Справа № 22ц- 10580/2010 Головуючий у 1 інстанції Демидова В.К.
Категорія 57 Доповідач Ігнатова Л.Є.
У Х В А Л А
Іменем України
11 серпня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючої судді: Краснощокової Н.С.,
суддів: Ігнатової Л.Є., Никифоряка Л.П.,
при секретарі Лясовій В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області на постанову Харцизького міського суду Донецької області від 17 вересня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області про визнання дій неправомірними і зобов’язання провести перерахунок пенсії,-
в с т а н о в и в :
26.08.2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з таким позовом. Він посилався на те, що приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Є інвалідом 3 групи через захворювання, які отримані в зоні відчуження. З 05.05 1998 року має статус інваліда війни і отримує пенсію по інвалідності.
Але його пенсія нижче мінімальної пенсії, що встановлена ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Крім того, відповідач не сплачує йому додаткову пенсію, що передбачена ст. 50 цього ж Закону.
Відповідно до ч.4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни 3 групи пенсії передбачено підвищення пенсії у розмірі 200% мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи вказані положення за його підрахунками його пенсія з 1 січня 2005 року не могла бути нижче 2822 грн. Пенсія, що виплачувалась йому відповідачем, була нижче, тому він звертався до відповідача з заявою про перерахунок пенсії, але йому в цьому було відмовлено.
Вважає, що відповідачем не було застосовано підвищення до його пенсії, що передбачено і постановою Кабінету Міністрів України №1293 від 27 грудня 2005 року в 3.5 рази з 1 січня 2006 року.
Позивач просив визнати неправомірною виплату відповідачем з 1 січня 2005 року пенсії по інвалідності в розмірі, нижчому мінімального розміру державної пенсії по інвалідності, встановленого ч.4 ст. 54 Закону України №796-ХП. Зобов»язати відповідача зробити йому такий перерахунок пенсії з 1 січня 2005 року по 1 листопада 2006 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з врахуванням його підвищення за вказаний період. Зобов»язати відповідача зробити перерахунок пенсії з 1 січня 2005 року як інваліду війни 3 групи згідно ч.4 ст.13 Закону №3551-ХП і виплачувати його в розмірі 200% мінімальної пенсії за віком з врахуванням наступних їх підвищень. А також зобов»язати відповідача застосувати з 1 січня 2006 року коефіцієнти підвищення основного розміру пенсії 3.5 у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №1293 від 27 грудня 2005 року.
Постановою Харцизького міського суду Донецької області від 17 вересня 2009 року позов задоволений частково.
Визнано неправомірною відмову УПФУ в м. Харцизьку провести ОСОБА_1 перерахунок розміру призначеної за період з 01.01.2005 року по 01.11.2006 року пенсії, як інваліду 3 групи внаслідок захворювання, пов»язаного з ліквідацією аварії на ЧАЕС, та як інваліду війни 3 групи, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, який встановлений в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність
Управління зобов’язане провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату за період з 01 січня 2005 року по 1 листопада 2006 року відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, який встановлений в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Також Управління зобов»язане провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 01.01.2005 року по 01.11.2006 року відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» 200% підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, який встановлений в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.
В решті позовних вимог було відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просив постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог. Він посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Судом встановлено, що позивач має право на отримання пенсії по інвалідності як особа, яка постраждала та отримала інвалідність при ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, в розмірах, встановлених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме основної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50 % від розміру мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. Суд вважав, що дії відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті пенсії позивачу в зазначених розмірах з 1 січня 2005 року є протиправними та зобов’язав здійснити перерахунок пенсії позивачу. Крім того, суд вважав, що відповідач протиправно не застосовував щодо позивача підвищення пенсії на 200% відповідно до ч.4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Що стосується застосування коефіцієнту 3.5, який встановлений постановою Кабінету Міністрів № 1293 від 27.05.2005 року, то суд прийшов висновку, що при вирішенні даного спору, вказана постанова не підлягає застосуванню.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги сторін не підлягають задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 3 ст. 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.
Встановлено, що позивач є інвалідом війни 3 групи по захворюванню, яке отримане при ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Знаходиться на обліку та отримує пенсію по інвалідності у відповідача.
Розділ 8 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 3 групи –50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Згідно частини третьої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсія у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Частина 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 3 групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком. Приписи зазначеної норми співпадають з приписами пункту 4 Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 1997 року № 523 (з наступними змінами та доповненнями).
Відповідно до ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набула чинності 01 листопада 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4 розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове соціальне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб що втратили працездатність.
Відповідно до ст. 2 ч.1 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позовні вимоги позивача частково, суд першої інстанції правильно виходив з того, що права позивача на отримання пенсії, яка встановлена законом, порушені, тому обґрунтовано задовольнив його позовні вимоги про перерахунок його пенсії відповідно до ст. 50, ч.4 ст. 54 і ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Суд обгрунтовано відновив порушене право позивача на отримання пенсії по інвалідності в зазначених у Законі розмірах з 1 січня 2005 року, як і просив позивач. При цьому доводи відповідача про те, що позивач пропустив строк для звернення у суд, що передбачений ст. 99 КАС України безпідставні. Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Постанова суду в наведеній частині є законною і підстав для її скасування не має.
Відповідно до ч.4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком, II групи - 350 процентів мінімальної пенсії за віком, III групи - 200 процентів мінімальної пенсії за віком.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції встановив, що позивач як інвалід війни, має право на підвищення його пенсії з 1 січня 2005 року, як просив позивач, у розмірі 200 процентів мінімальної пенсії за віком. Відповідач таке підвищення до пенсії позивача не провадив. Тому його дії в зазначеній частині є протиправними.
Суд в своїй постанові зобов»язав відповідача зробити таке підвищення до пенсії позивача починаючи з 1 січня 2005 року по 1 листопада 2006 року тобто до дня ухвалення рішення Донецьким адміністративним судом. (а.с.14)
Відмовляючи ОСОБА_1 в частині позовних вимог відносно підвищення його пенсії на коефіцієнт 3.5, встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 1293 від 27 грудня 2005 року, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що дійсно, п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2005 року № 1293 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено збільшення розміру пенсії, призначеної відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у 3.5 рази – пенсію по інвалідності учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році та пенсію у зв»язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи членам їх сімей.
Але п.2 цієї ж постанови встановлений мінімальний розмір пенсії, передбачений ч.4 ст. 54 Закону, який фактично відрізняється від мінімального розміру пенсії для інвалідів 3 групи, що визначений саме відповідно до ч.4 ст. 54 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Так для інвалідів 3 групи постановою Кабінету Міністрів передбачений мінімальний розмір пенсії у 467 грн. У той час, як Законом України від 20 грудня 2005 року №3235-1У «Про Державний бюджет України на 2006 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 1 січня 2006 року складав 350 грн. У зв»язку з чим мінімальна пенсія за віком для інваліда 3 групи, що визначається відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» дорівнює 350 х 6 = 2100 грн.
Враховуючи, що позивач просив зробити розрахунок його пенсії саме відповідно до ч.4 ст. 54 вказаного Закону, а підвищення пенсії у 3.5 рази передбачається постановою Кабінету Міністрів, якою ж передбачений і інший мінімальний розмір пенсії для осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, то у даному випадку право позивача на підвищення його пенсії цією постановою не передбачено. А тому у суду першої інстанції не було підстав для застосування вказаного коефіцієнта підвищення пенсії позивача.
Доводи скарг висновків суду не спростовують.
Отже постанова суду першої інстанції є правильною і підстав для її скасування не має.
Керуючись ст. 307 ч.1 п.1, ст.ст. 3041 , 308, 313-315 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості спорів, пов’язаних із соціальними виплатами», апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області відхилити.
Постанову Харцизького міського суду Донецької області від 17 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної набирає законної сили з моменту проголошення та є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає .
Судді: