Справа 22а-1367/07
Рядок статзвіту 22
П О С Т А Н О В А
Іменем України
17 вересня 2007 року
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого Багрія В.М.,
суддів: Обрізка І.М., Улицького В.З.,
при секретарі: Соколовській А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Міністерства оборони України, штабу Західного оперативного командування, ОСОБА_1 на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 13 квітня 2007р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військової частини А 1395, штабу Західного оперативного командування про визнання неправомірними дій та стягнення недоплаченої надбавки за безперервну військову службу,
в с т а н о в и л а :
В жовтні 2006р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, військової частини А 1395, штабу Західного оперативного командування про визнання неправомірними дій та стягнення недоплаченої надбавки за безперервну військову службу.
Покликався на те, що він проходив службу у військовій частині А 1395 (структурного підрозділу Міністерства оборони України), яка перебувала на фінасово-економічному забезпеченні 896 фінансового відділу Львівського гарнізону
ІНФОРМАЦІЯ_1 наказом начальника Генерального штабу -Головнокомандувача Збройних сил України по особовому складу № НОМЕР_1 позивач був звільнений з військової служби в запас у зв'язку з скороченням штатів, а ІНФОРМАЦІЯ_2 наказом командира військової частини А 1395 (по стройовій частині) № 157 - виключений із списків особового складу частини і знятий з усіх видів забезпечення. Станом на 28.09.2006р. позивач мав 13 календарних років військової служби, тобто безперервна військова служба в Збройних силах станом на 01.05.03р., дня початку виплати оспорюваної надбавки, складала понад 10 років, і він мав право на отримання надбавки в розмірі 30 % від його грошового забезпечення. Незважаючи на викладені обставини, позивачу під час проходження дійсної військової служби у військовій частині А 1395 виплачувалась 896 фінансовим відділом Львівського гарнізону надбавка за безперервну службу лише в розмірі 5 % від його грошового забезпечення, в результаті чого йому, ОСОБА_1., було недоплачено грошового забезпечення в розмірі 4414,09грн.
Просив визнати рішення та дії відповідачів щодо виплати позивачу надбавки, введеної Указом № 389/2003, в період з 1 травня 2003 року по 31 березня 2005 року в меншому розмірі, ніж це передбачено даним нормативно-правовим актом, неправомірними, а також стягнути з відповідачів на його користь недоплачене грошове забезпечення за 2003-2005р.р. в розмірі 4414,09грн.
Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 13 квітня 2007р. позов задоволено частково. Визнано дії Міністра оборони України в частині встановлення розміру надбавки за вислугу років ОСОБА_1. за період з 01.01.2004р. по 31.08.2004р.- 5 %, з 01.10.2003 по 31.10.2003р. в розмірі 5 %, з 01.01.2005р. по 28.02.2005р. - 5% неправомірними. Зобов'язано Міністерство оборони України встановити ОСОБА_1. надбавку за вислугу років за період з 01.01.2004р. по 31.08.2004р., 01.10.2003р. по 31.10.2003р., 01.01.2005р. по 28.02.2005р. в розмірі від 10 до 30 %.Зобов'язано управління Західного оперативного командування провести перерахунок ОСОБА_1. раніше виплаченої надбавки за вислугу років.
Постанову суду першої інстанції оскаржило Міністерство оборони України, штаб Західного оперативного командування, ОСОБА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. посилається на те, що суд першої інстанції порушив вимоги норм матеріального та процесуального права, не з'ясував, чи були передбачені у Державному бюджеті України в 2003-2005р.р. кошти на виплату надбавки у повному розмірі, а також не з'ясував, чи були зареєстровані в Міністерстві юстиції України розпорядження Міністра оборони України від 26 травня 2003 року №146/2095, від 16 січня 2004 року № 146/1/11/26, від 05 січня 2005 року №146/1/11/1, тому просить постанову колегії суддів Сихівського районного суду м. Львова скасувати і прийняти нову постанову, якою задовольнити повністю його позовні вимоги.
Міністерство оборони України та управління Західного оперативного командування в своїх апеляційних скаргах посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема на те, що судове рішення суперечить вимогам КАС України та Указу Президента України №389 від 05.05.2003 року «Про надбавки військовослужбовцям Збройних сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу» (далі Указу). Зазначають, що під час розгляду справи судом не були повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи, і те, що суд, приймаючи рішення, не врахував, що у вищезгаданому Указі встановлено граничний розмір надбавки за безперервну військову службу, залежно від стажу служби (понад 5 років - 10 %; понад 10 років - до 30 %, понад 15 років - до 50 %; понад 20 років - до 70 %; понад 25 років - до 90%), а не обов'язковий для нарахування, так як мінімальний розмір надбавки Указом не визначений. Не з'ясувавши ці обставини, суд помилково вважав, що мінімальний розмір надбавки військовослужбовців різних категорій по вислузі років не може бути нижчою межі попередньої категорії.
Просять скасувати постанову Сихівського районного суду м. Львова і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Вислухавши суддю-доповідача, представників Міністерства оборони України, управління Західного оперативного командування, які апеляційні скарги своїх довірителів підтримали, заперечуючи апеляційні вимоги позивача, представника військової частини А 1395, який просить апеляційні скарги Міністерства оборони України та управління Західного оперативного командування задоволити, а апеляційну скаргу ОСОБА_1. відхилити, дослідивши обставини справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги Міністерства оборони України та управління Західного оперативного командування підлягають задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_1. задоволенню не підлягає з таких підстав.
Частково задовольняючи позов ОСОБА_1., суд першої інстанції виходив з того, що нижня межа надбавки військовослужбовцям за вислугу років, відповідно до згаданого Указу Президента України № 389 від 5 травня 2003р., встановлена для категорії військовослужбовців з певним стажем військової служби, не може бути меншою від попередньої категорії, тому позивачу зі стажем служби понад 10 років надбавка за безперервну службу повинна була виплачуватися у встановленому Указом розмірі від 10 % до 30 % на протязі зазначеного в постанові суду періоду.
Проте, з такими висновками суду погодитися не можна.
Відповідно до ст. 1 Указу Міністру оборони України надано право встановлювати військовослужбовцям Збройних Сил України щомісячні надбавки за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення, які мають високі результати у службовій діяльності, залежно від стажу служби.
Тобто, право встановлювати надбавки надано Міністру оборони України, а не встановлено Указом фіксовані розміри надбавок у відсотках. Зазначені в Указі надбавки (до 10 %, до 30 %, до 50 % і т. д.) - це максимально високий розмір надбавки для відповідних категорій військовослужбовців залежно від вислуги, за межі якого не може виходити Міністр оборони України. Сам розмір надбавки за безперервну військову службу відповідно до Указу визначається Міністром оборони України на підставі свого наказу № 149 від 26.05.2003р. «Про затвердження Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної грошової надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України».
Як видно з матеріалів справи, Міністр оборони України, скориставшись своїм правом, наданим Указом, на протязі періоду, зазначеного позивачем, з огляду на наявність бюджетних коштів визначав конкретні ставки надбавки за безперервну військову службу і доводив їх до виконання у війська.
Протягом зазначеного позивачем періоду надбавка за безперервну службу виплачувалася позивачу та іншим військовослужбовцям у встановленому Міністром оборони на підставі Указу розмірі.
Суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого прийняв незаконну постанову, якою частково задовольнив позов. Остання підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в позові.
Доводи ОСОБА_1. в частині протилежного на висновки суду не впливають та спростовуються доказами в справі, нормами чинного законодавства, наведеними вище.
Тому його апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а апеляційні скарги Міністерства оборони України та управління Західного оперативного командування підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 195, 196, 198, 202, 205, 206 КАС України, колегія суддів,
п о с т а н о в и л а :
Апеляційні скарги Міністерства оборони України та управління Західного оперативного командування задоволити.
Постанову Сихівського районного суду м. Львова від 13 квітня 2007р. скасувати, прийняти нову постанову, якою в позові ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, військової частини А1395, штабу Західного оперативного командування про визнання неправомірними дій та стягнення недоплаченої надбавки за безперервну військову службу відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на вказану постанову суду залишити без задоволення.
Постанова може бути протягом одного місяця оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
Головуючий: В.М.Багрій
Судді : Улицький В.З.
І.М.Обрізко