Справа11215 Головуючий у 1 інстанції Кучма В.В.
Категорія 57 Доповідач Зубова Л.М.
У х в а л а
Іменем України
3 серпня 2010 року м. Донецьк
Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючий суддя Зубова Л.М.
судді Єлгазіна Л.П.,Азевич В.Б.
секретар Полякова Я.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сняжнянської міської ради
про визнання дій неправомірними та покладення обов’язку перерахувати соціальну виплату
за апеляційною скаргою управління позивача
на рішення Сніжнянського міського суду від 1 червня 2010 року .
Заслухавши доповідача , перевіривши матеріалами цивільної справи, апеляційний суд ,-
в с т а н о в и в :
Рішенням Сніжнянського міського суду від 1 червня 2010 року позов задоволений , на відповідача покладено обов’язок здійснити позивачу перерахунок та виплатити позивачу 50% встановленої законом на день виплати мінімальної зарплати – допомогу на дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка передбачена ст. 30 ЗУ України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 1.01.2002 року по 31.01.2005 року та з 1.01.2007 року по 31.12.2007 року , у задоволенні решти вимог суд відмовив, з чим не погодився позивач і у апеляційній скарзі просив рішення суду скасувати, задовольнити його вимоги у повному обсязі ,посилаючись на невідповідність висновків суду вимогам норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд вважає , що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному , повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено , що позивач згідно зі ст. 10 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян , постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-Х11 є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, належить до категорії 1 , йому встановлено 3 групу інвалідності у зв’язку з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС ( а..с6), що підтверджено посвідченнями , має доньку ОСОБА_2( а..с7), ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження , якій також надано посвідчення Донецькою облгосадміністрацією , що вона має право на пільги і компенсації ц відповідності до Закону України № 796-Х11.
За матеріалами справи позивач звернувся до суду з позовом , що з січня 2002 року відповідач здійснює шомісячні виплати на дитину виходячи з розмірів , встановлених постановами КМУ від 26 липня 1996 року № 836« Про компенсаційні виплати особам , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та від 20 квітня 2007 року № 649« Про встановлення розміру виплат деяким категоріям громадян , що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , заяву позивача про доплату йому різниці відповідач залишив без задоволення ( а..с3,4).
Задовольняючи частково позовні вимоги , суд 1 інстанції обґрунтовано виходив з того , що основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , визначені Законом № 796-Х11, положення якого Кабінет Міністрів не уповноважений на свій розсуд змінювати , в тому числі зменшувати встановлені цим Законом конкретні розміри компенсацій і допомоги, зокрема , щомісячної допомоги на неповнолітню дитину . Натомість , частиною першою статті 67 зазначеного Закону встановлено , що конкретні розміри компенсацій всіх передбачених ним доплат , пенсій підвищуються Кабінетом Міністрів відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання заробітної плати. тому суд 1 інстанції дійшов правильного висновку , з яким погоджується і апеляційний суд , що місячні виплати позивачеві на його неповнолітню дитину мали здійснюватися виходячи з мінімальної заробітної плати у розмірі , встановленому пунктом 6 частини першої статті 30 Закону№ 796-Х11( крім виплат упродовж 2006 року з урахуванням призупинення пунктом 77 Законом України « Про Державний Бюджет на 2006 рік» дії закону в частині виплати компенсацій).
З урахуванням викладеного не впливають на правильність висновків суду доводи позивача про неправильність висновків суду про відмову у задоволенні позову про стягнення виплат за період з 1.01.2006 по 1.01.2007 року .
Оскільки рішення суду ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, то апеляційну скаргу слід відхилити .
Керуючись ст. ст. 303 ч.1 , 308 ЦПК України, апеляційний суд, -
ухвалив :
Апеляційну скаргу відхилити .
Рішення Сніжнянського міського суду від 1 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді