Справа № 2-1073/10  

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

  16  липня  2010 року Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:   головуючого   -  судді    Микитюк  О.А.,  при секретарі-Маричевій  С.В., розглянувши у відкритому  судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Феодосійський приладобудівний завод» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати  та  моральної  шкоди,  

                           встановив:

Позивач звернувся до суду із позовом до Відкритого акціонерного товариства «Феодосійський приладобудівний завод» і  просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі за період з березня 2006 року по січень  2010 року в сумі 12670,37 грн., компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати за період з  2006 року по 1.02.2010 року в сумі 3588,01 грн., та  моральну  шкоду в сумі 3000  грн. Вимоги мотивовані тим, що  він  працював у ВАТ «Феодосійський приладобудівний завод» з 2006 року, під час його роботи відповідач не виконував зобов’язання  по оплаті праці відповідно до вимог закону, через що утворилася заборгованість по заробітній платі за період з березня 2006 року по січень 2010 року у сумі 12670,37 грн., у зв’язку із тим,  що заробітна плата своєчасно не виплачувалася, позивач просить стягнути компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати у сумі 3588,01 грн. та просить  стягнути  моральну  шкоду в сумі 3000 грн.,  оскільки  він  у  зв,язку  з неотриманням  заробітної  плати переживав,  змінював  звичний стан  життя.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав повністю   і  просив  його задовольнити в повному  обсязі.

Представник відповідача, що діє на підставі належним чином оформленої довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги  визнав частково на суму заборгованості по заробітної платі у розмірі 9782, 76 грн. та на  суму індексації 2480,07 грн. пояснив, що щодо підприємства порушено справу про банкрутство,  Господарським судом  АРК затверджений  реєстр  кредиторів, в який  включена заборгованість  по заробітній платі на суму 483538,65 грн.,  в яку  увійшла і заборгованість  по  заробітній  платі позивача в сумі 2447,61 грн., на  яку  нарахована компенсація 352,12 грн. Позивачу  виплачена  заробітна  плата в сумі 400 грн. , на  яку   нарахована компенсація  в сумі 209,20  грн., тому немає підстав для стягнення зазначених сум у судовому порядку. Крім  того, з  відповідача  необхідно  стягнути  обов,язкові платежі моральної  шкоди,  то  вини  підприємства  щодо невиплати  позивачу   заробітної  плати  не  має.  

Вислухавши позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, всебічно з’ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, суд вважає установленими такі факти та відповідні їм правовідносини.  

 Судом встановлено, що позивач працює  у відповідача  головним  енергетиком з березня 2006  року.  14  січня  2010  року  позивачем подана  заява  про  звільнення, але   по  теперішній  час наказу  про звільнення  йому  не  надано,  про що  не  заперечує і відповідач.  Відповідач має перед ОСОБА_1  заборгованість по заробітній платі за період з березня  2006  року по січень 2010 року у сумі 12670, 37 грн., компенсація за несвоєчасність виплати заробітної плати станом на 01.02.2010  року склала 3588,01 грн.  

Відповідно до ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України „Про оплату праці”, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні в терміни, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду АР Крим від 21.05.2007 року у відношенні відповідача  оголошено про порушення справи про банкрутство. Ухвалою Господарського суду АР Крим від 08 липня 2008 року затверджено реєстр кредиторів, у тому числі і по заборгованості по заробітної платі на суму 483538,65 грн. З наданої суду представником відповідача відомості про заробітну плату, що увійшла до реєстру кредиторів від 21.10.2007 року № 79, слідує, що до реєстру увійшла заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1  на суму 2447,61 грн. В судовому засіданні позивач визнав, що звертався із заявою до Господарського суду АР Крим про внесення його до реєстру кредиторів. Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив, що до реєстру кредиторів увійшла лише частина заборгованості перед ОСОБА_1 по заробітній платі, компенсаційні виплати у сумі 352,12 грн. були нараховані, але не виплачені і не включені до реєстру кредиторів. Таким чином, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1  частково реалізував своє право на звернення до суду  за захистом своїх порушених прав, тому його позовні вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі підлягають частковому задоволенню за виключенням суми, що увійшла до реєстру кредиторів, а саме: 12670,37 -2447, 61 = 10222,76 грн.  

Крім  того,  як  встановлено в судовому  засіданні позивачу  сплачено 400  грн.  заборгованості  по  заробітній  платі,  тому  ця сума  також  не  підлягає  стягненню.

