Справа № 22-ц– 19527/2010 р. Головуючий 1 інст. Тарасова І.В.
Категорія: договірні Доповідач Кіпенко І.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2010 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого – Шаповал Н.М.,
суддів: Кіпенка І.С., Котелевець А.В.,
при секретарі Пуль С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 травня 2010 року, по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного педагогічного університету ім. Г.С. Сковороди про захист прав споживача, стягнення пені за прострочення надання послуг за договором, збитків, відшкодування моральної шкоди , -
встановила:
17 липня 2009р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківського національного педагогічного університету (далі ХНПУ) ім. Г.С. Сковороди про захист прав споживача, стягнення пені за прострочення надання послуг за договором, збитків, відшкодування моральної шкоди .
В обґрунтування позову вказував, що весною 2002 року його було зараховано студентом заочного відділення факультету економіки і права ХНПУ ім. Г.С. Сковороди за спеціальністю "правознавство" на комерційній основі за договором про навчання від 08.05.2002р., укладеного між сторонами. У лютому 2006р. його не допустили до екзаменів із-за відсутності його заяви про видачу диплома бакалавра. Він змушений був написати таку заяву. Наказом №30-з від 24.05.2006р. його було відраховано з університету.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 14.02.2007р., його позов до ХНПУ ім. Г.С. Сковороди задоволено частково. Зобов'язано ХНПУ їм. Сковороди провести навчання ОСОБА_1 на 5-му курсі університету відповідно до умов договору від 08.05.2002р. На виконання вказаного рішення суду, 14.09.2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про продовження навчання позивача на 5 курсі.
Позивач вважає, що факт порушення його прав ХНПУ їм. Сковороди було доведено в судовому порядку, вважає, що відповідачем не виконані обов’язки за договором про навчання від 08.05.2002р., у зв’язку з чим після уточнення позову просив суд стягнути з відповідача 10000грн. у відшкодування моральної шкоди, пеню в сумі 68437,5 грн. за 365 днів прострочення виконання договору від 08.05.02р. та упущену вигоду в сумі 18661,81 грн. виходячи з середньомісячної заробітної плати штатного працівника на підприємствах, установах і організаціях м. Харкова з 01.07.07р. по 01.07.08р.
В судовому засіданні першої інстанції ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги посилаючись на обставини, викладені в позові.
Представник відповідача ХНПУ їм. Сковороди, проти задоволення позову заперечував. Посилався на те, що на час укладання договору між позивачем та відповідачем, обмежень у кількості студентів заочної форми навчання встановлено не було, а 19 грудня 2002 року університет отримав ліцензію на підготовку фахівців з «Правознавства» за освітньо-кваліфікаційним рівнем «Спеціаліст» за заочною формою навчання у кількості 100 осіб. Крім того, у договорі від 08.05.2002 року не вказано, здобуття якого саме освітньо-кваліфікаційного рівня мається на увазі та не зазначено термін навчання.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 травня 2010 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Судова колегія, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє скаргу, якщо встановить, що суд першої інстанції постановив рішення з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Вирішуючи спір, районний суд повно і всебічно дослідив обставини справи, представлені докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон їх регулюючий.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , суд обґрунтовано керувався тим, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 14.02.2007р. встановлено, що ХНПУ їм. Сковороди не були виконані умови договору про підготовку фахівця з вищою освітою на комерційній основі із спеціальності «правознавство», укладеного між ОСОБА_1 та Харківським національним педагогічним університетом ім. Г.С. Сковороди 08.05.2002 року, але невиконання договору відбулося за відсутності їх вини та не залежало від відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди, судом вірно встановлено, що між сторонами існували договірні правовідносини, а правові наслідки у вигляді відшкодування моральної шкоди у випадку порушення зобов’язання настають, згідно зі ст.611 ЦК України, лише у разі встановлення їх договором або законом. Договором від 08.05.2008р. відшкодування моральної шкоди у випадку порушення сторонами зобов’язань не передбачено.
Доводи апеляційної скарги, щодо неправомірності відмови у відшкодуванні моральної шкоди з посиланням на Закон України «Про захист прав споживачів», - також безпідставні.
На підставі п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 р. № 1023-ХІІ моральна шкода, яка заподіяна споживачу, виплачується лише в разі, якщо така шкода заподіяна продукцією, яка є небезпечною для життя і здоров'я людей. Відшкодування моральної шкоди, заподіяної споживачу внаслідок неправомірних дій виконавця послуг, нормами Закону № 1023-ХІІ не передбачено, що є підставою для відмови в задоволенні таких позовних вимог.
Що стосується вимог позову щодо стягнення пені за прострочення виконання договору від 08.05.02р. та упущеної вигоди судова колегія погоджується з висновками суду, щодо відсутності правових підстав для їх задоволення.
Статтею 267 ЦК України визначені наслідки спливу позовної давності, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. З матеріалів справи вбачається, що представником відповідача до винесення рішення по справі надана письмова заява, в якій він наполягав на відмові у задоволенні позову з цієї підстави.
Позивач в судовому засіданні суду першої інстанції клопотання про визнання причини пропуску строку звернення до суду поважною не надавав.
Позивачем також не надано доказів, що несвоєчасне виконання відповідачем умов договору від 08.05.2002 року та несвоєчасне отримання диплому про вищу освіту, позбавило можливості позивача працювати за спеціальністю юриста у період з 01.07.2007 року по 01.07.2008 року та отримувати відповідний дохід.
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які привели або могли привести до неправильного вирішення справи, оскільки рішення судом першої інстанції постановлено відповідно до вимог закону.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317,319 ЦПК Україна, судова колегія,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити .
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 травня 2010 року, залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
судді –