Справа №2-а-508/10

  ПОСТАНОВА  

Іменем України

09 липня 2010 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:        

головуючого - судді Качмар В.Я.

при секретарі -          Матчишин І.М.                              

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Дрогобич адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління ДАІ ГУМВСУ у Львівській області про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 08.05.2010р. інспектором ДПС Климків І.З. було винесено постанову серії ВС №202268 в справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої його визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України, накладено штраф в розмірі 260 грн. Зазначає, що 08.05.2010 року, керуючи автомобілем НОМЕР_1, порушив правила зупинки-стоянки, а саме здійснив зупинку на пішохідному переході. Однак, вказує, що зупинку здійснив для того, щоб відвантажити товар в магазин, іншого місця зупинки не було, оскільки повсюди були припарковані інші автомобілі. Місце для проходу пішоходів залишив. Вину у вчиненні даного правопорушення визнає повністю, однак вважає дане правопорушення малозначним, оскільки таке не призвело до жодних негативних наслідків, окрім цього, на його утриманні перебуває двоє малолітніх дітей, а тому вважає суму штрафу значною. Позивач також просить поновити пропущений строк звернення до суду, оскільки копію постанови отримав поштою 28.05.2010 року.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та дав пояснення, які по суті, змісту та мотивам, відповідають викладеному в позовній заяві.

Представник Управління ДАІ ГУМВС України у Львівській області у судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у сукупності, вважає, що позовна заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ст. ст. 71, 128 КАС України.

Встановлено, що 08.05.2010 року інспектором ДПС Климків І.З. було винесено постанову серії ВС № 202268 в справі про адміністративне правопорушення, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України.

З вищевказаної постанови вбачається, що 08.05.2010 року о 11.30 год. ОСОБА_1 у  м.Львові по вул.Героїв УПА, керуючи транспортним засобом ГАЗ-33021 д/н НОМЕР_2 здійснив зупинку-стоянку на пішохідному переході.

Згідно ч.2 ст.33 КпАП України при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.  

Відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті” встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам передбаченим ст.ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Крім цього під час винесення постанови не дотримано вимоги статей 245 та 280 КУпАП відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об’єктивне з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

При винесенні даної постанови - інспектор ДПС Климків І.З. не врахував особу порушника та характер вчиненого правопорушення, зокрема те, що водій щиро розкаявся у вчиненому, зупинка, яку він здійснив була вимушеною, через те, що він розвантажував товар до магазину, те що він залишив місце для проходу пішоходів, що суттєво знижує ступінь його вини, має на утриманні двох малолітніх дітей.

Оскільки ОСОБА_1 отримав поштове повідомлення з якого дізнався про притягнення його до адміністративної відповідальності лише 28.05.2010 року, то строк для її оскарження йому слід поновити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.293 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови та скасовує постанову і закриває справу.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення та особу правопорушника, а також те, що його дії не заподіяли значної шкоди державним інтересам, та інтересам інших осіб, суд дійшов висновку, що таке слід визнати малозначним і у відповідності до вимог ст.22 КпАП України звільнити його від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 128, 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити.

Постанову інспектора ДПС Климків І.З.  серії ВС №202268 від 08.05.2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КпАП України – скасувати.  

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня проголошення постанови і подання після цього 20-ти днів апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції або шляхом подання через Дрогобицький міськрайонний суд в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги з подачею її копії до апеляційної інстанції без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                     В.Я. Качмар