Справа  2 – А –369/2010 р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

     25 березня 2010 року                                           Таращанський районний суд Київської області            

в складі:

    головуючого: судді Василенка О.М.

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тараща в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Таращанської РДА про стягнення недоотриманої суми одноразової компенсації, як інваліду від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС,-

В С Т А Н О В И В:

    Позивач звернувся до суду із вищеназваним позовом, в якому просить суд признати відмову відповідача в повній виплаті одноразової компенсації, передбаченої ст. 48 Закону України „Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  - неправомірною та стягнути з відповідача недоплачену суму одноразової компенсації, як ліквідатору 2 групи в розмірі 45 мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Крім того, просить звільнити його від сплати судових витрат  як постраждалого від аварії на ЧАЕС 1 категорії.          

Від учасників судового процесу до суду надійшли заяви про розгляд даного адміністративного позову в їх відсутність, в порядку письмового провадження, за наявними доказами. Дане не суперечить інтересам сторін та вимогам КАС України.

 Відповідач позов не визнає.

    Судом встановлено, що позивач з 26.12.2008 року є інвалідом 2-ої групи (захворювання пов’язане з впливом аварії на ЧАЕС ). Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України „Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи” вiд 28 лютого 1991 року із змінами і доповненнями, позивач, як інвалід 2-ої групи , має право на виплату одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмiрi сорока п’яти мiнiмальних заробiтних плат. Згідно з ч. 7 ст. 48 даного Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

    26.01.2009 року відповідач призначив позивачу одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 284,40 грн., яка перерахована до виплати 29.12.2009 року. Виплата зазначеної грошової допомоги проведена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року.

    Позивач вважаючи, що дана постанова, яка встановлює конкретний розмір одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю в твердій грошовій сумі, зокрема для інвалідів 2-ої групи (захворювання пов’язане з впливом аварії на ЧАЕС ) в такому розмірі, суперечить вимогам ЗУ „Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи” вiд 28 лютого 1991 року, яким встановлено розмір компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю, як величину кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати на час здійснення виплати, просить суд признати відмову відповідача в повній виплаті одноразової компенсації, передбаченої ст. 48 Закону України „Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  - неправомірною та стягнути з відповідача недоплачену суму одноразової компенсації, як ліквідатору 2 групи в розмірі 45 мінімальних заробітних плат відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Крім того, просить звільнити його від сплати судових витрат  як постраждалого від аварії на ЧАЕС 1 категорії.          .      

    Указані обставини встановлено з матеріалів справи, досліджених в судовому засіданні.

Враховуючи дані обставини суд вважає, що вищезазначені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки виходячи з пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору в частині виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю, підлягають застосуванню норми ст. 48 ЗУ „Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи” вiд 28 лютого 1991 року з послідуючими змінами та доповненнями. Згідно ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Отже, враховуючи наведене, управління праці та соціального захисту населення повинно було виплатити позивачу компенсацію за шкоду, заподіяну здоров’ю виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати. Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених ст. 64 Конституції України, що передбачає таке у випадках воєнного або надзвичайного стану на певний строк. Крім того, встановлений частиною другою статті 95 Конституції України, частиною другою статті 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей Закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов’язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими Законами України правове регулювання суспільних відносин. Отже внесення змін Законом України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” обмежило обсяг прав даної категорії громадян і фактично скасувало конституційну гарантію забезпечення належних умов їх існування. Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп було визнано неконституційним п. 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміни до ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

    Відповідно до ст. 55 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати 605 гривень,  з 1 квітня 2009 року - 625 гривень, з 1 липня 2009 року  -  630  гривень,  з  1  жовтня  2009  року  - 650 гривень, з 1 листопада 2009 року - 744 гривень на місяць.

    З огляду на те, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати, відповідач зобов’язаний був виплатити позивачу компенсацію за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмiрi: 744 грн. х 45 = 33 480 грн..

    Враховуючи, що позивач отримав  компенсацію за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмiрi 284,40 грн., на користь позивача підлягає стягненню сума в розмірі (33 480 грн. – 284,40 грн.) = 33 195,60 грн.

    Позивач підлягає звільненню від сплати судового збору, як постраждалий внаслідок аварії на ЧАЕС.  

   Сплату судового збору суд покладає  на відповідача.

              Відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень КАС України розмір судового збору щодо майнових вимог становить 1% від розміру таких вимог, а тому на користь держави підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 331,95 грн..

    Керуючись ст.ст. 6, 9, 17, 89, 90, 158-163, 185, 186 КАС України, ст.ст. 48, 62, 71 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. 76 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік.”, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп, ст. 4 Декрету КМУ „Про державне мито”, суд -

П О С Т А Н О В И В :

    Позов задовольнити.

    Визнати відмову управління праці та соціального захисту населення Таращанської райдержадміністрації Київської області щодо повної виплати ОСОБА_1 одноразової компенсації, передбаченої ст. 48 Закону України „Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”  - неправомірною.

            Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 недоплачену одноразову компенсацію за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмiрi 33 195,60 грн. (тридцять три тисячі сто дев’яносто п’ять гривень 60 копійок).

   Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області на користь держави судовий збір в розмірі 331,95 грн.

    Від сплати судового збору позивача звільнити.

    Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Таращанський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

ГОЛОВУЮЧИЙ:_________________________