КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01601, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
11.06.10 Справа № 5/081-09/10
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Майданевич А.Г. (доповідач по справі),
суддів:
Гаврилюк О.М
Корсакової Г.В.
за участю представників:
згідно з протоколом судового засідання від 11.06.2010 року,
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Веста Сервіс»на рішення господарського суду Київської області від 09.02.2010 року
по справі № 5/081-09/10 (суддя Привалов А.І.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Веста Сервіс», с. Нова Долина, Одеська область
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, смт. Згурівка, Київська область
про стягнення 201 949 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Київської області від 09.02.2010 року у справі № 5/081-09/10 повністю відмовлено в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Веста Сервіс»до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 201 949 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «Веста Сервіс»звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду від 09.02.2010 року у справі № 5/081-09/10 та позов задовольнити. В своїх доводах позивач посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Представник позивача в судовому засіданні надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Київської області від 09.02.2010 року скасувати, позов задовольнити.
В судове засідання представники відповідача не з’явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні поштові повідомлення про вручення поштового відправлення, які знаходиться в матеріалах справи. Однак, вказана обставина не перешкоджає розгляду справи, оскільки учасник судового процесу, який не з’явився в судове засідання, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а явка сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалась. За таких обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача, Київським міжобласним апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.10.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Веста-Сервіс»(за договором - постачальник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 (за договором - споживач) було укладено договір № 219/28/10/2008 на відпуск нафтопродуктів споживача (за формою 23-НП) (а.с. 17-19).
Згідно з умовами вказаного вище договору постачальник зобов’язується передати у власність за бланками відомостей разового використання (документ, форму якого встановлено постачальником) споживачу нафтопродукти, а споживач зобов’язується оплатити товар, згідно п.п. 3.1. договору та додаткових угод, що є невід’ємною частиною договору (п. 1.1. договору). Споживачу надається відстрочка платежу 10 банківських днів з моменту отримання товару у постачальника, про що свідчить накладна та довіреність на отримання товару (п. 2.2. договору).
Пункт 1 ч. 2 ст.11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
У відповідності до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши укладений між сторонами договір та положення наведеної статті дійшла до висновку про те, що правовідносини, які виникли між сторонами при укладенні договору № 219/28/10/2008 від 28.10.2008 року, за своєю правовою природою є правовідносинами, які виникають при укладенні договору поставки.
Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з вимогами ст. 692 ЦК України, покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити повну ціну переданого товару.
На виконання вимог суду з метою повного та всебічного розгляду справи позивачем, на підтвердження виконання взятих на себе зобов’язань за договором щодо поставки відповідачу нафтопродуктів загальною вартістю 202 100,00 грн., надано суду оригінали накладної № 8002 від 28.10.2008 року та довіреності на отримання матеріальних цінностей серії ЯНЗ № 0965503 від 24.10.2008 року, які оглянуті колегією суддів в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач заперечує факт одержання товару за накладною № 8002 від 28.10.2008 року та довіреністю на отримання матеріальних цінностей серії ЯНЗ № 0965503 від 24.10.2008 року, посилаючись на те, що підпис на вказаній накладній йому не належить. В підтвердження даного факту посилається на висновок експертизи № 4594/4644 від 28.05.2009 року, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз.
Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.
Даючи оцінку доказам у справі та доказам, які були надані суду під час розгляду справи, зокрема, довіреності на отримання матеріальних цінностей серії ЯНЗ № 0965503 від 24.10.2008 року, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що на зворотній стороні вказаної довіреності стоїть печатка ТОВ «Агро-Інвест-Ойл»- юридичної особи, яка взагалі не є учасником правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем.
Відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Враховуючи вищевикладені обставини, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт поставки нафтопродуктів відповідачеві на підставі договору № 219/28/10/2008 від 28.10.2008 року.
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Веста Сервіс»до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 201 949 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи викладені в апеляційній скарзі не підтверджуються та спростовуються матеріалами справи, а отже є такими, що не підлягають задоволенню.
З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Київської області від 09.02.2010 року, прийнято після повного з’ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв’язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.
Таким чином, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Веста Сервіс»слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду слід залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 49 ГПК України.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Веста Сервіс» на рішення господарського суду Київської області від 09.02.2010 року у справі № 5/081-09/10 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 09.02.2010 року у справі №5/081-09/10 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 5/081-09/10 повернути до господарського суду Київської області.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.
Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя: Майданевич А. Г.
Судді:
Гаврилюк О.М
Корсакова Г.В.
Дата відправки 16.06.10