого бюджету через Головне управління Державного казначейства України у Черкаській області (ст. 176 ЦК України, ст.ст. 76, 77 ЗУ «Про місцеве самоврядування»). Відсутність коштів та бюджетного фінансування не є підставою для звільнення від відповідальності. Отже, залучений другим відповідачем Департамент архітектури, будівництва та землеустрою виконавчого комітету Черкаської міської ради, який за доводами представника державного казначейства є розпорядником бюджетних коштів, підлягає виключенню з відповідачів.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог до виконавчого комітету Черкаської міської ради про стягнення 57 540,27 грн.
Крім того, представником відповідача-1 в судовому засіданні було заявлено клопотання про зупинення провадження у даній справі, мотивуючи це неможливістю розгляду даної справи до розгляду Вищим адміністративним судом України справи № 02/505а. При цьому, доказів на підтвердження порушення касаційного провадження Вищим адміністративним судом України справи по справі № 02/505а представником відповідача-1 до суду не надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов’язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.
Тому, виходячи з вище наведеного, усні твердження представника відповідача-1 про касаційне провадження по справі № 02/505а не можуть бути підставою для зупинення провадження у даній справі, оскільки не підтверджуються письмовими доказами.
Окрім цього, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зауважити, що сплата позивачем коштів за виготовлені та встановлені рекламні конструкції в матеріалах справи підтверджується договором підряду, затвердженою сторонами по договору кошторисною вартістю, актом виконаних робіт та квитанцією до прибуткового касового ордеру, яка видана підрядником в момент сплати позивачем коштів за виконані роботи.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що твердження відповідачів про порушення позивачем ведення касових операцій є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи. При цьому слід зазначити, що касовий ордер повинен зберігатися у підрядника, і ордери зберігаються 3 роки. Квитанція до прибуткового касового ордеру, що приєднана до справи, датована жовтнем 2006 року, таким чином трирічний строк зберігання вже сплинув.
Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи викладені в апеляційній скарзі не підтверджуються та спростовуються матеріалами справи, а отже є такими, що не підлягають задоволенню.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Черкаської області від 29.03.2010 року, прийнято після повного з’ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв’язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.
Таким чином, апеляційну скаргу виконавчого комітету Черкаської міської ради слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду слід залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 49 ГПК України.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу виконавчого комітету Черкаської міської ради на рішення господарського суду Черкаської області від 29.03.2010 року у справі № 09/2816 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Черкаської області від 29.03.2010 року у справі № 09/2816 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 09/2816 повернути до господарського суду Черкаської області.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.
Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя: Майданевич А. Г.
Судді:
Гаврилюк О.М
Рудченко С.Г.
Дата відправки 30.06.10