Справа № 2-472/2010

                        Р І Ш Е Н Н Я

                              І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И        

30   серпня   2010 року                           Добровеличківський районний суд  

Кіровоградської області

в складі судді                                     Кучеренко О.П.

при секретарі                                                       Ісуповій В.В.

    розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Добровеличківка цивільну  справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області про визнання неправомірною бездіяльність  відповідача та зобов’язання відповідача нарахувати  щомісячну соціальну допомогу відповідно  до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” ,-

ВСТАНОВИВ:

     05.08.2010 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання неправомірною бездіяльність відповідача та зобов’язання відповідача нарахувати щомісячну соціальну допомогу відповідно  до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01 січня 2009 року по 31.12.2009 року та з 01 січня 2010 року по 04 серпня 2010 року, в якому зазначає, що вона народилася в 1939 році і віднесена до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в управлінні ПФУ в Добровеличківському районі Кіровоградської області. Відповідно до ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” який набрав чинності 01.01.2006 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. У порушення зазначених вимог їй, як дитині війни, ніяких доплат до пенсії відповідачем здійснено не було. Просить визнати неправомірною бездіяльність відповідача та зобов’язати відповідача нарахувати щомісячну соціальну допомогу відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01 січня 2009 року по 31.12.2009 року,  та з 01 січня 2010 року по 04 серпня 2010 року.

    Позивач в судове засідання не з’явилася, про день, час та місце слухання справи повідомлена вчасно та належним чином, надала суду заяву про слухання справи за її відсутності, позов підтримує.

    Представник відповідача - Управління   Пенсійного  Фонду України в Добровеличківському  районі Кіровоградської області  в судове засідання не з’явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений вчасно та  належним чином, надав  суду заперечення  проти позову та заяву про слухання справи в його  відсутність, позов  не визнають.

    Суд вважає, що в справі мається достатньо матеріалів про права та взаємовідносини  сторін, тому  можливо  розглянути справу по суті у відсутності сторін, в очному порядку.  

    Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Приписами ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визначено, що дитина війни, це особа,  яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої  світової  війни (2 вересня 1945 року)  було менше 18 років.

    В ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», № 2195-ІV від 18.11.2004 року (зі змінами), зазначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

    Позивач, як особа 1939 року народження, відноситься до соціальної категорії - «Дитина війни», перебуває на обліку  в УПФ України в Добровеличківському районі Кіровоградської області, має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни, що підтверджується копіями документів, які знаходяться в матеріалах справи: паспортом громадянин України, посвідченням з відміткою «дитина війни», тобто на нього розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені  Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

    Згідно ст.61ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Дана обставина доказування не потребує як така, що визнається  сторонами, суд  не має  сумнівів щодо  достовірності  цієї обставини  та  добровільності  її визнання .

    Згідно ст.7 Закону України «Про соціальний  захист  дітей  війни»  фінансове забезпечення  соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету.

    Відповідно до  п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-V (зі змінами) дію  ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», № 2195-ІV від 18.11.2004 року (зі змінами) зупинено на 2007 рік.

Проте рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007, положення статті 71 Закону України « Про Державний бюджет України на 2007 рік», від 19.12.2006 року № 489-V (зі змінами),  яким зупинено на 2007 рік  дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» -  визнано таким, що не відповідає Конституції України (визнано  неконституційним).

Згідно п. 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду України  зазначене  рішення  має преюдиціальне  значення  для судів загальної  юрисдикції при розгляді  ними  позовів  у зв’язку  з правовідносинами, які  виникли  внаслідок  дії  положень  статей Законів, що визнані неконституційними .

З урахуванням вищезазначеного суд дійшов висновку, що з 09.07.2007 року - з дня прийняття рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 відновлено право позивача  на нарахування та отримання ним підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком і вимоги в цій частині підлягають задоволенню, проте позивачем пропущений строк звернення до суду, а саме  в частині з 09.07.2007 року, поскільки позивач подав позовну заяву 05.08.2010 року і підстави для задоволення вимог позивача у поновленні строку на звернення до суду відсутні.

Згідно ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет  визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір  і цільове  спрямування  цих видатків .

Згідно з п. 41 розділу II Закону України ?ро Державний бюджет України на 2008 рік  та про внесення змін до деяких законодавчих актiв України” вiд 28.12.2007, який набрав чинності з 01.01.2008 року, ч. 1 ст. 6 Закону України ?ро соцiальний захист дiтей вiйни”, викладена в новiй редакції , визначено, що дiтям вiйни (крiм тих, на яких поширюється дiя Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантiї їх соцiального захисту”) до пенсiї або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соцiальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

    Ч.4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів  війни , гарантії їх соціального захисту»  від 22.10.1993 р № 3551-Х11 визначено, що учасникам війни пенсії підвищуються на 10 відсотків  прожиткового  мінімуму  для осіб, які втратили працездатність.

    22 травня 2008 року  Конституційним Судом України прийнято рішення №10-рп/2008, згідно якого положення, п. 36-100 роздiлу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рiк та про внесення змiн до деяких законодавчих актів України”  визнані неконституційними.

Отже, з 22 травня 2008 року відновлено право позивача на нарахування  підвищення до пенсії у розмiрi 30% мiнiмальної пенсiї за віком.

  Вимоги позивача  в частині  зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2009 рік суд вважає обгрунтованими повністю, оскільки  на протязі вказаного проміжку часу  будь-яких змін до  ст. 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” не вносилося. Вказана норма не визнавалася неконституційною та її дія не призупинялася .

 Позовні  вимоги  щодо зобов»язання  відповідача  нараховувати соціальну допомогу згідно до вимог чинного  Закону  України  «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2010року по 04.08.2010 року  підлягають задоволенню , оскільки  на протязі вказаного проміжку часу  будь-яких змін до  ст. 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни” не вносилося. Вказана норма не визнавалася неконституційною та її дія не призупинялася .

У рішенні Конституційного Суду України № 26-рп/2008 від 27.11.2008 р зазначено, що зi змiсту частини другої статті 95 Конституцiї України, якою встановлюється, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-якi видатки держави на загальносуспiльнi потреби, розмiр i цiльове спрямування цих видаткiв, випливає, що вони не можуть визначатися iншими нормативно-правовими актами. Самі ж загальносуспільні потреби, до яких належить і забезпечення права на соціальний захист громадян України, проголошений у статтi 46 Конституцiї України, передбачаються у державних програмах, законах, інших нормативно-правових актах. Визначення вiдповiдних бюджетних видаткiв у Законi про Державний бюджет України не може призводити до обмеження загальносуспiльних потреб, порушення прав людини i громадянина, встановлених Конституцiєю України, зокрема щодо забезпечення рiвня життя для осiб, якi отримують пенсiї, iншi види соцiальних виплат та допомоги, що є основним джерелом iснування, не нижчого вiд прожиткового мiнiмуму, визначеного законом.

Таким чином, встановлена частиною третьою статті 46 Конституції України мінімальна соціальна гарантія для визначення пенсії та інших видів соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, - прожитковий мінімум, який встановлюється законом, не може бути зменшений ані законом, ані підзаконним нормативно-правовим актом.

    Розмір мінімальної пенсії  за  віком  визначається  лише  за  правилами, передбаченими  частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне  страхування",  іншого нормативно-правового  акта,  який би визначав цей розмір або встановлював інший  розмір,  немає, а тому суд не приймає до уваги посилання відповідачів на ч.3 ст. 28 Закону  України  "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з  якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений  абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно  для визначення розмірів пенсій,  призначених згідно з цим Законом,  оскільки  наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для  відмови  в  реалізації  позивачу  конституційної  гарантії та права на отримання підвищення до пенсії у розмiрi 30% мiнiмальної пенсiї за віком, як дитині війни.

Виходячи з вище викладеного, позовна вимога позивача про зобов’язання Управління пенсійного фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області нарахувати та виплатити недоплачену допомогу до пенсії, підлягають  частковому задоволенню, а саме в частині зобов’язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України ?ро соціальний захист дітей війни”, у розмiрi 30% мінімальної пенсії за віком виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, якi втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 05 серпня 2007 року до 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня  2008 року, з 01 січня 2009 року по  31 грудня  2009 року та з 01 січня 2010 року по 31 липня 2010 року включно, а вимоги позивача  щодо зобов’язання  відповідача  провести  перерахунок та виплачувати  пенсію з 09.07.2007 року по 05.08.2007 року задоволенню не підлягають.

Відповідач, заперечуючи проти позову, не надав належних доказів та не довів суду правомірність невиплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги позивачу  як дитині війни.

Доводи  відповідача  в частині не урегульованості на законодавчому рівні порядку  здійснення доплат особам , які мають статус дітей війни не може бути  підставою для не здійснення таких виплат або відмови  в задоволенні  позову .

Відповідно до п.1, п.3 , п. 15 положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України  від 24.10.2007 року № 1261 Пенсійний Фонд України є центральним  органом виконавчої влади, діяльність  якого спрямовується  і координується  Кабінетом Міністрів України  через Міністра праці  та соціальної політики , одним з основних завдань якого є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на  поховання, інших виплат, які згідно  із законодавством  здійснюється  за рахунок  коштів Пенсійного Фонду України та інших джерел, визначених  законодавством. Пенсійний Фонд України здійснює свої повноваження  безпосередньо та через утворенні  в установленому  порядку головні управління  Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві  та Севастополі, управління  в районах, містах  і районах у містах.

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсія  призначається  та перераховується  відповідним територіальним органом Пенсійного Фонду України.

Позивачем пред’явлено позовні вимоги до управління Пенсійного Фонду України в Добровеличківському  районі  Кіровоградської області.

Судом встановлено, що позивач  перебуває на обліку як пенсіонер та особа, що має статус «Дитина війни» в управлінні Пенсійного Фонду України в Добровеличківському районі Кіровоградської області .

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати  до пенсії позивача , передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» покладено на УПФУ в Добровеличківському районі Кіровоградської області , за місцем  проживання позивача.

Керуючись  ст.11,19, 22, 46, 95,152 Конституції України, ст.1, 6, 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року №2195-ІV (із змінами та доповненнями), ч.4 ст.14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року №3551-XII, ст.28 Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-І, ст.58, п.12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року №489-V, рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007,п. 36-100 роздiлу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рiк та про внесення змiн до деяких законодавчих актів України” , рішенням №10-рп/2008 Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року,  ст.ст.  3,4, 8, 15, 27, 31, 50, 57, 60, 61,88, 209, 212-215, 218  ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

    Позов задовольнити частково.

    Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Добровеличківському  районі  Кіровоградської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у період  з 05 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 31 липня 2010 року включно, суми пенсії, підвищеної на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно до ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІУ від 18.11.2004 року, розрахованої з урахуванням вимог ч.1ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на час виплати у період серпня - грудня 2007 року,  травня-грудня 2008 року,  січня - грудня  2009 року та січня-липня 2010 року.

 Зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Добровеличківському районі  Кіровоградської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, передбачене ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з  05 серпня 2007 року по 31 грудня 2007 року, за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та за період з 01 січня 2010 року по 31 липня 2010 року включно.  

Стягнути з Управління пенсійного фонду України в Добровеличківському районі  Кіровоградської області на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в розмірі сорок п’ять  гривень  п’ятдесят копійок.

 В іншій частині позову відмовити.        

  Рішення суду може бути піддане апеляційному оскарженню шляхом подачі до апеляційного суду Кіровоградської області  через суд першої інстанції  в десятиденний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.      

Суддя :