Справа № 22ц-9167/2010 Головуючий у 1 інстанції Міщенко Г.А.
Категорія 57 Доповідач Ігнатова Л.Є.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
4 серпня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючої судді: Краснощокової Н.С.,
суддів: Ігнатової Л.Є., Никифоряка Л.П.,
при секретарі Сироті Д.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м Донецьку ради на постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 27 жовтня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради про стягнення недоотриманих сум компенсаційних грошових виплат на дитину шкільного віку,
в с т а н о в и в :
7 квітня 2009 року до суду звернулася позивачка з вказаним позовом до відповідача. Вона посилався на те, що батько її дитини ОСОБА_2, 1998 року народження, ОСОБА_3 є евакуйованим із зони відчуження м. Прип»ять у 1986 році та відносить до 2 категорії. На обліку у відповідача знаходиться її донька, яка народилась після 26.04.1986 року від батька, який на час настання вагітності матері належав до 2 категорії. Донька має статус дитини постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи. Досягла шкільного віку і відповідно до ст. 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на щомісячну допомогу у розмірі 50% мінімальної заробітної плати. Але відповідач порушував її законні права та інтереси і виплачував допомогу в 2005-2008 роках в меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». За вказаний період їй сплачено 425 грн.
Просила суд стягнути з відповідача на її користь недоотриману компенсацію на дитину за 2005-2008 роки у розмірі 9625 грн.
Постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 27 жовтня 2009 року позов задоволено повністю.
Стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м Донецьку на користь ОСОБА_1 9625 грн.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог. Він посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав:
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що привело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 3 ст. 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.
Встановлено, що позивачка має дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилась після 26.04.1986 року від батька, який на час настання вагітності позивачки – матері, належав до 2 категорії, має статус дитини, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи.(а.с. 4, 8)
Пільги та компенсації потерпілим дітям та їх батькам передбачені розділом 5 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зокрема, п.6 ст. 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена щомісячна виплата 50 процентів мінімальної заробітної плати незалежно від інших виплат на кожну дитину шкільного віку, яка евакуйована із зони відчуження або народилася після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері, має підстави належати до категорії 1 або 2, або матері, яка на час настання вагітності або під час вагітності має підстави належати до категорії 1 або 2, а також на кожну дитину, яка проживала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення.
Звертаючись в суд з позовом про визнання дій відповідача неправомірними та про стягнення недоплаченої щомісячної допомоги, позивачка посилалась на те, що управління виплачує їй щомісячну допомогу на дитину шкільного віку з 2005 року у розмірі меншому, ніж передбачено Законом, відповідно до постанов Кабінету Міністрів України. Тому просила захистити її право з 1 січня 2005 року.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, управління соціального захисту населення посилалось на те, що розміри допомоги на дитину шкільного віку визначаються Кабінетом Міністрів України. Управління призначало і виплачувало позивачки таку допомогу відповідно до ст. 30 Закону і відповідних постанов Кабінету Міністрів України. Тому вони вважають, що дії управління є правомірними.
Задовольняючи позовні вимоги позивачки у повному розмірі, суд першої інстанції виходив з того, що права позивачки на отримання допомоги на дитину, розмір якої встановлений законом, порушені, тому порушене право підлягає відновленню за період 2005-2008 роки.
Між тим повністю з таким висновком суду не можна погодитися.
Дійсно права позивачки на отримання допомоги на дитину, розмір якої встановлений законом, порушені, тому порушене право підлягає відновленню, але за 2005 рік, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, а тому позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню.
Апеляційний суд виходить з наступного:
Редакція п.6 ст. 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка передбачала право позивача на отримання допомоги на дитину у розмірі 50% мінімальної заробітної плати, діяла до 1 січня 2006 року. Законом України від 20 грудня 2005 року № 3235-1У «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дія п.6 ст. 30 Закону була зупинена на 2006 рік. Відповідач виплачував позивачці допомогу на дитину в розмірі, що визначався постановою Кабінету Міністрів України №936 від 20 вересня 2005 року і у суду не було підстав для визнання вказаних дій відповідача неправомірними.
Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-У «Про Державний Бюджет України на 2007 рік» також було зупинено дію п 6 ст. 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 2007 рік. Але Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 зупинення дії Закону визнано неконституційним. Рішенням Конституційного Суду набрало чинності з 9 липня 2007 року і саме з цього часу відновилась дія п.6 ст. 30 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Тому право позивачки підлягало відновленню з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Законом України від 28 грудня 2008 року № 107-У1 «Про Державний бюджет України на 2008 рік» були внесені зміни до п.6 ст. 30 Закону і зазначена норма була викладена в іншій редакції: передбачався розмір щомісячної виплата на дитину шкільного віку в порядку та розмірі, встановлених Кабінетом Міністрів України, незалежно від інших виплат на кожну дитину шкільного віку, яка евакуйована із зони відчуження або народилася після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері, має підстави належати до категорії 1 або 2, або матері, яка на час настання вагітності або під час вагітності має підстави належати до категорії 1 або 2, а також на кожну дитину, яка проживала у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення.
Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року №10рп-2008 вказані зміни до п.3 ст. 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними. І дія цієї норми Закону була відновлена з часу проголошення Конституційним Судом України рішення від 22 травня 2008 року.
Саме тому порушене право позивачки на отримання допомоги на дитину шкільного віку у розмірі 50% мінімальної заробітної плати підлягає відновленню з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
На ці обставини суд першої інстанції не звернув уваги і, неправильно вирішив спір.
З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає необхідним рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 частково.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивачки, суд апеляційної інстанції виходить з того, що права ОСОБА_1 на отримання допомоги на дитину, розмір якої встановлений законом, порушені, тому порушене право підлягає відновленню за 2005 рік, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Визначений відповідачем розмір допомоги на дитину позивачки не грунтується на Законі, тому суд вважає необхідним зобов»язати відповідача зробити розрахунок допомоги у відповідності до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з дати, про яку просила позивачка.
Отже з урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає необхідним управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м Донецьку ради зобов’язати здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної допомоги за 2005 рік, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року на ОСОБА_4 як дитині шкільного віку, що постраждала в результаті Чорнобильської катастрофи, відповідно до п.6 ст. 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням фактично виплачених сум.
В задоволені іншої частини позовних вимог слід відмовити.
Були предметом дослідження суду першої інстанції і доводи відповідача про те, що позивачка пропустила передбачений ст. 99 КАС України строк для звернення у суд. Суд зробив висновок про те, що позивачка такий строк не пропустила і в постанові привів переконливі мотиви.
В цій частині доводи апеляційної скарги відповідача були предметом розгляду суду першої інстанції, правильно визнані судом безпідставними.
Керуючись ст.ст. 304-1, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м Донецьку ради задовольнити частково.
Постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 27 жовтня 2009 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м Донецьку ради про стягнення недоотриманих сум компенсаційних грошових виплат на дитину шкільного віку за період з 2005 року по 2008 рік включено задовольнити частково.
Зобов»язати управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м Донецьку ради здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної допомоги за 2005 рік, з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року на ОСОБА_2 як дитині шкільного віку, що постраждала в результаті Чорнобильської катастрофи, відповідно до п.6 ст. 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням фактично виплачених сум.
В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили часу його проголошення, є остаточним і оскарженню не підлягає.
Судді: