Справа  2 – 664/2010 р.

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

   11 червня 2010 року                                                                            Таращанський  районний суд Київської області  в складі:

    головуючого: Василенка  О.М.

   при секретарі: Сальник О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тараща справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Таращанської РДА Київської області про стягнення недоотриманої суми щорічної одноразової допомоги на оздоровлення інвалідів чорнобильців за 2008-2009 роки, -

В С Т А Н О В И В:

    Позивач звернувся до суду із вищеназваним позовом, в якому просить суд визнати відмову управління праці та соціального захисту населення Таращанської РДА у виплаті недоплачених коштів на оздоровлення за 2008-2009 роки - протиправною та стягнути з відповідача недоотримані суми  щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2008-2009 роки.  Крім того, просить звільнити його від сплати держмита як постраждалого від аварії на ЧАЕС 1 категорії та стягнути з відповідача понесені ним витрати.

Позивач в судове засідання не з’явився, але подав до суду заяву з проханням розглядати справу без його участі та без фіксування судового процесу технічними засобами. Позов підтримує в повному обсязі  та просить його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явився, але подав до суду заяву з проханням розглядати справу без їх участі та без фіксування судового процесу технічними засобами. Позов не визнає. Просить залучити до участі в розгляді даної справи Міністерство праці та соціальної політики України та Міністерство фінансів України.

    Судом встановлено, що позивач є постраждалим від аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи. Відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи” вiд 28 лютого 1991 року із змінами і доповненнями, позивач, як постраждалий від аварії на ЧАЕС 1 категорії, має право на виплату щорiчної одноразової допомоги на оздоровлення в розмiрi п’яти   мiнiмальних заробiтних плат. Згідно з ч. 7 ст. 48 даного Закону розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Виплату грошової допомоги проводять органи соціального забезпечення громадян за місцем їх проживання.  

    03.09.2008 року відповідач перерахував позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 120 грн., 28.05.2009 року відповідач призначив позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2009 рік в розмірі 120 грн., яка перерахована до виплати 29.12.2009 року. Виплата зазначеної грошової допомоги проведена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України 12.07.2005 року № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

    Позивач вважаючи, що дана постанова, яка встановлює конкретний розмір щорічної допомоги в твердій грошовій сумі, зокрема для постраждалих від аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії в такому розмірі, суперечать вимогам ЗУ „Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи” вiд 28 лютого 1991 року, яким встановлено розмір щорічної допомоги, як величину кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати на час здійснення виплати, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

    Указані обставини встановлено з  матеріалів справи наданих до суду.

    З моменту прийняття постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 року, встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення залишалися незмінними, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет. Оскільки ні Верховна Рада, ні Кабінет Міністрів України в подальшому будь-яких рішень з цих питань не приймали, виходячи з пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору в частині виплати одноразової допомоги на оздоровлення за 2008-2009 рік, підлягають застосуванню норми ст. 48 ЗУ „Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи” вiд 28 лютого 1991 року з послідуючими змінами та доповненнями, які є чинними на даний час.

Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має вищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Норми Конституції України – є нормами прямої дії.

Відповідно до ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина ( п.1) та основи соціального захисту ( п.6).

Статтею 113 Конституції України передбачено, що КМ України у своїй діяльності керується Конституцією України та Законами України.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне застосовувати саме норму Закону, а не постанову КМ України.

  Отже, враховуючи наведене, управління праці та соціального захисту населення повинно було виконати вимоги Закону та виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення, відповідно до ст. 48 ЗУ „Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи», в розмiрi п’яти   мiнiмальних заробiтних плат,  виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з 1 січня 2008 року розмір мінімальної заробітної плати становить 515 гривень на місяць, з 1 квітня 2008 року - 525 гривень, з 1 жовтня 2008 року - 545 гривень та з 1 грудня 2008 року - 605 гривень.

          Відповідно до ст.55 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» з 1 січня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати 605 гривень,  з 1 квітня 2009 року - 625 гривень, з 1 липня 2009 року  -  630  гривень,  з  1  жовтня  2009  року  - 650 гривень, з 1 листопада 2009 року - 744 гривень на місяць.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відмову відповідача у виплаті позивачу недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення за 2008-2009 роки, відповідно до ст. 48 ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” слід визнати неправомірною, а позов задовольнити частково .

Оскільки, жодного підтвердження на клопотання про залучення до участі в справі Міністерство праці та соціальної політики України і Міністерство фінансів України, відповідачем не надано, суд вважає, що дане клопотання є не обґрунтованим та не підлягає задоволенню.

    Понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

   Позивач підлягає звільненню від сплати на користь держави судового збору, як постраждалий внаслідок Чорнобильської катастрофи, ці витрати суд покладає на відповідача.

    Керуючись ст.ст. .3,8,21,22,92, 113 Конституції України, ст.ст. 3, 10, 11, 15, 79, 81, 84, 88, 213-215, 294-296 ЦПК України ст.ст. 48, 62, 71 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи”,   ст. 55 Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік”, ст.4 Декрету КМ України «Про державне мито» , суд,-

ВИРІШИВ:

    Позов задовольнити частково.

    Визнати відмову управління праці та соціального захисту населення Таращанської райдержадміністрації Київської області щодо виплати ОСОБА_1 недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення за 2008-2009 роки, відповідно до ст. 48 ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” -  неправомірною.

Зобов’язати управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за 2008 – 2009 роки, відповідно до ст. 48 ЗУ „Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням фактично виплачених сум .

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати в розмірі 37,00 грн..

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області на користь держави судовий збір в розмірі 51,00 грн.

    Від сплати судового збору позивача звільнити.

    Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Таращанський суд шляхом подачі в 10 -денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України

ГОЛОВУЮЧИЙ:_________________________