Справа 2-1707/2010р.

         РІШЕННЯ    

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

               27 травня  2010 року  Фрунзенський  районний суд  міста Харкова в складі:

головуючого – судді Бабкової Т.В.,

при секретарі   -   Ріяко Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом   ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про стягнення  майнової  та моральної шкоди, завданої  дорожньо-транспортною пригодою ,-

ВСТАНОВИВ :

             Позивачка звернулася до суду з позовом , в обґрунтування якого посилалася на те, що 07.12.2008р. о п'ятій годині ранку на перехресті Московського проспекту та вулиці Енергетичної у м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода - зіткнулися автомобіль ГАЗ-33021 державний номер НОМЕР_1 під управлінням водія ОСОБА_2, з автомобілем ДЕУ-Сенс державний номер НОМЕР_2 під управлінням ОСОБА_3 09 грудня 2008 року слідчим відділу розслідувань ДТП СУ ГУМВС України в Харківській області Печерицею В.Г. було винесено постанову про порушення кримінальної справи за фактом дорожньо-транспортної пригоди, за участю водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. 02.02.2009 р. слідчим відділу розслідувань ДТП СУ ГУМВС України в Харківській області Печерицею В.Г. було винесено постанову про визнання позивачки  потерпілою  по зазначеній кримінальній справі. ОСОБА_1  зазначає, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди їй були завдані тілесні ушкодження: гостра черепно-мозкова травма струс головного мозку, закритий оскольчатий перелом лівої ноги, забій грудної клітки. Після ДТП вона  знаходилась в стані больового шоку від отриманих ушкоджень, по прибуттю бригади швидкої медичної допомоги позивачку  було госпіталізовано до Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І.Мєщанінова, де вона  перебувала на лікуванні з 07.12.2008р. до 24.12.2008р. , була прооперована, весь час відчувала жахливі, нестерпимі болі,  які могли утамовувати лише сильні заспокійливі засоби. Після виписки позивачка на протязі двох місяців перебувала у гіпсі, впродовж всього часу лікування  була обмежена в своїх діях, не могла вільно пересуватись, потребувала сторонньої допомоги. 28.12.2008р. позивачка  захворіла на плевро-пневманію , яка стала наслідком ушкодження грудної клітини під час ДТП. За час лікування ОСОБА_1  було витрачено на медикаменти близько 10 000,00 гривень ( 4054,62 грн. підтверджені чеками). Крім того позивачкою  були понесені додаткові витрати, викликані   необхідністю посиленого харчування, сторонню допомогу.   30.10.2009р.  на підставі висновків МСЕК  ОСОБА_1 було  встановлено  третю групу інвалідності,    протипоказано тяжку фізичну роботу, тривале перебування на ногах, рекомендовано стаціонарне лікування в травматологічному відділенні, обстеження у лікаря травматолога. Загальна вартість витрат  за період з 07.12.2008 по 17.02.2010р. на надання першої медичної допомоги, медикаменти, посилене харчування, обслуговування мого побуту, транспорт, рентгенівські знімки, складає  20 000,00 грн. Крім того позивачка зазначає 30.06.2009 р. вона  закінчила Українську державну академію залізничного транспорту і отримала повну вищу освіту, однак, у зв'язку з отриманою травмою  до теперішнього часу  має складнощі в вільному пересуванні.  Посилаючись на положення ст. 1195 ЦК України позивачка просила  стягнути  з відповідача на її користь на період з липня 2009 року по січень 2010 року включно заробіток (дохід), втрачений нею внаслідок втрати   працездатності, виходячи з  розміру мінімальної заробітної плати у сумі 4897 грн.  Крім того просила  відшкодувати їй моральну шкоду  в сумі  100000грн.

               В судове засідання позивачка не з'явилася, надавши заяву  про підтримання позову в повному обсязі і з  проханням розглядати  справу за її відсутності.

