С права № 22ц-9097/2010р. Головуючий в 1 інстанції Федько С.П.
Категорія 57 Доповідач Ігнатова Л.Є.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 серпня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючої – судді: Краснощокової Н.С.,
суддів: Ігнатової Л.Є., Никифоряка Л.П.,
при секретарі Сироті Д.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційну скаргу Горлівського міського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов»язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття на постанову Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 16 жовтня 2009 року у справі за позовом Горлівського міського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов»язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення витрат за надані соціальні послуги, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач - Горлівський міський центр зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов»язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення витрат за надані соціальні послуги у сумі 4995,55 грн.
Постановою Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 16 жовтня 2009 року у задоволенні позову Горлівському міському центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов»язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 було відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Апеляційний суд, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
Відповідно до п.п.3, 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Статтею1 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що зайнятість населення – це діяльність громадян, пов»язана із наданням особистих та суспільних потреб і такі, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.
В Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, та, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та член їх сімей, що беруть участь у виробництві.
Відповідно до ч.1 ст.2 зазначеного Закону, безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Звертаючись з зазначеним позовом, Горлівський міський центр зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов»язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття зазначав, що 31.08.2006 року до них звернулася відповідачка з метою пошуку роботи.
В зв»язку з неможливістю її працевлаштування, 07.09.2006 року було надано відповідачки статус безробітного і згідно наказу центру зайнятості від 07.09.2006 року ОСОБА_1 було призначено та розпочато нарахування і виплата допомоги по безробіттю.
В червні 2007 року позивачу стало відомо, що відповідачка починаючи з 01.01.1997 року зареєстрована як приватний підприємець і на час звернення до служби зайнятості була зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців за № 8478.
На день звернення до центру зайнятості відповідачка не повідомила, що займалася підприємницькою діяльністю, чим ввела в оману державну службу зайнятості. Ця обставина є порушенням з боку відповідачки п. «б» ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення».
11.06.2007 року ОСОБА_1 на підставі наказу центру зайнятості була знята з обліку за виявлення факту подання недостовірних даних, що мало місце під час одержання допомоги по безробіттю.
За період знаходження відповідачки на обліку в центрі зайнятості з 07.09.06 року по 08.06.07 року їй була фактично сплачена допомога по безробіттю в розмірі 4995,55 грн.
У зв»язку з чим позивач вважає, що ОСОБА_1 безпідставно отримала від центру зайнятості матеріальну допомогу в сумі 4995,55 грн., оскільки на момент реєстрації у службі зайнятості відносилася до категорії зайнятого населення, а тому своїми діями заподіяла Фонду загальнообов»язкового державного соціального страхування матеріальну шкоду в сумі 4995,55 грн., яку і просили стягнути з відповідачки.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що надане матеріальне забезпечення по безробіттю, що було засобом до існування відповідача, яка ніде не працювала, ніякого доходу на час виникнення спору не мала, що підтверджено даними її трудової книжки, відомостями, наданими податковою інспекцією, отже фактично була безробітною, не може бути повернута, оскільки відсутні для цього умови, передбачені ст. 1215 ЦК України та п.3 ст. 36 Закону №1533, а також п.п. «л» п. 44 Положення про порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, виплати допомоги по безробіттю, а також умови надання матеріальної допомоги в період професійної підготовки та перепідготовки, затвердженого постановою КМУ 27.04.1998року №578, а саме: недобросовісність з боку відповідача, наявність розрахункової помилки з боку позивача, обман, умисне невиконання або зловживання відповідачем своїми обов»язками.
Хоча відповідачка і була в 1997 році зареєстрована в якості суб»єкта підприємницької діяльності, але однієї цієї обставини при відсутності даних про здійснення нею такої діяльності недостатньо для того, щоб зробити висновок про обман, недобросовісність або умисне невиконання, зловживання ОСОБА_1 своїми обов»язками. Інших обставин, які могли б мати суттєве значення для справи, позивач не навів.
Тобто обставина, на яку посилається позивач як на підставу виникнення заборгованості за надані соціальні послуги, відсутня.
Між тим з таким висновком суду не можна погодитися.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачка 31.08.2006 року дійсно звернулася до позивача з метою пошуку роботи. (а.с.7)
В зв»язку з неможливістю працевлаштування, 07.09.2006 року ОСОБА_1 на підставі її заяви, в якій було нею повідомлено, що на день звернення до центру зайнятості вона на даний час трудовою діяльністю не займається, пенсію не отримує і не була зареєстрована як суб»єкт підприємницької діяльності, було надано статус безробітного.
На підставі наказу центру зайнятості від 07.09.2006 року ОСОБА_1 була призначена допомога по безробіттю.
В червні 2007 року центру зайнятості стало відомо, що відповідачка в період знаходження на обліку в державній службі зайнятості була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 01.01.1997 року за № 8478, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.
У відповідності до п.п. «б» п. 3 ст. 1 Закону «Про зайнятість населення», громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю відносяться до категорії зайнятого населення і не мають бути зареєстровані в якості безробітних.
Відповідно довідки центру зайнятості, за період з 07.09.2006 року по 21.05.2007 року, відповідачці фактично сплачена допомога у розмірі 4998,50 грн. (а.с.11)
Тобто за зазначений період ОСОБА_1 безпідставно отримала від позивача матеріальну допомогу в сумі 4998,50 грн., оскільки на момент реєстрації у службі зайнятості, відповідачка відносилася до категорії зайнятого населення.
Висновки суду, що оскільки відповідачка на час надання їй матеріального забезпечення по безробіттю ніде не працювала, ніякого доходу на час виникнення спору не мала, а тому надана їй допомога по безробіттю не може бути повернута не ґрунтується на законі. Така допомога може надаватися тільки особі, яка має статус безробітного. В даному випадку відповідачка відносилася до зайнятого населення, оскільки на день звернення до міського центру зайнятості і на день набуття статусу безробітної була підприємцем, що підтверджується матеріалами справи. У відповідності до вимог передбачених ст. 47 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 року № 755-1У на час звернення до центру зайнятості відповідачка не була знята з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.
На ці обставини суд першої інстанції не звернув уваги, у зв»язку з чим неправильно вирішив спір.
З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача, та у відповідності до вимог передбачених п.3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача незаконно отриману нею допомогу по безробіттю за період з 07.09.06 року по 08.06.07 року в розмірі 4995,55 грн.
Керуючись статтями 307 ч.1 п.1, ст.ст. 3041 , 309, 313, 314, 316 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості спорів, пов’язаних із соціальними виплатами», апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу Горлівського міського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов»язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття задовольнити.
Постанову Центрально-міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 16 жовтня 2009 року скасувати.
Позовні вимоги Горлівського міського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов»язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Горлівського міського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов»язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття 4998,55грн. на розрахунковий рахунок № 37178300901021, одержувач: Горлівський міський центр зайнятості, Банк – ГУДКУ Донецької області МФО 834016, ЄДЕРПОУ 22032986.
Рушення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і касаційному оскарженню не підлягає .
Судді: