АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н НЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 липня 2010 року м.Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі :
головуючої : Готра Т.Ю.,
суддів : Панька В.Ф., Джуги С.Д.,
при секретарі : Добра М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу малого приватного виробничого торгівельно-комерційного підприємства «Верховина» на рішення Іршавського районного суду від 20 квітня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до малого приватного виробничого торгівельно-комерційного підприємства «Верховина», де 3-я особа ОСОБА_2, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
в с т а н о в и л а :
У лютому 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 18 липня 2009 року ОСОБА_2, перебуваючи у трудових відносинах із МПВТКП «Верховина», керуючи належним підприємству автомобілем «JАC», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул.П.Ороса в с.Білки Іршавського району, порушив Правила дорожнього руху, внаслідок чого допустив зіткнення із скутером «Альфамото», під керуванням ОСОБА_3, який внаслідок отриманих тілесних ушкоджень помер в лікарні, а їй, як власнику зазначеного скутера, завдав матеріальних збитків на суму 7795 грн., що становить вартість аналогічного скутера, які просила стягнути з МПВТКП «Верховина», а також понесені витрати на лікування ОСОБА_3 в сумі 1076 грн. та судові витрати.
Рішенням Іршавського районного суду від 20 квітня 2010 року позов задоволено частково.
Стягнуто з малого приватного виробничого торгівельно-комерційного підприємства «Верховина» на користь ОСОБА_1 4452 грн. матеріальної шкоди та 300 грн. судових витрат, а також на користь держави 51 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. У решті вимог – відмовлено.
У апеляційній скарзі відповідач МПВТКП «Верховина» в особі представника Козар М.М. просить скасувати зазначене рішення, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 відмовити.
У судовому засіданні представник апелянта МПВТКП «Верховина» Козар М.М. апеляційну скаргу підтримав.
Позивачка ОСОБА_1 та 3-я особа ОСОБА_2 у судове засідання не з»явилися, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому їх неявка згідно з ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає її розглядові.
Заслухавши доповідача, пояснення представника апелянта, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Так, вироком Іршавського районного суду від 10 грудня 2009 року, що набрав законної сили, ОСОБА_2 засуджений за ст.286 ч.2 КК України до позбавлення волі на строк п’ять років без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст.75 КК України засудженого звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку, який суд визначив у два роки, не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.
Згідно вироку ОСОБА_2 засуджений за те, що він 18 липня 2009 року близько 21-ої години, керуючи автомобілем «JАC», реєстраційний номер НОМЕР_1, не забезпечив безпеку дорожнього руху та грубо порушив Правила дорожнього руху України, а саме рухаючись по вул.П.Ороса в с.Білки Іршавського району, не вжив заходів екстреного гальмування, чим допустив зіткнення зі скутером марки «Альфамото» під керуванням ОСОБА_3, який від отриманих тілесних ушкоджень помер, а транспортні засоби одержали пошкодження.
Відповідно до вимог п.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
За таких обставин суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо наявності усіх умов цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди іншій особі, а саме вини ОСОБА_2 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди; наявність шкоди заподіяної скутеру позивачки і безпосереднього причинного зв’язку між шкодою та правопорушенням з боку ОСОБА_2
Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З матеріалів справи слідує, що володільцем джерела підвищеної небезпеки, а саме автомобіля марки «JAC», реєстраційний номер НОМЕР_1, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 16.10.2007 року, є відповідач МПВТКП «Верховина», а тому саме він повинен відшкодувати потерпілій шкоду, завдану цим джерелом, оскільки ОСОБА_2, який управляв зазначеним транспортним засобом, в силу трудових відносин з володільцем цього джерела, не несе відповідальність за майнову шкоду перед потерпілою.
Посилання апелянта на неправомірне заволодіння ОСОБА_2 належним відповідачу транспортним засобом, у зв’язку з чим саме він, а не відповідач зобов’язаний відшкодувати завдану позивачці джерелом підвищеної небезпеки шкоду, не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження зазначеної обставини.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивачки, відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи від 16.02.2010 року, підлягає матеріальний збиток в сумі 3 376 грн., що становить вартість відновлювального ремонту скутера марки «Альфамото».
Стосовно вимог позивачки про стягнення з відповідача на її користь 1076 грн. витрат понесених на лікування ОСОБА_3, то такі до задоволення не підлягають за їх недоведеністю.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.309 ЦПК України слід змінити, а апеляційну скаргу відповідача МПВТКП «Верховина» задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
р і ш и л а :
Апеляційну скаргу малого приватного виробничого торгівельно-комерційного підприємства «Верховина» - задовольнити частково.
Рішення Іршавського районного суду від 20 квітня 2010 року – змінити.
Стягнути з малого приватного виробничого торгівельно-комерційного підприємства «Верховина» на користь ОСОБА_1 3 376,00 матеріальної шкоди.
У решті вимог – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча :
Судді :