Справа №2-12/2010

                                                    РІШЕННЯ

                                            ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    17 серпня 2010 року  Роздільнянський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Ільяшук А.В.,

При секретарі Войнікової Л.Ф.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області - про стягнення авансу, моральної шкоди, ціна позову 23100 гривен, -

                                                    ВСТАНОВИВ:

     03.10.2006 року позивач звернулася з позовною заявою до Єгорівської сільської ради, третьої особи ОСОБА_2 - про встановлення факту володіння житловим будинком, визнання договору купівлі-продажу дійсним і визнання права власності на домоволодіння, ціна позову 17595 гривен, де просила суд встановити факт володіння по праву власності житловим будинком, розташованим по АДРЕСА_1, ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3; визнати договір купівлі-продажу вказаного житлового будинку укладеного між позивачем та ОСОБА_8 - дійсним; визнати за позивачем право власності на вказаний житловий будинок. 12.02.2007 року позивач подала до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Єгорівської сільської ради - заяву про уточнення та зміну позовних вимог про встановлення факту володіння житловим будинком, визнання договору купівлі-продажу дійсним і визнання права власності на домоволодіння, ціна позову 17595 гривен, де залучила у якості співвідповідачів спадкоємців померлої ОСОБА_8, позовні вимоги залишила незмінними. 30.06.2009 року позивач подала заяву про уточнення та доповнення позовних вимог до тих же відповідачів, де просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аванс у розмірі 23100 гривен; стягнути з ОСОБА_2 на її користь моральну шкоду у розмірі 15000 гривен; стягнути з ОСОБА_2 на її користь судові витрати по справі. Справа довгий час розглядалася судом через неодноразову зміну позовних вимог, витребування доказів, неявку сторін, пред'явлення зустрічного позову, який згодом залишено без розгляду.

     Свою уточнену позовну заяву ОСОБА_1 мотивує тим, що в 2000 році їй стало відомо про те, що ОСОБА_8 продає свій будинок АДРЕСА_1. Позивач зустрілася з сином ОСОБА_8 - ОСОБА_2, з яким домовилася про покупку вказаного будинку за 3000 доларів США (еквівалент 23100 гривен). 27.06.2000 року ОСОБА_2, діючи від імені матері ОСОБА_8 за дорученням, уклав від її імені договір купівлі-продажу вказаного будинку з ОСОБА_1. Договір підписали ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Після цього позивач передала ОСОБА_2 3000 доларів США, а він їй ключі від будинку. З 27.07.2000 року по день подачі первісного позову ОСОБА_1 проживала у цьому будинку та користувалася ним. Після смерті ОСОБА_8, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_3, її спадкоємці - відповідачі по справі, перестали визнавати договір купівлі-продажу будинку від 27.06.2000 року, та відмовляються оформити право власності на нерухоме майно на позивача. Вона вважала, що будинок належить ОСОБА_8 і її син ОСОБА_2 правомірно, на підставі доручення, продає їй будинок матері, але у судовому засіданні було з'ясовано, що відповідачі відмовляються від продажі будинку спадкодавця. Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні визнавав, що продавав будинок матері ОСОБА_8 саме  ОСОБА_1 та отримав від неї 3000 доларів США авансу, що еквівалентно 23100 гривен, але гроші повернути не бажає. Тому вона вимушена звернутися з вказаним позовом до суду. Просить суд задовольнити позов у зміненому вигляді, згідно заяви від 30.06.2009 року.

     У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позов у зміненому вигляді станом на 30.06.2009 року (а.с.185) та просила його задовольнити.

     Відповідач Єгорівська сільська рада неодноразово надавала суду заяви про розгляд справи у відсутності свого представника, вважає,що до договору купівлі-продажу не причетна, просила розглянути справу згідно діючого законодавства.

     Відповідач ОСОБА_2 первісний позов не визнав, у судовому засіданні 13.03.2007 року суду пояснив, що дійсно ОСОБА_1 хотіла купити будинок АДРЕСА_1, який належав його матері ОСОБА_8. Спочатку він, ОСОБА_2, який діяв по довіреності від імені матері, повідомив ОСОБА_1, що дім продається за 4000 доларів США, згодом зійшлися на ціні - 3000 доларів, які позивач передала йому частинами протягом кількох років. Мати, ОСОБА_8, померла ІНФОРМАЦІЯ_3, і спадкоємці відмовилися продавати будинок та оформити його на позивача. Він, ОСОБА_2, не заперечував повернути позивачу 3000 доларів США, але не всі зразу (а.с.67-70). Також ОСОБА_2 визнав,що в договорі купівлі-продажу від 27.06.2000 року, підписаному ним та ОСОБА_1, вказано як суму продажі 1500 гривен, а саме: страхову оцінку будинку, а не дійсну ціну, за яку дім продавався. На заяву про уточнення позовних вимог ОСОБА_2 письмових заперечень не надавав, та, будучи належним чином сповіщений про час, дату і місце судового розгляду, у судові засідання не з'являвся.

     Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, надавав суду неодноразово письмові пояснення, щодо заявлених позовних вимог, де зазначав,що будинок матері не продається і не продавався, він ніяких коштів не отримував і не визнає претензії ОСОБА_1 до нього особисто (а.с.53,54,78,94,136). Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 позов не визнали, суду пояснили, що до договору купівлі-продажу будинку не причетні, грошей від ОСОБА_1 не отримували, претензії позивача до них не приймають і не визнають.

    Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши всі докази про справі у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

    Судом встановлено, що ОСОБА_8 була власницею житлового будинку з господарськими спорудами, який розташований у АДРЕСА_1, згідно запису у по господарській книзі сільської ради №2 стор.14 (а.с.6). Право ОСОБА_8 на вказаний будинок підтверджується документами, які долучені до матеріалів справи (а.с.19-23,171,192-196). Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_2, долучених до матеріалів справи, а також його пояснень у судовому засіданні 13.03.2007 року (а.с.67-70), він визнав, що мав намір від імені матері ОСОБА_8 продати вказаний житловий будинок ОСОБА_1 за 4000 доларів США та отримав в 2000 - 2002 роках від позивача 3000 доларів США частинами у якості авансу та дозволив ОСОБА_1 вселитися у будинок, де вона періодично мешкала до 2006 року. Договір купівлі-продажу від 27.06.2000 року підписали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.9), де у якості вартості будинку вказана не продажна ціна, а страхова його оцінка - 1500 гривен, що не заперечували і позивач, і відповідач ОСОБА_2. Після смерті ОСОБА_8 спадкоємці - відповідачі по справі, подали заяви про прийняття спадщини та відмовилися визнавати договір купівлі-продажу будинку від 27.06.2000 року. Аванс ОСОБА_2 ОСОБА_1  не повернув, оскільки вважає, що остання розпоряджалася нерухомістю та погіршила стан будинку та земельної ділянки. ОСОБА_1 заперечує спричинення збитків ОСОБА_2 та вимагає поверненню їй авансу у сумі еквівалентній 3000 доларів США, моральної шкоди  у сумі 15000 гривен та судових витрат по справі.

    Відповідно до ст.570 ЦК завдатком є грошова сума, що видається кредиторові боржником у рахунок належних договором платежів, підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом. Ознакою завдатку є те, що він одночасно виступає і способом платежу, і способом забезпечення виконання зобов'язання. Правила ст.571 ЦК про залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення з неї подвійної суми завдатку застосовується в таких випадках, коли між сторонами укладено договір, проте він не виконується з вини якоїсь із сторін.

   У разі коли сторони лише домовилися укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансом і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися, що має місце в даному випадку.

    Оскільки договору купівлі-продажу будинку, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладено не було, то сплачені в рахунок виконання договору ОСОБА_1 3000 доларів США (еквівалентно 23100 гривен по курсу НБУ) є авансом і повинні бути повернуті в тому розмірі, в якому вони передавалися.

   Отже на користь позивача підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 23100 гривен сплаченого нею авансу.

    Відповідно до вимог ст.23 ЦК спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції та законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди. Ураховуючи те,що законом не передбачено стягнення моральної шкоди в правовідносинах, що виникли між даними сторонами, позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задоволенню не підлягають.

   Відповідно до ст.88 ЦПК стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. З матеріалів справи вбачається,що ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 184,45 гривен (а.с.24,25) і оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 гривен (а.с.26), які підлягають стягнення на її користь.

   Згідно ч.3 ст.10 ЦПК - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Єгорівської сільської ради - не доведені матеріалами справи та доказами, дослідженими у судовому засіданні і тому не підлягають задоволенню у повному обсязі.  

     Керуючись статтями 10,11,60,209,212,214,215,217,218 ЦПК України, на підставі ст.ст.23,203,215,216,220,240,400,570,640,657,1166,1167 ЦК України, СУД -

                                                          ВИРІШИВ:

    Позовну заяву ОСОБА_1 - про стягнення авансу і моральної шкоди - задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії НОМЕР_1 виданий Роздільнянським РВ ГУМВС України в Одеській області 25.04.1996 року, який зареєстрований та мешкає в АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, яка мешкає у АДРЕСА_3 - аванс у розмірі 23100 (двадцять три тисячі сто) гривен.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 184,45 гривен та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 30 гривен.

    Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 46,55 державного мита.  

    В іншій частині позову ОСОБА_1 - відмовити.

   Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Одеської області через Роздільнянський районний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів після проголошення рішення. Особи,які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

    СУДДЯ:/підпис/

З оригіналом згідно. Суддя:                                                      А.В.Ільяшук.