               Представник  відповідача  адвокат ОСОБА_6  проти позову заперечувала в повному обсязі.   При цьому посилалася, що в ході розслідування кримінальної справи було встановлено, що  07.12.2008р. зіткнення сталося в результаті порушень вимог п.п. 8.10 ПДР України з боку водія автомобіля ДЕУ-Сенс ОСОБА_3 і таке порушення знаходиться в причинному зв'язку з наступившими наслідками події ДТП. В діях водія автомобіля ГАЗ-33021 держ. номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2, порушень ПДР, які б знаходились в причинному зв'язку з наступившими наслідками події ДТП, не має. В ході досудового слідства було встановлено, що в діях ОСОБА_2 відсутні ознаки злочину, передбаченого ст. 286 КК України,  і 25.05.2009 року слідчим була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 згідно п.2 ст.6 КПК України.  Таким чином  вважала, що у позивачки  нема правових підстав  для звернення  стягнення  майнової та моральної шкоди  до  ОСОБА_2 як до учасника  дорожньо-транспортної пригоди ,  яка сталася  07.12.2008р.

             Заслухавши пояснення  представника відповідача, дослідивши  письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги  задоволенню не підлягають.

             При цьому суд виходив з наступного.

             Судовим розглядом встановлено, що 07.12.2008р. о п'ятій годині ранку на перехресті Московського проспекту та вулиці Енергетичної у м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода внаслідок  зіткнення  автомобілю  ГАЗ-33021 державний номер НОМЕР_1 під управлінням водія ОСОБА_2  з автомобілем ДЕУ-Сенс державний номер НОМЕР_2 під управлінням ОСОБА_3

              Постановою слідчого відділу розслідувань ДТП СУ ГУМВС України в Харківській області Печериці В.Г. від 09 грудня 2008 року  порушено кримінальну справу за фактом дорожньо-транспортної пригоди, за участю водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

             Судовим розглядом встановлено, що  на теперішній час в провадженні Фрунзенського районного суду м.Харкова  перебуває  кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_3 в скоєні злочину , передбаченого ч.1 ст.286 КК України. Зокрема    ,  органом досудового слідстві  ОСОБА_3 звинувачується у тому, що  07.12.2008р. , близько  5 год. ранку  , проявляючи злочинну  необережність , яка виразилася  в порушенні  вимог п.п.1.3,1.5,2.3 б) 8.10 та 12.4 Правил дорожнього руху  України  , які    зобов'язують водіїв  транспортних засобів :

п.1.3 - «Учасники  дорожнього руху  зобов'язані знати  й  неухильно виконувати  вимоги  цих  Правил, а також бути взаємно ввічливими»  ,

п.1.5 - «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху  та інших осіб не повинні створювати небезпеку  чи перешкоду для руху,  загрожувати життю  або здоров’ю громадян, завдавати матеріальних збитків»,

п.2.3 - « Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати  на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічного стану транспортного засобу і не відволікатися  від керування цим засобом у дорозі »,

п.8.10 – «При поданні світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє  рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місто зупинки», якщо  їх немає -  не ближче 10м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом,  а якщо і вони відсутні  та в усіх інших випадках -  перед перехрещуванню проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів »,

п.12.14 – «У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год»

 та керуючи  на підставі довіреності , технічно справним  автомобілем ДЕУ-Сенс державний номер НОМЕР_2, належним  ОСОБА_8,  рухався  в населеному пункті  в м.Харкові  по пр.Московському , зі сторони  центру міста , в напрямку  Поліграфкомбінату , зі швидкістю  більш 60 км/год, т.ч.  перевищуючи  встановлену  межу  та на перехресті  пр.Московського  та вул.Енергеричної , здійснив  зіткнення з автомобілем  ГАЗ-33021 державний номер НОМЕР_1 під управлінням водія ОСОБА_2  , який рухався  у зустрічному напрямку  по пр.Московському , з лівим поворотом , для подальшого  руху  по вул.Плеханівській. З обвинувального висновку вбачається, що поряд з іншими особами,  тілесні ушкодження середньої тяжкості  були завдані і  пасажирці автомобілю ДЕУ  ОСОБА_1, яку визнано по справі потерпілою.    