  Стаття 34 Закону України „Про оплату праці” передбачає компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством, зокрема Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України 20 грудня 1997 року № 1427. Зазначені нормативні акти поширюються на  підприємства, установи, організації усіх форм власності та господарювання і застосовуються в усіх випадках порушення встановлених термінів виплати заробітної плати, в тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу чи з будь-яких інших причин, крім вини самого працівника. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати за відповідний місяць на коефіцієнт приросту споживчих цін.  

У наданій відділом статистики м. Феодосії довідки від 01.02.2010 року  зазначені коефіцієнти приросту споживчих цін по Україні за 2006-01.02.2010 роки, відповідно розрахунку сума компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати позивачці  складає 3588, 01 грн.  Ця  сума  підлягає  зменшенню  на  352,12  грн. та на 209,20  грн,  оскільки  сума   компенсації  352,12  грн. була  нарахована  позивачу  на  час  звернення  до  Господарського  суду   АРК і також  включена  до  реєстру  кредиторів, а сума 209,20 нарахована і  включена  до заборгованості  по  заробітній  платі.

Суд не приймає доводи представника відповідача стосовно того, що необхідно відрахувати податок з прибутку фізичних осіб та  інші  обов,язкові  платежі, тому, що передбачені законом обов’язкові утримання із заробітної плати та компенсаційних виплат будуть відкориговані, розраховані та утримані при виконанні рішення суду.

Щодо  вимог  позивача  про  стягнення  моральної  шкоди, суд  вважає що  вимоги  не  заснові  на  законі  в їх  задоволенні  необхідно  відмовити. У відповідності  до  вимог  статті 237-1 КЗпП України  відшкодування власником   або   уповноваженим   ним   органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його  законних прав призвели до моральних страждань,  втрати  нормальних  життєвих  зв'язків  і  вимагають  від  нього додаткових зусиль для  організації свого життя.   У  відповідності  до вимог ст. с 233  КЗпП  України працівник може звернутися з заявою  про  вирішення  трудового спору  безпосередньо  до районного, районного у місті, міського чи  міськрайонного  суду  в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або  повинен  був дізнатися про порушення свого права, а у справах про  звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. З  матеріалів  справи  вбачається,  що  позивач  дізнався  про  порушення  свого  права в березні  2006  року, з  моменту  коли  йому  перестали  виплачувати  заробітну  плату, а звернувся  до  суду  із  позовом  про  стягнення  моральної  шкоди лише в березні 2010  року,  тобто  поза  межами  строку  звернення,  встановленого  законом.  Клопотань   про поновлення  пропущеного  строку з  наведенням  доказів про  поважність  причин  пропуску строку звернення  позивачем  не  заявлялося.  

Згідно із ч.3 ст.88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.  Таким чином з відповідача  підлягає стягненню сума судового збору в дохід держави у розмірі 122,62  гривні. Витраті на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи необхідно визначити  у розмірі 120 гривень та стягнути їх також з відповідача.  

   На підставі викладеного, керуючись ст.ст.  10, 11, 88, 209,  212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 38, 115, 116, 117  КЗпП України,  ст. 34 Закону України „Про оплату праці”,  

В И Р І Ш И В    :

  Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.  

  Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Феодосійський приладобудівний завод» (м. Феодосія Сімферопольське шосе, 48, р/р 2600310245001 ФФ «Київська Русь», МФО 384607, ОКПО 14308055) на користь ОСОБА_1  заборгованість по заробітній платі у сумі 9782, 76 грн.,  компенсацію втрати частини заробітної плати  у зв’язку з порушенням строків її виплати станом на 01.02.2010 року у сумі 2480 грн. 07 коп., а всього – 12262,83 грн.  

В  задоволенні  іншої  частини  позовних  вимог  відмовити.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Феодосійський приладобудівний завод» (м. Феодосія Сімферопольське шосе, 48,  р/р 2600310245001 ФФ «Київська Русь», МФО 384607, ОКПО 14308055)  судовий збір на користь держави у розмірі  122,62 грн. та збір на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 грн.  

  Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим  через Феодосійський  міський  суд   шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку, передбаченому частиною 4 статті 295  Цивільного процесуального кодексу України. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження  або  апеляційної  скарги.  У  разі  подання  апеляційної  скарги  рішення,  якщо  його  не  скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Головуючий                                     О.А. Микитюк