ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2010 р. м. Чернівці Справа № 2а-2593/10/2470
16:00
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Бойко О.Я.;
при секретарі судового засідання –Олійник О.В.;
з участю:
представника позивача Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - Беркети А.О.(за довіреністю)
представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Нове життя"-Арабпаєвої Я.В. (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Нове життя" про стягнення коштів,-
ВСТАНОВИВ :
Чернівецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Нове життя» про стягнення заборгованості з адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 10079,59 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача законодавства про соціальну захищеність інвалідів в Україні в частині недотримання нормативу робочих місць по кількості працюючих інвалідів у 2009 році.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував. Стверджував, що товариством з обмеженою відповідальністю "Нове життя" був виконаний законодавчо встановлений норматив працевлаштування інвалідів, а саме: з 51 штатного працівника товариства 4 відсотки працюючих (тобто дві особи) - це інваліди. А відтак, адмністративно-господарські санкції, передбачені статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищенності інвалідів в Україні" № 875 - ХІІ (надалі - Закон № 875-ХІІ) , до відповідача застосовуватися не можуть. Зазначав, що 27 лютого 2010 р. ТОВ "Нове життя" було подано до Відділення фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів. Працівником товариства у рядку "02" звіту була помилково не проставлена цифра кількості працевлаштованих товариством інвалідів. В зв'язку з цим ТОВ "Нове життя" 16.06.10р. повторно направило на адресу Чернівецького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів, в якому були вказані два працюючих інваліда. Оскільки ст.20 Закону № 875 - ХІІ передбачена юридична відповідальність роботодавця за не виконання нормативу працевлашування інвалідів, а не за не правильне оформлення Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів, то вимоги викладені в адміністративному позові є необгрунтовані та протиправні.
Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Статтею 19 Закону України № 875 - ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штаних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Судом встановлено, що 01.01.2009р. ТОВ "Нове життя" працевлаштувало двох інвалідів: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на посади бригадира тракторної бригади та бухгалтера.
Станом на 2009 рік середньооблікова чисельність штатних працюючих в ТОВ "Нове життя" становила 51 особу. З них середньооблікова кількість штатних працівників , яким встановлена інвалідність, відповідно до ст.19 Закону № 875-ХІІ повинна складати 2-є чоловік.
Отже, відповідачем було дотримано 4-х відсотковий від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу норматив.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі норми права.
Відповідно до ст.20 Закону № 875-ХІІ підприємства, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону , щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністратвно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, яке використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, а також пеню у розмірі 120% річних облікової ставки НБУ, нараховану на повну суму недоїмки за весь її строк.
Стаття 20 Закону № 875 - ХІІ за своєю правовою природою передбачає господарсько-правову відповідальність, а тому суд , вирішуючи питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення за яке застосовується юридична відповідальність у вигляді адміністративно-гоподарських санкцій.
Відповідно до ст.218 Господарського кодексу України підставою для застосування господарсько-правової відповідальності є вчинене роботодавцем правопорушення у сфері господарювання.
Із цією нормою кореспондується статя 71 Кодексу адміністративного судочинства України, якою на сторони покладено обов'язок доводити ті обтавини, на яких грунтуються їх вимоги та заперечення.
Як вбачається з представлених відповідачем письмових доказів, середньооблікова кількість штатних працівнків - інвалідів в 2009 році складає 2-є осіб, що повністю відповідає установленому нормативу і тому на нього не може бути покладена відповідальність.
Таким чином , суд вважає недоведеними обставини, на які посилається позивач, а тому відмовляє в задоволенні адміністративного позову .
Відповідно до п.15 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів "Про державне мито" від 21.01.1993р.№7093 позивач звільнений від сплати державного мита.
Згідно з ч.5 ст.94 КАС України у разі відмови у задоволені позовних вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати понесені відповідачем компенсуються за рахунок Державного бюджету України. Оскільки відповідачем у даній справі не було здійснено ніяких судових витрат і не надано до суду документального підтвердження таких витрат, суд не присуджує їх компенсацію з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 94, 158-163, 167 КАС України, суд , -
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апе ляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає закон ної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-третьої, п’ятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.
Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня її складання. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для її подання.
Постанову в повному обсязі виготовлено 30.08.10р.
Суддя О.Я.Бойко