         В рамках зазначеної кримінальної справи  ОСОБА_1 пред’явлено цивільний позов до підсудного  ОСОБА_3 про відшкодування    майнової  та моральної  шкоди, в  тому  числі витрат  на медичну допомогу ,  додаткові витрати, викликані   необхідністю посиленого харчування, сторонню допомогу, заробіток (дохід), втрачений нею внаслідок втрати   працездатності.

         Ст. 1166 ЦК України  передбачено, що майнова шкода , завдана  неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю  особистим  немайновим правам  фізичної або юридичної особи , а також шкода , завдана майну  фізичної  або юридичної особи, відшкодовується  в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа , яка завдала шкоди, звільняється  від її  відшкодування, якщо  вона  доведе , що  шкоди завдано  не з її вини.

         Положеннями  ст.1187,1188 ЦК України  врегульовано   підстави  відшкодування  шкоди, завданої  джерелом підвищеної небезпеки, зокрема  відповідальність  за шкоду,завдану таким об’єктом , наступає незалежно  від вини , якщо володілець  не доведе , що шкода  завдана внаслідок  непереборної сили або умислу  потерпілого.

         Проте  визначаючи відповідальність  без вини  володільця  джерела підвищеної небезпеки , законодавець  тим самим доповнив, але не скасував  загальні  підстави  відповідальності  за  вину  , передбачену ст.1166 ЦК України. В законі лише підкреслено, якщо  діє  джерело підвищеної небезпеки , то наряду  із загальними  беззаперечними підставами  відповідальності  за вину  може  наступити  відповідальність  і без  вини володільця  при відповідних умовах.

        За таких обставин  при вирішенні   спору  з приводу відповідальності за шкоду , завдану джерелом підвищеної небезпеки,  суд повинен  враховувати  загальні  підстави  цивільно-правової  відповідальності,   обов’язковому  з’ясуванню  при вирішенні спору  про відшкодування шкоди ( у тому числі  і моральної (немайнової) шкоди)  підлягають : наявність  такої шкоди, протиправність  діяння  її заподіювача, наявність  причинного зв’язку  між шкодою  і  протиправним  діянням  заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

       Судовим розглядом встановлено, що  за наслідками розслідування кримінальної справи  за фактом  дорожньо-транспортної пригоди , яка сталася  07.12.2008р. постановою слідчого відділу розслідувань ДТП СУ ГУМВС України в Харківській області Печериці В.Г. від 25.05.2009р.  відносно  ОСОБА_2  відмовлено  в порушенні  кримінального  переслідування  на підставі п.2 ст.6 КПК України через відсутність в його діях складу  злочину, передбаченого  ст.286 КК України, та відсутністю в  діях  ОСОБА_2  порушень вимог    Правил дорожнього руху  України, які б знаходилися  в причинному зв’язку  з  настанням події  дорожньо-транспортної пригоди.

        З врахуванням  наведеного   суд не вбачає підстав  для покладення  цивільно-правової  відповідальності  на відповідача ОСОБА_2  за шкоду, завдану  позивачці   ОСОБА_1  внаслідок  дорожньо-транспортної пригоди , яка сталася  07.12.2008р.          

        Керуючись ст.ст.1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України, ст.ст.10,11,60,61,88,209,212,214,215 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

        Позовні вимоги   ОСОБА_1  до ОСОБА_2  про стягнення  майнової  та моральної шкоди, завданої  дорожньо-транспортною пригодою – залишити без задоволення.

        На вказане  рішення  протягом  десяти  днів з дня  його проголошення  через Фрунзенський районний суд м.Харкова  може бути подано заяву  про апеляційне  оскарження,  а також через Фрунзенський районний суд м.Харкова внесена  апеляційна скарга до апеляційного суду Харківської області протягом  двадцяти днів після  подання заяви  про апеляційне оскарження.  

Суддя-