Справа № 22ц-7285/2010 Головуючий у І інстанції Шипович В. В.
Категорія 39 Доповідач Барков В. М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 серпня 2010 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Маширо О. П.,
суддів Баркова В. М.,
Могутової Н. Г.,
при секретарі Хачатрян А. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 23 квітня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до філії «Горлівський коксохімзавод» товариства з обмеженою відповідальністю «Істек», товариства з обмеженою відповідальністю «Істек» про визнання незаконним наказу про звільнення, визнання недійсним запису в трудовій книжці, поновлення на роботі, зобов’язання видати дублікат трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди з участю третьої особи ОСОБА_3,
ВСТАНОВИВ:
В грудні 2009 року позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до відповідачів філії «Горлівський коксохімзавод» товариства з обмеженою відповідальністю «Істек», товариства з обмеженою відповідальністю «Істек» (далі – ТОВ «Істек») про визнання незаконним наказу про звільнення, визнання недійсним запису в трудовій книжці, поновлення на роботі, зобов’язання видати дублікат трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що з 01 квітня 2006 року працювала в філії «Горлівський коксохімзавод» товариства з обмеженою відповідальністю «Істек» на посаді начальника центральної заводської лабораторії, а 23 листопада 2009 року звільнена за п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України у зв’язку з втратою довіри на підставі наказу директора філії № 457-У від 23 листопада 2009 року.
Вважала своє звільнення незаконним оскільки безпосередньо не обслуговувала товарні цінності і тому розривати трудовий договір з нею в зв’язку з втратою довіри підстав не було. Також її безпідставно було відсторонено від роботи під час проведення перевірки. Тому просила суд визнати незаконними наказ про її звільнення та запис у трудовій книжці про це, поновити її на попередньому місці роботи, зобов’язати ТОВ «Істек» видати їй дублікат трудової книжки без внесення до неї запису про звільнення, стягнути з ТОВ «Істек» середній заробіток за час вимушеного прогулу в зв’язку з незаконним відстороненням від роботи в період з 27 жовтня по 23 листопада 2009 року в сумі 2 357 грн. 80 коп., стягнути з ТОВ «Істек» середній заробіток за час вимушеного прогулу в зв’язку з незаконним звільненням по день поновлення на роботі та 10 000 грн. у відшкодування моральної шкоди і судові витрати.
Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 23 квітня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Істек» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в зв’язку з незаконним відстороненням від роботи з 27 жовтня по 23 листопада 2009 року в сумі 2 357 грн. 80 коп., а також на користь держави судові витрати в сумі 171 грн.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачка просить рішення суду в частині відмови в задоволенні позову змінити та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ТОВ «Істек» ОСОБА_4 та представника філії «Горлівський коксохімзавод» ТОВ «Істек» ОСОБА_5, які просили скаргу відхилити, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову про поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка перебуваючи на посаді начальника центральної заводської лабораторії належала до працівників які безпосередньо обслуговують товарні цінності і вчинила дії, що дають підстави для її звільнення в зв’язку із втратою довіри.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір’я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
Як встановлено судом, ОСОБА_2. з 01 квітня 2006 року працювала начальником центральної заводської лабораторії в філії «Горлівський коксохімзавод» ТОВ «Істек» (том 1 а.с. 12).
Відповідно до п. 1.5 посадової інструкції начальник центральної заводської лабораторії є адміністративно-технічним керівником і організатором виробничої діяльності центральної заводської лабораторії, який забезпечує її стабільну економічну доцільну роботу, при створенні безпечних та здорових умов праці працівників лабораторії та схоронності оточуючого природного середовища (том 1 а.с. 16-26).
Пунктом 2.19 цієї Інструкції на ОСОБА_2 покладений обов’язок з організації та контролю цільового використання та збереження матеріальних цінностей, основних виробничих фондів.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в а. 2 п. 28 своєї постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 4 від 01.04.94 р., № 18 від 26.10.95 р., № 15 від 25.05.98 р. звільнення з підстав втрати довір’я суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір’я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір’я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов’язані з їх роботою.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для звільнення позивачки було надання нею в липні та вересні 2009 року підлеглим працівникам усних вказівок щодо викривлення результатів лабораторних аналізів проб вугілля від постачальника товариства з обмеженою відповідальністю «Дон-Енергоком» зі ст. Стаханов.
Факт укладання з позивачкою договору про повну матеріальну відповідальність не є підставою у відмові в задоволенні позовних вимог, оскільки доказів тому, що її дії були вчинені щодо майна, переданого їй за цим договором, суду не надано.
Не надано таких доказів і апеляційному суду.
Представники відповідачів в судовому засіданні апеляційного суду не заперечували, що за цим договором ОСОБА_2 було передано майно лабораторії та матеріали необхідні для її діяльності.
Враховуючи встановлені обставини, апеляційний суд вважає, що позивачка не належить до працівників які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, оскільки її дії вчинені щодо майна яке їй під звіт не передавалося, в її трудових функціях відсутня ознака безпосередності обслуговування вугільної продукції яка надходить на підприємство, а також на час розгляду справи в її діях не встановлений у передбаченому законом порядку факт вчинення корисливого правопорушення.
Таким чином, звільнення позивачки в зв’язку із втратою довіри не можна визнати обґрунтованим, а тому позовні вимоги про визнання незаконним наказу про звільнення, визнання недійсним запису в трудовій книжці, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають задоволенню в зв’язку з чим рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову необхідно скасувати.
Як вбачається з матеріалів справи середньоденна заробітна плата позивачки за два відпрацьованих місяця, що передували звільненню, складає 117 грн. 89 коп. ((1506,49 грн. + 2148,13 грн.) / (18дн. + 13 дн.)).
В зв’язку з цим з товариства з обмеженою відповідальністю «Істек», оскільки його філія не є юридичною особою, підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 листопада 2009 року по 12 серпня 2010 року в сумі 21 102 грн. 31 коп. (117 грн. 89 коп. * 179 робочих днів в періоді).
Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про незаконність звільнення позивачки на її користь відповідно до ст. 2371 КЗпП України необхідно стягнути моральну шкоду.
Визначаючи розмір цієї шкоди та з урахуванням встановлених обставин справи, апеляційний суд задовольняє позовні вимоги в цій частині частково в розмірі 100 грн.
Позовні вимоги в частині зобов’язання товариства з обмеженою відповідальністю «Істек» видати дублікат трудової книжки без запису про звільнення задоволенню не підлягають, оскільки не ґрунтуються на законі.
Також не підлягають задоволенню вимоги щодо відшкодування судових витрат, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази в їх підтвердження.
Оскільки середній заробіток позивачки за час вимушеного прогулу в зв’язку з незаконним відстороненням від роботи з 27 жовтня по 23 листопада 2009 року складає 2 357 грн. 80 коп. (117 грн. 89 коп. * 20 робочих днів в періоді), апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 23 квітня 2010 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до філії «Горлівський коксохімзавод» товариства з обмеженою відповідальністю «Істек», товариства з обмеженою відповідальністю «Істек» про визнання незаконним наказу про звільнення, визнання недійсним запису в трудовій книжці, поновлення на роботі, зобов’язання видати дублікат трудової книжки, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Визнати незаконним наказ директора філії «Горлівський коксохімзавод» товариства з обмеженою відповідальністю «Істек» від 23 листопада 2009 року № 457-У про звільнення ОСОБА_2 за п. 2 ст. 41 КЗпП України.
Поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді начальника центральної заводської лабораторії у філії «Горлівський коксохімзавод» товариства з обмеженою відповідальністю «Істек».
Визнати незаконним запис № 25 зроблений 23 листопада 2009 року в трудовій книжці ОСОБА_2 про її звільнення за п. 2 ст. 41 КЗпП України.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Істек» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 листопада 2009 року по 12 серпня 2010 року в сумі 21 102 (двадцять одна тисяча сто дві) грн. 31 коп. без урахування податку з доходів фізичних осіб й інших обов’язкових платежів та 100 (сто) грн. у відшкодування моральної шкоди.
В задоволенні вимог в частині зобов’язання товариства з обмеженою відповідальністю «Істек» видати дублікат трудової книжки без запису про звільнення та відшкодування судових витрат відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді