РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2-696\2010
30 серпня 2010 року
Київський районний суд м.Одеси
У складі головуючого судді Калашникової О.І.
При секретарі Мішанчук О.Ф.
Розглянув у відкритому судовому засідання цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення порядку користування житловим приміщенням та усунення перешкод у користуванні житлом, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення,
Встановив:
ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогами ухвалити рішення, яким визначити порядок користування житловими кімнатами у квартирі АДРЕСА_1 між нею з одного боку та відповідачкою – з другого і виділити у її– позивачки – користування житлову кімнату площею 11,6 кв.м., у користування відповідачки залишити житлову кімнату площею 19 кв.м., підсобні приміщення у вигляді кухні, коридору, туалету і ванної кімнати залишити у загальному користуванні сторін; зобов»язати відповідачку не чинити їй – ОСОБА_1- перешкоди у користуванні житловою кімнатою площею 11,6 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1.
Відповідачка з позовними вимогами ОСОБА_1 не погодилась і надала зустрічні вимоги про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_1 із квартири АДРЕСА_1, посилаючись на неможливість спільного проживання в одній квартирі.
Суд вислухав сторони, вивчив надані документи і встановив наступне:
Квартира АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 1 грудня 1994 року належить на праві власності ОСОБА_2 У жовтні місяці 2008 року ОСОБА_1 за письмовою згодою ОСОБА_2 заселилась і оформила реєстрацію у зазначеній квартирі у якості члена сім»ї власника. Квартира АДРЕСА_1 складається з двох окремих житлових кімнат площею 11,6кв.м. та 19 кв.м., кухні площею 7,5 кв.м., туалету, коридору, ванної кімнати. Загальна площа вказаної квартири складає 49 кв.м., в тому числі житлова- 30,6 кв.м. Сторони користуються удвох житловою кімнатою площею 19 кв.м., кімната площею 11,6 кв.м. закрита після того, як кімнату звільнила наймачка ОСОБА_3
Позивачка стверджує, що між нею та матір»ю на протязі останнього року склались недобрі стосунки: між ними часто виникають сварки з питання користування квартирою, оплати комунальних послуг, відповідачка її ображає. Оскільки вони – сторони по справі – не проживають однією сім»єю (мають окреме господарство, окремий бюджет, не піклуються один про одного), позивачка вимагає визначити порядок користування житловими приміщеннями в квартирі та надати в її користуванні кімнату площею 11,6 кв.м.
Відповідачка, не визнаючи позов, підтвердила наявність недоброзичливих стосунків між нею і дочкою та відсутність спільного господарства. Разом з тим ОСОБА_2 категорично заперечувала проти визначення порядку користування житловими кімнатами і вимагала ухвалити судове рішення про виселення ОСОБА_1 зі спірної квартири. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилалась на наявність у ОСОБА_1 психічної хвороби і стверджувала, що дочка перебуває на обліку в психоневрологічному диспансері.
При вищенаведених обставинах суд вважає, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим і підлягає задоволенню, а вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню з таких підстав: ст..156 ЖК України передбачає, що член сім»ї власника житлового будинку (по аналогії – квартири), що проживають разом з ним у будинку (квартирі), користуються житлом нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було укладено іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. У даному випадку, ОСОБА_1 до спірної квартири заселилась у якості члена сім»ї власника квартири, угоди про порядок користування квартирою сторони не укладали. Відповідно до вимог ст.116 ЖК України член сім»ї власника житлового приміщення може бути виселений з цього приміщення без надання іншого за умов, коли ця особа систематично псує або руйнує житлове приміщення, використовує приміщення не за призначенням, систематично створює умови, за яких робить неможливе спільне проживання. З наданих доказів вбачається, що ОСОБА_1 спірну квартиру використовує за призначенням, не псує і не руйнує приміщення. Щодо утворення умов, за яких спільне проживання сторін в одній квартирі є неможливим, суд вважає, що надані докази свідчать про відсутність у обох сторін бажання проживати в одній квартирі – у матері і у дочки відсутні бажання і потреба поважити один одного, ставитися до рідної людини з терпінням та любов»ю. Не підтверджені доказами доводи ОСОБА_2 про перебування ОСОБА_1 на обліку в ОПНД з приводу психічного захворювання.
З огляду на вищевикладене суд вважає, що визначення порядку користування житловими кімнатами між сторонами в квартирі АДРЕСА_1 є єдино можливим варіантом для вирішення спору і поліпшення стосунків. Житлові кімнати, які виділяються сторонам у користування є окремими і відповідають вимогам ст.63 ЖК України, тому права і інтереси сторін щодо користування житлом не порушуються.
Правовідносини, які виникли між сторонами з приводу порядку користування житлом у квартирі АДРЕСА_1 регулюються нормами ст.ст. 63, 64,104,116,156 ЖК України.
Керуючись ст.213,214,215 ЦПК України, суд
Вирішив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 і у користування ОСОБА_1 надати житлову кімнату площею 11,6 кв.м., у користування ОСОБА_2 надати житлову кімнату площею 19 кв.м., приміщення кухні, коридору , туалету, ванної кімнати залишити у загальному користуванні сторін.
Зобов»язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у користуванні житловою кімнатою площею 11,6 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1.
ОСОБА_2 відмовити у задоволенні позову до ОСОБА_1 про виселення з квартири АДРЕСА_1.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Київський районний суд м.Одеси протягом 10 днів з дня його оголошення.
Суддя