РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                                                                Справа № 2-356/10

20 липня  2010 року                                                         смт Сахновщина Харківської області

Сахновщинський районний суд Харківської області у складі:

Головуючого – Судді Савицького М.Б.,

при секретарі – Лісняк С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду  цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду Сахновщинського району  про стягнення недоплачених сум щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни»,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просив суд, зобов"язати Управління Пенсійного Фонду України в Сахновщинському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов"язкове пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за 2009 рік.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що він належить до соціальної категорії «Дитина війни» та  відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2009 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.  

 Відповідач всупереч Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, яким  визнано  неконституційним положення п.п.41 розділу 2 Закону України „Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.

Відповідач надав заперечення на позов, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року стосувалось лише Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік». Таким чином, на думку відповідача рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року зворотної дії в часі не має, а тому на період до 22 травня 2008 року не поширюється.

Крім того, відповідач вважає свої дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» правомірними через  невизначеність на законодавчому рівні органу на який покладено обов’язок здійснення таких виплат   особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому, відповідач зазначає про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”,  оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.

Згідно п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" № 530 від 28.05.2008 року, вбачається, що з 22.05.2008 року дітям війни до пенсії або  щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення провадиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні.  На даний момент іншого чинним законодавством не передбачено. Протягом 2008 - 2009 року позивачеві проводились виплати підвищення до пенсії згідно вищезазначеної постанови.  

             В судове засідання позивач та представник відповідача не з'явились, про час та місце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином, надали до суду заяви про розгляд справи без їх участі.

З огляду на таке суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних  у справі доказів.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.

Позивач має статус «Дитина війни».

Позивач   ОСОБА_1 народився   ІНФОРМАЦІЯ_1.

Згідно із ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Даний факт підтверджується копією посвідчення позивача НОМЕР_1 з проставленим в ньому штампом «Дитини війни».

Враховуючи зазначений статус позивача,   відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, він має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Відповідач здійснює позивачу зазначені виплати згідно  Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" № 530 від 28.05.2008 року.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи при цьому з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», цій категорії громадян пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.          

 Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Прийнятий 26 грудня 2008 року Закон України «Про Державний Бюджет України на 2009 рік» не містить положень, що зупиняють дію Закону України «Про соціальний захист дітей війни» чи його окремих норм, тому зазначена вище надбавка підлягає виплаті за період з 01.01.2009 року по 31.12. 2009 року.  

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ч.1 та 9 ст.8 Цивільно-процесуального кодексу України, суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов?язковість яких надана Верховною Радою України. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

Таким чином, доводи відповідача в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх  не здійснення   або відмови в задоволенні позову.

             Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.

             Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

             За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

            З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Крім того, безпідставним є посилання  на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені ст.46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.

Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.

 Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення „Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Доводи відповідача у письмовому запереченні про необхідність застосування постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року для визначення розміру виплати позивачу підвищення до пенсії починаючи з 22.05.2008 року, необґрунтовані, оскільки зазначеною постановою встановлено розміри підвищень до пенсії дітям війни в твердій грошовій сумі, що суперечить ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою встановлено розмір надбавки до пенсії у відсотковому відношенні до мінімальної пенсії за віком.  

В даному випадку мають враховуватися засади пріоритетності Законів України над урядовими нормативними актами та вимоги ст. 92 Конституції України, згідно якої виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина (п. 1) та основи соціального захисту (п. 60).  

 Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з відповідача доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому  нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.1 ст.88 ЦПК України.

 На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування",   ст.ст. 10, 11, 15, 60, 209, 212-215, 218 Цивільно-процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

      Позовну заяву   ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду Сахновщинського району  про стягнення недоплачених сум щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни»  - задовольнити частково.

     Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Сахновщинському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1  з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за 2009 рік з 01 січня 2009 по 31 грудня 2009 року, з урахуванням раніше виплачених сум за вказаний період.

     Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Сахновщинському районі Харківської області р/р № 256053142470 ТВБВ 10020/0339 філія ХОУ ВАТ «Ощадбанк» МФО 351823 код 22645329 на користь ОСОБА_1 витрати пов?язані з розглядом справи, а саме: 8, 50 грн. (вісім гривень п’ятдесят копійок ) державного мита; 37 грн. (тридцять сім гривень) інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. А всього 45, 50 грн. (сорок п’ять гривень п’ятдесят копійок).

    В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

     Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний термін з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги , з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

    Постанова постановлена в нарадчій кімнаті, виконав суддя Савицький М.Б.

    Суддя: