Справа № 22Ц-7061/2010 Головуючий в суді І інстанції Невгад Л. М.
Категорія 01, 57 Доповідач в суді ІІ інстанції Хопта С. Ф.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2010 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Хопти С. Ф.,
суддів: Оношко Г. М., Суханової Є. М.,
при секретарі: Зінченко Ю. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення недоотриманої суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення,
В С Т А Н О В И Л А:
У липні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про виплату недоплаченої суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік в сумі 2455 грн., посилаючись на те, що вона перебуває на обліку у відповідача як інвалід 2-ї групи, захворювання якого пов»язано з впливом аварії на ЧАЕС і відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Оскільки відповідачем такий розмір пенсії здійснюється у значно меншому розмірі, просила зобов»язати відповідача виплатити недоплачену суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення 2007 рік в розмірі 2455 грн.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2008 року позов задоволено. Визнано відмову відповідача щодо перерахунку одноразової грошової допомоги на оздоровлення позивачки виходячи з розміру мінімальної заробітної плати неправомірною. Стягнуто з УСЗН Білоцерківської міської ради на користь ОСОБА_3 2180 грн. недоотриманої суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В апеляційній скарзі УСЗН Білоцерківської міської ради просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
По справі встановлено, що позивачка зареєстрована та постійно проживає у АДРЕСА_1, територія якої постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 віднесена до зони посиленого радіологічного контролю. Позивачка перебуває на обліку в УСЗН Білоцерківської міської ради як інвалід 2-ї групи, захворювання якого пов»язано з впливом аварії на ЧАЕС і відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.
Разом з тим, у 2007 році фінансування пільг, компенсацій та доплат постраждалим громадянам проводилося відповідно до обсягів, затверджених Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», який обмежував розміри щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 були визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в т.ч. до ст. 48 надано такого змісту: "Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України".
Згідно з бюджетними призначеннями та ураховуючи вимоги ст. 95 Конституції України та Бюджетного кодексу України, Кабінет Міністрів України встановив розміри щорічної допомоги на оздоровлення, згідно ст.48 ч.4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи":
Так, виплати за 2007 рік відповідачем проводились згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно ст. 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосування Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковим для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Частина 2 статті 95 Конституції України, яка має найвищу юридичну силу, та норми якої є нормами прямої дії, цілком однозначно передбачає, що всі видатки держави, їх цільове призначення, визначаються виключно в Законі про державний бюджет на відповідний бюджетний рік.
Згідно з ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмету правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Частина 2 ст. 95 Конституції України визначає, що виключно законом України про Державний бюджет України визначаються видатки держави на загальні суспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, за наявності декількох законів, норми які по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
На момент виникнення спірних відносин, а саме на дату нарахування і виплати позивачці органом соціального захисту населення відповідних коштів, необхідно встановити положення яких рівнозначних за юридичною силою законів були діючими: Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", чи Закон України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», з урахуванням тих обставин, що у зв’язку з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 були визнані неконституційними положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" щодо внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Суд першої інстанції правильно встановив, що на момент виникнення спірних відносин, а саме, на дату нарахування і виплати позивачці УСЗН Білоцерківської міської ради одноразової грошової допомоги на оздоровлення у грудні 2007 року положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" були визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007, тобто до проведеної виплати. Відповідно до ст. 19 Конституції Україн и органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з наведеного дії відповідача по виплаті щорічної грошової допомоги у розмірах, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" є неправомірними, оскільки відповідач на час проведення спірних виплат діяв відповідно до норм Закону, які були визнані неконституційними.
Таким чином дії відповідача на час виплати позивачці зазначеної у Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" одноразової грошової допомоги на оздоровлення суперечили положенням частини 2 статті 19 Конституції України.
Однак, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивачки недоотриману суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік в розмірі 2180 грн. , оскільки вчинення цієї дії щодо нарахування, перерахунку та виплати конкретних сум з урахуванням раніше виплачених сум є виключною компетенцією тільки УСЗН Білоцерківської міської ради Київської області.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку про часткове скасування постанови суду та ухвалення нового рішення.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 304-1, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України , колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області задовольнити частково.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26 вересня 2008 року в частині стягнення з відповідача на користь позивачки недоотриману суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік в розмірі 2180 грн . скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_3 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про стягнення з Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на користь ОСОБА_3 недоотриману суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік в розмірі 2180 грн . відмовити.
В іншій частині п останову залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та є остаточним і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді