Справа № 22-ц-24670/2010 р. Головуючий 1 інст. – Прошутя І.Д.
категорія: трудові Доповідач - Кіпенко І.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2010 р. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Шаповал Н.М.,
суддів - Кіпенка І.С., Котелевець А.В.,
при секретарі – Пуль С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 8 червня 2010 року за позовною заявою ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства „Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України", за участю третьої особи - філії „ Український науково-дослідний інститут природних газів" Дочірнього підприємства „Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплат, належних при звільненні, по день фактичного розрахунку, -
встановила:
25 грудня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, до Дочірнього підприємства „Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (далі ДП „Науканафтогаз "). В день звільнення підприємство не здійснило кінцевий розрахунок.
Просила стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки виплат, належних при звільненні, по день фактичного розрахунку, починаючи з 05.02.2008 року по 19.06.2008 року, в сумі 15442,20 грн.
В судовому засіданні позивачка позов підтримала, посилаючись на обставини зазначені в позовній заяві, представник відповідача позов не визнав за його безпідставністю.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 8 червня 2010 року позов задоволено частково. Суд стягнув з ДП „ Науканафтогаз " на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплат, належних при звільненні по день ухвалення рішення, в сумі 7800грн., на користь держави судовий збір в розмірі 51грн. та 120грн. на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
ОСОБА_1 рішення районного суду оскаржила в апеляційному порядку. Посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, просить рішення скасувати, та постановити нове рішення по суті позову. При цьому посилається на не відповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права.
Позивач рішення суду не оскаржив, надав заперечення на апеляційну скаргу .
Судова колегія, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України – в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановить, що суд першої інстанції постановив рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Вирішуючи спір, районний суд повно і всебічно дослідив обставини справи, представлені докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон їх регулюючий.
С удом першої інстанції встановлено, що позивачка працювала головним бухгалтером філії «УкрНДІгаз» у місті Харкові, яка є структурним підрозділом ДП «Науково-дослідний інститут нафтогазової промисловості» НАК «Нафтогаз України», розташованого у місті Києві .
Наказом №10-К від 04 лютого 2008 року ОСОБА_1 звільнена з посади головного бухгалтера зазначеної філії за п.1 ст.40 КЗпП України у зв’язку з ліквідацією філії.
Задовольняючи позов частково, суд обґрунтовано керувався тим, що при звільненні ОСОБА_1 з нею було проведено розрахунок з виплатою вихідної допомоги, заробітної плати, та компенсації за невикористану відпустку шляхом перерахування коштів на особистий рахунок позивачки в грудні 2007р.
Починаючи з 7.12.2007р. по день звільнення ОСОБА_1 мала право на виплату 6529 грн. 90 коп. з Фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності (оплата листів непрацездатності за період хвороби позивача з 06 грудня 007 року до 01 лютого 2008 року). В зв’язку з відсутністю коштів остаточний розрахунок з ОСОБА_1 проведено ДП «Науканафтогаз» 19.06.2008 році. За таких обставин, при нарахуванні лікарняних їх розмір повинний був збільшитися на суму компенсації за затримку в їх виплаті, нарахованої відповідачем в сумі 794,55 грн.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а при наявності спору про розміри належних сум - спір вирішується органом, який і визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку. Стягнення середньомісячної заробітної плати за час затримки розрахунку є різновидом матеріальної відповідальності підприємства перед працівником і не є вимогою про стягнення належної йому заробітної плати
При визначенні розміру відшкодування судом враховано розмір спірної суми, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника та інших обставин справи у відповідності до роз’яснень п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».
За встановлених обставин, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності та розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні позивача.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги не є суттєвими і висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 1 ст. 303, ст. 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 8 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає чинності негайно, однак може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий
Судді