КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.09.2007 № 17/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Білалов С.В. (дов. б/н від 16.07.2007 р.)
від відповідача - Тихонюк М.В. (дов. б/н від 20.04.2007 р.)
від третьої особи - Антонова Г.І. (дов. б/н від 12.03.2007 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімекс Індастріз ЛТД"
на рішення Господарського суду м.Києва від 26.02.2007
у справі № 17/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Л-Інвест"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімекс Індастріз ЛТД"
третя особа Обслуговуючий житлово-будівельний кооператив "Темп-2"
про розірвання договору оренди, виселення та стягнення боргу
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю „Л-Інвест” (далі – ТОВ „Л-Інвест”, позивач) звернулось до господарського суду з позовом про розірвання договору №1-7/07 від 03.07.2006 р. оренди нежилого приміщення площею 300,1 кв.м., розташованого по вул. Авіаконструктора Антонова, 43, в м. Києві, укладеного між сторонами по справі; про виселення відповідача із займаного нежилого приміщення та передачу приміщення власнику (позивачу); про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ „Оптімекс Індастріз ЛТД”, відповідач) (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) заборгованості по орендній платі у розмірі 151095,00 грн., пені в розмірі 5821,29 грн. та заборгованості по відшкодуванню комунальних платежів у розмірі 26903,42 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.02.2007 р. у справі № 17/16 позов задоволено повністю. Постановлено: розірвати договір №1-7/07 від 03.07.2006р., укладений між ТОВ „Л-Інвест” та ТОВ „Оптімекс Індастріз ЛТД”; виселити ТОВ „Оптімекс Індастріз ЛТД” із займаного нежилого приміщення загальною площею 300,1 кв. м., розташованого в будинку № 43 по вул. Авіаконструктора Антонова в м. Києві та передати зазначене приміщення власнику – ТОВ „Л-Інвест”; стягнути з ТОВ „Оптімекс Індастріз ЛТД” на користь ТОВ „Л-Інвест” 151095 грн. 00 коп. заборгованості по орендній платі, 26903 грн. 42 коп. заборгованості по відшкодуванню комунальних платежів, 5821 грн. 29 коп. пені за прострочення сплати орендної плати, 1923 грн. 20 коп. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суд мотивував рішення доведеністю належними доказами права власності позивача на об’єкт оренди та наявністю належних доказів порушення відповідачем умов спірного договору оренди.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ „Оптімекс Індастріз ЛТД” подало до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати і провадження у справі припинити до винесення рішення Верховним судом України за касаційною скаргою Обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу „Темп-2” (далі – ОЖБК „Темп-2”, третя особа) у справі за позовом ТОВ „Зеніт” до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, треті особи – 1) Головне управління комунальної власності Київської міської державної адміністрації, 2) ОЖБК „Темп-2”, про зобов’язання укласти договір купівлі-продажу, посилаючись на те, що рішення Верховного суду України у зазначеній справі може вплинути на правовідносини сторін у справі № 17/16 щодо договору оренди, оскільки ТОВ „Зеніт” та ТОВ „Л-Інвест” можуть бути визнані неналежними власниками об’єкту оренди, а відповідно і договір оренди може бути визнано недійсним з моменту його укладення.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції апеляційну скаргу підтримав.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач та його представник в судовому засіданні апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення, а рішення суду – без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.
Третя особа відзиву на апеляційну скаргу не надала, а її представник в судовому засіданні апеляційної інстанції погодився з вимогами апеляційної скарги, вважаючи оскаржуване рішення необґрунтованим.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 03 липня 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №1-7/07 (далі за текстом – Договір оренди), за яким позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне володіння і користування об’єкт оренди - нежитлове приміщення загальною площею 300,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова,43.
Передачу приміщення в орендне користування відповідачу, відповідно до п.2.2 Договору оренди, було оформлено актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 03.07.2006 р.
Згідно з п.3.1 Договору оренди, термін дії Договору оренди встановлений сторонами до 03.07.2007 р.
Пунктом 4.1 Договору оренди орендна плата встановлена у розмірі 30219,00 грн.
