Справа № 22ц-13429/2010 Головуючий у І інстанції Кардашенко О. О.

Категорія 39 Доповідач Барков В. М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

16 серпня 2010 року м. Донецьк

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді     Маширо О. П.,

суддів             Баркова В. М.,

Хейло Я. В.,

при секретарі         Хачатрян А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України» на рішення Дебальцевського міського суду Донецької області від 10 червня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2009 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідача дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що з 22 лютого 1996 року працював у відповідача машиністом змішувача асфальтобетону, а 13 листопада 2009 року звільнений за п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров’я. Вважав своє звільнення незаконним оскільки в довідці МСЕК не міститься висновку про неможливість працювати машиністом змішувача асфальтобетону, профспілковий орган згоди на його звільнення не дав. Просив суд поновити його на попередньому місці роботи, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та 2 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Дебальцевського міського суду Донецької області від 10 червня 2010 року позов ОСОБА_2 до дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задоволено.

Зобов’язано дочірнє підприємство «Донецький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України» поновити ОСОБА_2 на роботі машиністом змішувача асфальтобетону у філії «Дебальцівська дорожньо-експлуатаційна дільниця» дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України».

Стягнуто з дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 листопада 2009 року по день поновлення на роботі з урахуванням виплаченої вихідної допомоги та 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а також на користь держави судові витрати в сумі 179 грн. 50 коп.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Сторони в судове засідання апеляційного суду не з’явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, тому суд відповідно до ч. 2 ст. 197, ч. 2 ст. 305 ЦПК України розглянув справу без їх участі без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову з таких підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивача необхідно поновити на роботі, оскільки його звільнено за відсутності згоди профспілкового органу на це.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків вимагає доступу до державної таємниці.

Частиною першою статті 43 КЗпП України встановлено, що розірвання трудового договору з підстав передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 з 22 лютого 1996 року працював машиністом змішувача асфальтобетону в філії «Дебальцевська дорожня експлуатаційна дільниця» дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (а.с. 4, 9-17).

Висновком МСЕК від 23 жовтня 2009 року визнаний інвалідом третьої групи за загальним захворюванням. За умовами та характеру праці може працювати без важких фізичних навантажень, без підйому на висоту, нічних змін, не біля вогню (а.с. 8).

Згоди на звільнення ОСОБА_2 за п. 2 ст. 40 КЗпП України первинна профспілкова організація філії, членом якої він є, не дала (а.с. 5).

Наказом начальника філії від 13 листопада 2009 року № 20к ОСОБА_2 звільнено за станом здоров’я на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України (а.с. 6).

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в а. 1 п. 21 своєї постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9 із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 01 квітня 1994 року № 4, від 26 жовтня 1995 року № 18, від 25 травня 1998 року № 15 при розгляді справ про звільнення за п. 2 ст. 40 КЗпП суд може визнати правильним припинення трудового договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних даних, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я (стійкого зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов’язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров’я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу.

Як вбачається з пояснень представника відповідача в судовому засіданні суду першої інстанції перевести ОСОБА_2 на іншу роботу не має можливості в зв’язку з відсутністю посад умови праці на яких відповідали його стану здоров’я.

Відповідно до ч. 7 ст. 43 КЗпП України рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

З матеріалів справи вбачається, що відмовляючи в наданні згоди на звільнення ОСОБА_2, первинна профспілкова організація своє рішення нічим не обґрунтувала.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що у відповідача були всі підстави для звільнення ОСОБА_2 за станом здоров’я, оскільки його робота пов’язана з підйомом на висоту та підйомом ваги, а також за рішенням МСЕК він не може працювати машиністом змішувача асфальтобетону (а.с. 32, 56).

За таких обставин, правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, в зв’язку з чим рішення суду необхідно скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України» задовольнити.

Рішення Дебальцевського міського суду Донецької області від 10 червня 2010 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до дочірнього підприємства «Донецький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «ДАК «Автомобільні дороги України» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді