УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2 вересня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого – судді Матюшенка І.В.    

суддів: Малахової Н.М., Жизневської А.В.                

при секретарі судового

засідання Жовновській О.О.                

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі (далі – Пенсійний фонд) на постанову Овруцького районного суду від 1 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Пенсійного фонду про визнання дій неправомірними та стягнення коштів,

в с т а н о в и л а  :

    У поданій апеляційній скарзі Пенсійний фонд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції, якою позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково: визнано дії Пенсійного фонду протиправними та стягнуто з останнього на користь позивача  780 грн. 40 коп. підвищення до пенсії за період з травня по грудень 2008 року. У решті позовних вимог відмовлено. Апелянт зазначає, що суд не врахував, що фінансування виплат, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, має здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України, а не з коштів Пенсійного фонду,

до участі у справі не було залучене Державне казначейство України, при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком суд безпідставно застосував положення ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, задовольнив позов ОСОБА_2 на майбутнє та не врахував, що позивачка не зверталася до Пенсійного фонду з питання порушення її прав.

    Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

    Встановлено, що ОСОБА_2 користується пільгами відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” (а.с.4) і протягом 2008 року отримувала від Пенсійного фонду підвищення до пенсії (а.с.2) в розмірі, що не відповідає розміру, встановленому ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” – 30% мінімальної пенсії за віком.

    Суд першої інстанції повно та об’єктивно з’ясував обставини справи та, з урахуванням положень ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог  ОСОБА_2 про неправомірність дій відповідача та стягнення на її користь не донарахованої підвищеної пенсії за період з травня по грудень 2008 року у сумі 780 грн. 40 коп.

    Доводи апеляційної скарги про те, що Пенсійний фонд не може проводити виплату спірних сум, оскільки це є бюджетні кошти, яких не вистачає на фінансування видатків, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України є безпідставними, оскільки саме на територіальні управління Пенсійного фонду України, згідно Положення „Про Пенсійний фонд України”, затвердженого Указом Президента України №121/2001 від 01.03.2001 року, покладені такі функції і питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Суд обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості належного відповідача Державного казначейства України. Крім того, проблеми надання  бюджетних коштів Пенсійному фонду для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом першої інстанції не розглядалися.

    Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду, оскільки судом не ухвалене рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.

    Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої, згідно ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”  встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає. А відтак, положення ч.3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини для обрахування доплат, передбачених ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Тому, доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування вище вказаних норм матеріального права є також безпідставними.

    Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апелянта щодо постановлення рішення щодо задоволення позовних вимог на майбутнє, оскільки рішення про таке судом  не приймалося.

    Безпідставними є і доводи апелянта щодо відсутності письмового звернення позивача до Пенсійного фонду зі спірного питання, так як така вимога не передбачена законом і це протирічить положенням ст. 6 КАС України (в порядку якого було розглянуто справу).

    Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

    Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Овруцькому районі відхилити.

Постанову Овруцького районного суду від 1 грудня 2009 року залишити без зміни.

Ухвала остаточна і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий                 Судді        

____________________________________________________________________

Справа № 22ц-4333                 Головуючий в суді 1-ї інстанції Кондрятюк В.І.

Категорія 57                     Доповідач Матюшенко І.В.