Справа №1-461/09

ВИРОК

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

30 квітня 2009 року Шевченківський районний суд м. Києва
в складі: головуючого - судді     - Горб І.М.

при секретарі     - Проценко І.В.

з участю прокурора     - Власова І.В.

захисника     - ОСОБА_1

законного представника

неповнолітнього підсудного - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, з неповною середньою освітою, студента 3 курсу за спеціальністю «автослюсар механоскладальних робіт» КПЛ «Політехнік», не одруженого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.  186 КК України,

встановив:

20 квітня 2008 року ОСОБА_3, малолітній ОСОБА_4, у віці від одинадцяти років і до виповнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, та дві невстановлені особи, з метою особистого збагачення шляхом вчинення злочину, вступили між собою в злочинну змову, направлену на відкрите викрадення майна громадян.

Цього ж дня, приблизно о 16 год., неповнолітній ОСОБА_3, малолітній ОСОБА_4 та дві невстановлені особи, знаходячись біля будинку АДРЕСА_2 помітили раніше їм незнайомого неповнолітнього ОСОБА_5

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_4 підійшов до ОСОБА_5 та з проханням нападати допомогу, провів останнього до гаражів біля будинку АДРЕСА_2 де нібито загубив свій телефон.

Після цього, ОСОБА_5 на прохання ОСОБА_4 дістав свій мобільний телефон та почав здійснювати дзвінок на номер, вказаний ОСОБА_4 нібито для того, щоб встановити місце знаходження свого загубленого телефону.

Продовжуючи діяти у відповідності до розподілених ролей, ОСОБА_3 підбіг до ОСОБА_5 та вирвав з його рук мобільний телефон «Самсунг Е250», вартістю 850 грн., з сім-картою оператора

мобільного зв'язку «МТС», вартістю 100 грн., на рахунку якої було 40 грн., та картою пам'яті на 2 гігабайти, вартістю 400 грн., а всього на загальну суму 1390 грн., які належать матері ОСОБА_5 громадянці ОСОБА_6

В цей час двоє невстановлених учасників злочинної змови стояли поруч та спостерігали за навколишньою обстановкою, щоб у разі небезпеки повідомити про це ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Після цього, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та двоє невстановлених учасників злочинної змови з місця вчинення злочину зникли та розпорядились викраденим на власний розсуд.

Будучи допитаним в судовому засіданні, підсудний ОСОБА_3, повністю визнав себе винним в пред'явленому обвинуваченні, щиросердно розкаявся і пояснив, що 20 квітня 2008 року біля будинку АДРЕСА_2 він з ОСОБА_4 грали в футбол та побачили неповнолітнього хлопця, який неподалік сидів на лавочці та слухав музику, в них виникла думка забрати у нього телефон. Вони домовились з ОСОБА_4, що останній буде його відволікати, а він забере у нього телефон, так вони і зробили та втекли в парк. Телефон потім продали його знайомому ОСОБА_7, який дав їм нього за 250 грн., на ці гроші вони з ОСОБА_4 поїли піци. Вказав, що у вчиненому щиро кається та обіцяє, що такого більше не станеться, а також, що потерпілому завдані збитки відшкодовані.

Відповідно до ч. 3 ст. 299 КПК України, за згодою учасників судового розгляду судом було визнано недоцільним дослідження доказів по фактичним обставинам справи, які ніким не оспорюються.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає повністю доведеним пред'явлене підсудним обвинувачення.

Досудовим слідством дії ОСОБА_3, правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Однак, з пред'явленого ОСОБА_3 обвинувачення підлягає виключенню, як така, що обтяжує його покарання обставина, вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, оскільки вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб є кваліфікуючою ознакою вчиненого ним злочину.

Обираючи підсудному вид та міру покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, дані про його особу, його роль у вчиненому, пом'якшуючі та обтяжуючі обставини.

ОСОБА_3 вперше притягується до кримінальної відповідальності, навчається, виключно позитивно характеризується за місцем проживання та навчання, вчинений ним злочин належить до категорії тяжких злочинів.

Як пом'якшуючі покарання підсудного ОСОБА_3 обставини, суд враховує щиросердне розкаювання у вчиненому, те, що злочин ОСОБА_3 вчинив у неповнолітньому віці, а також добровільне повне відшкодування потерпілій завданих збитків. Обтяжуючих покарання підсудного ОСОБА_3 обставин, судом не встановлено.

Також при обранні підсудному ОСОБА_3 виду і міри покарання, суд враховує його активну роль та поведінку у вчиненні злочину, стан розвитку ОСОБА_3, умови життя та виховання ОСОБА_3, який виховується однією матір'ю.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне призначити підсудному ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі, із звільненням від відбування покарання з випробуванням, відповідно до ст. 104, 75 КК України, і покладенням на нього певних обов'язків, відповідно до ст. 76 КК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України суд,

засудив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст. 104, 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, призначивши йому іспитовий строк - два роки.

Відповідно до ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу ОСОБА_3 залишити без змін - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

На вирок може бути подано апеляцію до Апеляційного суду м. Києва протягом 15-ти діб з часу його проголошення через районний суд.