АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-5529/10 Головуючий у 1 інстанції: Смолка І.О.
Суддя-доповідач: Кухар С.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Бондаря М.С.
суддів: Кухаря С.В.
Гончара О.С.
при секретарі: Петровій О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на Ѕ частку квартири, -
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2009 року ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа: ОП „ЗМБТІ”, про поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на Ѕ частку квартири.
В позовній заяві зазначала, що 06 листопада 2003 року між нею та відповідачем був укладений шлюбний контракт, який набував чинності з моменту реєстрації шлюбу. Умовами шлюбного контракту, а саме: пунктом 3 передбачено, що майно, яке підлягає обов’язковій державній реєстрації, хоч і придбане в шлюбі, є особистою власністю (роздільним майном) того із подружжя, за ким воно буде зареєстроване; все інше майно, набуте кожним із подружжя в період знаходження у зареєстрованому шлюбі (в тому числі подаровані і успадковане) вважається спільною сумісною власністю, у власність кожного перейде по 50 відсотків. 08 листопада 2003 року між сторонами був зареєстрований шлюб. 04 червня 2004 року відповідачем була придбана квартира АДРЕСА_1, а 08 червня 2004 року було здійснено державну реєстрацію права власності відповідача на цю квартиру. 10 травня 2007 року шлюб між сторонами розірвано. Оскільки відповідач не бажає в добровільному порядку визнати за нею право власності на Ѕ частину спірної квартири та оскільки вважає, що спірна квартира не підпадає під дію частини 1 пункту 3 шлюбного контракту, тобто не є майном, що підлягає обов’язковій державній реєстрації, а натомість не є спільною власністю подружжя, просила суд поділити сумісне набуте майно, визнати за нею право власності на Ѕ частину спірної квартири, зобов’язати ОП ЗМБТІ внести зміни в реєстр прав власності на нерухомість, зареєструвати за не право власності на Ѕ частину спірної квартири та внести відповідні зміни до реєстру прав власності на нерухомість.
У березні 2010 року ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 уточнила позовні вимоги зазначивши ОП ЗМБТІ в якості відповідача по справі та просила суд поділити набуте майно, визнати за нею право власності на Ѕ частину спірної квартири, зобов’язати ОП ЗМБТІ зареєструвати за нею право власності на Ѕ частину спірної квартири та внести відповідні зміни до реєстру прав власності на нерухомість.
У квітні 2010 року ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6 уточнивши позовні вимоги, просила суд поділити сумісне набуте майно та визнати за нею право власності на Ѕ частину спірної квартири, залишивши позовні вимоги до ОП ЗМБТІ без розгляду.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2010 року позовну вимогу ОСОБА_5 до ОП ЗМБТІ про зобов’язання ОП ЗМБТІ внести зміни в реєстр прав власності на нерухомість, зареєструвати за нею право власності на Ѕ частину спірної квартири та внести відповідні зміни до реєстру прав власності на нерухомість залишено без розгляду.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2010 року позовні вимоги задоволені.
Поділено сумісно набуте ОСОБА_5 та ОСОБА_3 майно та визнано за ОСОБА_5 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_2.
Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 В своїй апеляційній скарзі апелянт посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції у зв’язку з порушенням норм матеріального та процесуального права просить суд скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 06 листопада 2003 року між позивачем та відповідачем був укладений шлюбний контракт, який набував чинності з моменту реєстрації шлюбу. Умовами шлюбного контракту, а саме: ч. 1 п. 3 передбачено, що майно, яке підлягає обов’язковій державній реєстрації, хоч і придбане в шлюбі, є особистою власністю (роздільним майном) того із подружжя, за ким воно буде зареєстроване; все інше майно, набуте кожним із подружжя в період знаходження у зареєстрованому шлюбі (в тому числі подаровані і успадковане) вважається спільною сумісною власністю, у власність кожного перейде по 50 відсотків. 08 листопада 2003 року між сторонами був зареєстрований шлюб. 04 червня 2004 року відповідачем була придбана квартира АДРЕСА_3, а 08 червня 2004 року було здійснено державну реєстрацію права власності відповідача на цю квартиру. 10 травня 2007 року шлюб між сторонами розірвано.
За результатами перегляду в апеляційному порядку рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 04 серпня 2009 року по іншій справі за позовом ОСОБА_5, яка діяла в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про визнання частково недійсним вказаного шлюбного контракту а саме ч. 1 п. 3, про визнання за неповнолітньою права власності на Ѕ вказаної квартири, Апеляційний суд Запорізької області в мотивувальній частині рішення від 26 жовтня 2009 року вказав (а.с. 27), що судом першої інстанції правильно було встановлено, що квартира АДРЕСА_3 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 і не підпадає під дію ч. 1 п. 3 шлюбного контакту.
Апелянт як на підставу скасування рішення суду першої інстанції по цій справі вказав, що спірна квартира не підпадає під дію частини 1 пункту 3 шлюбного контракту, а натомість і не є спільною власністю подружжя.
Однак, відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Суд першої інстанції правильно виходив з того, що іншим судовим рішенням яке набрало законної сили, при розгляді справи де брали участь ті самі особи, питання щодо того чи відноситься спірна квартира до спільного майна подружжя вже було вирішено, і правильно розділив вказане нерухоме майно яке було придбане в період шлюбу між подружжям порівну.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 12 травня 2010 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з моменту проголошення.
Головуючий:
Судді: