У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 вересня 2010 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої: Мелінишин Г.П.
суддів: Вакарук В.М., Горблянського Я.Д.,
секретаря: Вінтоняк О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача - служба у справах дітей Коломийської районної державної адміністрації про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням за апеляційною скаргою прокурора Коломийського району в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 30.06.2010 року,-
в с т а н о в и л а:
В травні 2010р. ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання її та неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 03.06.2010 року до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача залучено службу у справах дітей Коломийської районної державної адміністрації.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 30.06.2010 року позов задоволено. Визнано ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням в АДРЕСА_1 Коломийського району та знято їх з реєстрації за даною адресою. На дане рішення прокурор Коломийського району в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу. Зазначає, що рішення постановлено судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом неповно з»ясовано обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення та зроблено висновки, які не відповідають дійсним обставинам справи. Так,
____________________________________________________________________________
Справа № 22-ц-4185/2010р. Головуючий у І інстанції Васильковський В.М.
Категорія 44 Доповідач Мелінишин Г.П.
вирішуючи даний спір суд не врахував, що відсутність ОСОБА_2 та її дітей за місцем реєстрації обумовлена поважною причиною. Саме виходячи з інтересів неповнолітніх дітей відповідач здійснює догляд, утримання та їх виховання спільно з батьком дітей за місцем проживання останнього в АДРЕСА_2. Також суд не звернув увагу на ту обставину, що між позивачем та ОСОБА_2 досягнуто згоди і оскільки остання відмовилась від своєї частки в майні на користь дочки, то відповідно ОСОБА_1 не вчинятиме будь-яких дій щодо зняття з реєстрації відповідача та її неповнолітніх дітей. А отже в суду не було підстав, передбачених ст. 405 ЦК України для задоволення позовних вимог. Крім того, судом не взято до уваги, що відповідач є фактично власником Ѕ частини спірного домоволодіння як дружина померлого ОСОБА_6 і відмовилась тільки від своєї частки у спадковому майні. Задовольняючи позов суд також не врахував положень ст.ст.17,18 Закону України « Про охорону дитинства», в зв»язку з чим троє неповнолітніх дітей відповідача були позбавлені права користування житлом. За наведених обставин просив рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В засіданні апеляційного суду представник прокуратури, служби у справах дітей Коломийської районної державної адміністрації та ОСОБА_2 доводи скарги підтримали з наведених у ній мотивів.
ОСОБА_1 та її представник доводів скарги не визнали посилаючись на обґрунтованість висновків суду.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 та її неповнолітні діти ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не проживають в АДРЕСА_1 понад один рік без поважних причин, а тому можуть бути визнані такими особами, що втратили право користування житловим приміщенням в цьому будинку.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є таким, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Постановлене судом рішення відповідає вказаним вимогам виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що згідно рішення Коломийського міськрайонного суду від 12.03.2008 року за ОСОБА_1 визнано право власності на будинковолодіння № АДРЕСА_1, яке 21.05.2008 року зареєстровано в Коломийському ОКП «Коломийське МБТІ». Крім ОСОБА_1 у спірному будинку зареєстровані також відповідач та її неповнолітні діти ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 Проживає ОСОБА_2 разом з батьком дітей ОСОБА_7 у АДРЕСА_2.
Згідно з ч. 2 ст. 405 ЦК член сім'ї (в тому числі колишній член сім'ї) власника будинку втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Судом встановлено, що після смерті чоловіка ОСОБА_6 відповідач в 1997 році добровільно виїхала з будинку, будь-яких перешкод в користуванні ним їй ніхто не чинив, інтерес до спірного житла не проявляла і з того часу в ньому не проживає без поважних причин. Неповнолітні діти ОСОБА_2 у цьому будинку не народжувалися, в ньому ніколи не проживали, це житло не було їхнім постійним місцем проживання. Наведені обставини підтверджені поясненнями позивача, свідків ОСОБА_8,ОСОБА_9,ОСОБА_10, актом Раківчицької сільської ради, довідкою Вижньоберезівської ЗОШ. Зазначені обставини визнані також і відповідачем.
Що стосується посилань представника відповідачів та представника третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача - служби у справах дітей Коломийської районної державної адміністрації щодо порушення судом положень ст.ст.17,18 Закону України « Про охорону дитинства», то вони є надумані і не заслуговують на увагу. Суд прийшов до правильного висновку, що неповнолітні діти ОСОБА_2 проживають з батьком ОСОБА_7 в АДРЕСА_2, що узгоджується з положеннями ст. 29 ЦК України, не набули права користування житловим приміщенням у спірному будинку, а тому воно не може бути збережене за ними відповідно вимог цього закону.
Правильно суд також не прийняв до уваги і доводи відповідача та її представника щодо наявності між нею та позивачем домовленості, згідно якої остання не порушуватиме питання втрати ОСОБА_2 та її дітьми права користування житлом, оскільки вони не підтверджені об»єктивними доказами. Посилання ОСОБА_2, що вона саме в зв»язку з цією домовленістю і відмовилась від своєї частки у спірному будинковолодінні нею в судовому засіданні не доведено, як не підтвердили цього з достовірністю і свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12
Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з”ясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку. Апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, які б давали підставу для зміни чи скасування судового рішення.
Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують. А тому підстав для її задоволення не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу прокурора Коломийського району в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити, а рішення Коломийського міськрайонного суду від 30.06.2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча: Г.П. Мелінишин
Судді В.М.Вакарук
Я.Д. Горблянський
Згідно з оригіналом
Суддя Г.П. Мелінишин