Справа 22ц-3629 / 2010 рік                                                        Головуючий у 1 інстанції    Домарєв О.В.

Категорія   53                             Доповідач Ігнатова Л.Є.

 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

    18  серпня 2010 року                                        Апеляційний суд  Донецької області в складі:

                   головуючої - судді   Краснощокової Н.С.,

                   суддів: Ігнатової Л.Є., Никифоряка Л.П.,

                   при секретарі    Опря Ю.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційні скарги ОСОБА_1,   приватного підприємства «Сапар» на рішення  Калінінського районного суду м. Донецька від 22 лютого 2010 року  по цивільній  справі за позовом  ОСОБА_1  до  приватного підприємства «Сапар» про стягнення середнього заробітку за період  затримки розрахунку при звільненні, компенсації та відшкодування моральної шкоди, -

в  с  т  а  н  о  в  и  в:

    В червні 2009 року ОСОБА_1  звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача. В послідуючому він його вточнив і зазначав, що з 10.11.2005 року по 23.01.2009 року працював у відповідача. Остаточний розрахунок по заробітній платі   при звільненні відповідач не здійснив, а виплатив йому всю заборгованість лише 12.06. 2009 року.

            Просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 28250, 60 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати в розмірі 628,17 грн., моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Рішенням  Калінінського районного  суду м.  Донецька від 22 лютого 2010  року частково задоволений позов. З приватного підприємства (далі ПП) "Сапар" на користь  ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 20398,82 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати в сумі 728,17 грн., моральну  шкода у розмірі 1000 грн., а всього – 22126,99 грн.  З відповідача на користь держави стягнуто судовий збір в сумі 221,27 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 та ПП "Сапар" звернулися і з  апеляційними скаргами.

Позивач  ОСОБА_1 просив змінити рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку на суму 28417,2 грн., оскільки суд провів неправильне нарахування, взявши до розрахунку кількість  днів затримки розрахунку тільки робочі дні, а не календарні. Суд стягнув моральну шкоду значно меншого розміру, ніж заявлені вимоги,  не врахував моральні страждання позивача. Суд необгрунтовано не допустив негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

ПП «Сапар» в апеляційній скарзі ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового  рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив усі матеріали та докази по справі, не надав належної правової оцінки усім фактам, які мають відношення до справи, прийняв рішення в порушення норм матеріального та  процесуального права. Суд неправильно зробив розрахунок середнього заробітку, безпідставно стягнув моральну шкоду при відсутності доказів заподіяння її позивачу з боку відповідача, зробив неправильний висновок про вину підприємства в невчасному розрахунку з позивачем, оскільки на час звільнення позивача на розрахунковому рахунку ПП «Сапар»   не було грошових коштів.  У суду не було законних підстав для стягнення з ПП «Сапар» компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати .  

    Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

    Відповідно до ст. 309 ЦПК України  підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено що позивач з 10.11. 2005 року працював у відповідача горноробочим підземним третього розряду з повним робочим днем в шахті.

Згідно з наказом від 23.01. 2009 року позивач звільнений з роботи  на підставі ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням) з 23.01.2009 року (а.с. 9)

 Станом на 23 січня 2009 року заборгованість  відповідача по заробітній платі перед ОСОБА_1  склала 6443, 96 грн. і була погашена  таким чином:  28 січня 2009 року - 1169,16 грн., 4 березня 2009 року – 971,49 грн., 17 квітня 2009  року – 971,48 грн., 12 червня 2009 року -  3781,83 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та стягуючи на його користь з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку, моральну шкоду, та компенсацію     втрати частини заробітної плати  у зв’язку з порушенням строків її виплати, суд першої інстанції виходив з того,  що відповідач порушив вимоги трудового законодавства  при  виплаті заробітної плати та проведення  розрахунку з працівником при звільненні.

Такий висновок суду є правильним і грунтується на законі.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України в ласник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що  при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Ці вимоги закону відповідачем дотримані не були і на час звільнення перед позивачем була заборгованість по виплаті заробітної плати в сумі 6443,96 грн., яка в день звільнення працівника 23 січня 2009 року виплачена не була.

Відповідно до положень ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов  правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку (з  дня звільнення по день повного розрахунку 12.06 2009 року),  але   при  нарахуванні суми  середнього заробітку за час затримки розрахунку суд першої інстанції не дотримався вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року (з подальшими змінами та доповненнями), яким передбачено, що у  випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з матеріалів справи, за два останні календарні місці роботи позивачу нараховано: листопад 2008 року - 4400,95 грн. - 20 робочих днів

         грудень 2008 року   -  4276,11 грн. - 23 робочих дня.

Середньоденна заробітна плата складає 201,79 грн. (4400,95 + 4276,11 грн. ) : 43), а час затримки розрахунку з дня звільнення по день фактичного розрахунку (з 23 січня по 12 червня 2009 року), враховуючи робочі дні, 95 днів.   Таким чином розмір середнього заробітку, який підлягає виплаті позивачу за час затримки розрахунку буде складати  19170,05  грн. ( 201,79 х 95).