Відповідно до п.4.2 Договору оренди, орендна плата сплачується відповідачем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок позивача до десятого числа кожного поточного (розрахункового) місяця з урахуванням офіційного індексу інфляції за місяць, що передує місяцю, в якому здійснюється платіж. Протягом строку оренди індексація орендної плати проводиться щомісячно наростаючим підсумком, за винятком місяців, у яких встановлена дефляція (значення індексу інфляції менш за 100).
Пунктом 4.6 Договору оренди передбачено, що відповідач зобов’язаний окремо відшкодовувати позивачу вартість комунальних та інших послуг. Перерахування коштів на відшкодування вартості комунальних послуг проводиться відповідачем на підставі рахунку позивача в п’ятиденний термін з моменту його отримання.
Відповідач свої зобов’язання за Договором оренди виконує неналежним чином, а саме, з жовтня 2006 року не сплачує оренду плату та комунальні послуги, що є порушенням п.4.6 та п.4.2 Договору оренди. Зазначена несплата підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем. Відповідно до розрахунку позивача, на день пред’явлення позову заборгованість по орендній платі за період з жовтня 2006р. по лютий 2007р. становить 151095,00 грн., а заборгованість по відшкодуванню комунальних платежів за період з вересня 2006 р. по лютий 2007р. - 26903,42 грн.
Припинення перерахування орендної плати та комунальних платежів відповідач пояснив позивачу тим, що до нього звернувся ОЖБК „Темп-2”, стверджуючи, що саме ОЖБК „Темп-2” є власником нежитлового приміщення загальною площею 300,10 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, 43, а тому у відповідача виникли сумніви щодо належного власника орендованого майна та щодо правильності сплати орендних платежів за договором на користь ТОВ „Л-Інвест”, що підтверджується листами відповідача на адресу позивача.
Листами від 30.11.2006 р. та від 04.12.2006 р. позивач повідомив відповідача про відмову від договору оренди у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов цього договору, вимагав звільнення та повернення приміщення за актом прийму-передачі, а також сплати заборгованості за договором.
ТОВ „Оптімекс Індастріз ЛТД” у відповіді на зазначені листи позивача виниклу заборгованість не заперечував, підтвердив свою готовність сплатити заборгованість належному власнику приміщення та в подальшому виконувати прийняті на себе зобов’язання за Договором оренди, але послався на сумніви щодо належного власника орендованого приміщення та щодо правомірності сплати орендної плати саме позивачу.
Копії всіх вищевказаних документів знаходяться в матеріалах справи.
Виходячи з вищезазначених обставин, колегією суддів встановлено, що заперечення ТОВ „Оптімекс Індастріз ЛТД”, як в суді першої так і апеляційної інстанцій, стосуються не самого факту наявності у нього заборгованості по сплаті орендних та комунальних платежів, а стосовно правомірності права власності позивача на об’єкт оренди.
З матеріалів справи вбачається, що в Свідоцтві про право власності від 19.07.2006р. серії ЯЯЯ № 802076, виданому Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на підставі наказу Головного управління комунальної власності м. Києва від 19.07.2006 р. № 1285-В (копія – а.с.17, т.1), зазначено, що нежилі приміщення з №1 по №15, вітрини загальною площею 300,10 кв.м., розташовані в м. Києві по вул. Авіаконструктора Антонова, 43 (літера А), належать на праві приватної власності ТОВ „Л-Інвест”.
Право приватної власності позивача на вказані нежилі приміщення 01.08.2006 р. було зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, що підтверджується реєстраційним написом на правовстановлювальному документі (Свідоцтві від 19.07.2006р.).
Також матеріали справи свідчать про те, що нежитлове приміщення загальною площею 300,10 кв.м., яке розташоване в м. Києві по вул. Авіаконструктора Антонова, 43 (літера А), що є об’єктом оренди за Договором оренди №1-7/07 від 03 липня 2006 року, було за актом прийому передачі 30.05.2006р. отримане позивачем від засновника ТОВ „Л-Інвест” Ковальової В.В. в якості внеску до статутного фонду товариства (копія – а.с. 127, т.1).
В свою чергу, громадянка Ковальова В.В. отримала вказане нежитлове приміщення від ТОВ „Зеніт” за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 27.04.2006р. (копія – а.с. 126, т.1).
Право власності ТОВ „Зеніт” на зазначене нежитлове приміщення виникло на підставі рішення господарського суду міста Києва від 24.09.2003р. у справі № 34/494 за позовом ТОВ „Зеніт” до Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву, треті особи – 1) Головне управління комунальної власності Київської міської державної адміністрації, 2) ОЖБК „Темп-2”, про зобов’язання укласти договір купівлі-продажу нежилих приміщень, яким позовні вимоги було задоволено.
Як вбачається з матеріалів справи, рішення господарського суду міста Києва у справі № 34/494 від 24.09.2003р., на яке посилається відповідач, оскаржувалось в апеляційному та касаційному порядку, справа двічі поверталась до місцевого господарського суду на новий розгляд, і станом на день прийняття даної постанови у справі № 17/16 розгляд справи № 34/494-40/233-17/154 продовжується в апеляційній інстанції.
Враховуючи, що спір у справі № 34/494-40/233-17/154 не вирішений, договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 27.04.2006р., укладений між ТОВ „Зеніт” та Ковальовою В.В., недійсним в установленому порядку не визнаний, дії гр. Ковальової В.В. по передачі нежитлового приміщення до статутного фонду позивача також в установленому порядку неправомірними не визнані, і право власності позивача підтверджується Свідоцтвом про право власності позивача від 19.07.2006 р. серії ЯЯЯ № 802076 із реєстраційним написом Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що право власності на нежитлове приміщення належить саме ТОВ „Л-Інвест” і докази на спростування зазначеного факту у справі відсутні.
У випадку встановлення в передбаченому законодавством порядку обставин, які підтверджують відсутність у позивача права власності на нежиле приміщення, що є об’єктом оренди за Договором оренди № 1-7/07 від 03 липня 2006 року, відповідач не позбавлений права звернутися до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, за наявності визначених ст. 112 ГПК України підстав.
Відтак, припинення перерахування відповідачем позивачу орендної плати та комунальних платежів за орендоване приміщення, яким він продовжує користуватись, є порушенням п.4.6 та п.4.2 Договору оренди.
Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.
У відповідності до ст.762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Такий обов’язок відповідача також встановлений пунктом 6.1 Договору.
Згідно зі ст.782 ЦК України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю.
Відповідно до п. 1 ст. 783 Цивільного кодексу України, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору.
Згідно з п. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін, договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 ГК України.
Відповідно до п. 2, 3, 4 ст. 188 Господарського кодексу України, сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором, а інша сторона у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду, а у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Позивачем на адресу відповідача був надісланий лист №1/30-11 від 30.11.2006 р. про відмову від договору оренди та повернення приміщення, у якій позивач повідомив про розірвання договору з 30.11.2006р. У відповідь на цей лист відповідач повідомив, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, або за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.
Станом на день розгляду справи судом першої інстанції відповідач орендоване приміщення не звільнив, за актом приймання-передачі позивачу не передав, заборгованості по орендній платі та комунальним платежам не сплатив.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги про розірвання договору №1-7/07 від 03.07.2006 р. оренди нежилого приміщення, виселення відповідача із займаного нежилого приміщення та передачу приміщення власнику (позивачу), про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі у розмірі 151095,00 грн. і заборгованості по відшкодуванню комунальних платежів у розмірі 26903,42 грн. суд першої інстанції правомірно визнав обґрунтованими.
У зв’язку з простроченням відповідачем сплати орендних платежів, колегія суддів також погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність позовних вимог і в частині стягнення з відповідача на підставі п.8.2 Договору оренди пені за період з серпня 2006р. по лютий 2007р. за подвійною обліковою ставкою НБУ у розмірі 5821,29 грн.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції мотивовано визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на необхідність припинення провадження у справі до вирішення справи № 34/494-40/233-17/154 не ґрунтується на нормах Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 101-103, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Оптімекс Індастріз ЛТД” залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 26.02.2007 року у справі № 17/16 - без змін.
Справу № 17/16 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
01.10.07 (відправлено)