З урахуванням вимог  вищевказаного Порядку  доводи апеляційної скарги позивача про врахування календарних днів затримки розрахунку при стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, не можуть вважатися обгрунтованими.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що суд неправильно врахував заробіток за два останні місяці є голослівними, оскільки апелянт  сам не зазначив і не надав ніяких доказів про те, які саме виплати враховані при нарахуванні заробітної плати позивачу в листопаді, грудні 2008 року, не навів свого розрахунку, який він вважає правильним.

Доводи апеляційної скарги відповідача  щодо відсутності вини підприємства у виникненні заборгованості по виплаті заробітної плати позивачу не підтверджені ніякими доказами. Факт наявності заборгованості  по  виплаті заробітної плати на час звільнення позивача підтверджений довідкою відповідача та іншими наданими документами про те, що заборгованість по заробітній платі остаточно виплачена 12 червня 2009 року, тобто під час звернення позивача до суду  з позовом.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України  в п.20 постанови № 13 від 24 грудня 1999 року  «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Доводи  відповідача про те, що  немає законних підстав для стягнення з відповідача на користь позивача компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати , не грунтуються на законі.

Відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українит від 21 лютого 2001 року № 159 (з подальшими змінами та доповненнями)

дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).  Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів ( в тому числі заробітної плата (грошове забезпечення), нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.  Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

    Таким чином, суд правильно дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача компенсації  втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, але при проведенні її розрахунку неправильно застосував  норми вищеназваного порядку.

    З матеріалів справи вбачається, що відповідач порушив строки виплати позивачу заробітної плати.

    Так, заробітна плату за жовтень 2008 року частково  в сумі 1409,36 грн.  виплачена  позивачу 12 травня 2009 року. З урахуванням індексу споживчих цін для визначення суми компенсації 0,107  розмір компенсації становить 150,80 грн.(1409,36х0,107).

            Заробітна плата за листопад 2008 року  частково в сумі 1203,45 грн. виплачена позивачу 12 червня 2009 року, сума компенсації становить   25,27 грн. ( індекс споживчих цін 0,021).

           Заробітна плата за грудень 2008 року  частково в сумі 1169,17 грн. виплачена позивачу 12 червня 2009 року, сума компенсації становить  80,67 грн. (індекс споживчих цін 0,069), заробітна плата за січень 2009 року  частково в сумі 971,49 грн. виплачена позивачу 4 березня 2009 року, сума компенсації становить  14,57 грн. (індекс споживчих цін 0,015), заробітна плата за січень 2009 року в сумі 971,49   грн. виплачена позивачу 17 квітня 2009 року, сума компенсації становить  28,17 грн. (індекс споживчих цін 0,029).

    Загальна сума компенсації, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 299,48 грн.

    Посилання відповідача на те, що колективним договором підприємства передбачена виплата заробітної плати  за відпрацьований місяць до 27 числа наступного місяця, не можуть бути взяті до уваги з наступних підстав.

    Відповідно до ст. 9 КЗпП України колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів. 

Згідно зі ст. 13 цього Кодексу колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Але  відповідно до ст. 16КЗпП України  умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами становище працівників, є недійсними.

    Умови колективного договору, на які посилається відповідач, суперечать вимогам ст.  115 КЗпП України і  погіршують становище працівника, тому не можуть бути взяті до уваги.

Згідно зі ст.2371 КЗпП України  відшкодування  власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Стягуючи на користь позивача моральну шкоду в розмірі 1000 грн., суд   навів мотиви прийняття такого рішення і визначив розмір заподіяної моральної шкоди  виходячи з засад  розумності та справедливості.

За таких обставин доводи апеляційних скарг  щодо  стягнення моральної шкоди не можна визнати обгрунтованими.

З урахуванням викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції   в частині стягнення з ПП «Сапар» на користь   ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати, та на користь   держави судового збору  підлягає зміні.

З  ПП «Сапар» на користь ОСОБА_1 належить стягнути  середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 19170,05 грн., компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 299,48 грн., та на користь держави судовий збір в розмірі 97,35 грн.

В решті рішення  підлягає залишенню без змін.

    Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

в и р і ш и в  :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та приватного підприємства «Сапар» задовольнити частково.

 Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 22 лютого 2010 року в частині стягнення з приватного підприємства «Сапар» на користь   ОСОБА_1  середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати, та на користь   держави судового збору - змінити.

Стягнути з приватного підприємства «Сапар»  (83017, м. Донецьк, Калінінський район, бул. Шевченка, 26, ЄДРПОУ  33576898, р/р 26004043676000 в ДОД ВАТ «РайфайзенБанк Аваль» МФО 335076)  на користь  ОСОБА_1  середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 19170,05 грн. , компенсацію втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати в розмірі 299,48 грн.

Стягнути з приватного підприємства «Сапар»  на користь держави судовий збір в розмірі  97,35 грн. (р/р № 31411537700004; отримувач – місцевий бюджет м. Донецька Ворошиловський район, ЄДРПОУ – 34686537; МФО – 834016;  банк  – ГУ ДКУ  у  Донецькій області).

В решті рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 22 лютого 2010 року залишити без змін.

Рішення  суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у порядку і строки передбачені законом.

Судді: