1-22/10                                                                                                                                 КОПІЯ

В И Р О К

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

27 липня 2010 року                                                                                          м. Луцьк

    Військовий місцевий суд Рівненського гарнізону у складі:

головуючого – майора юстиції Штогуна О.С.,

при секретареві – Якимчук Ю.П.,

з участю державного обвинувача – старшого помічника військового прокурора Луцького гарнізону – підполковника юстиції Рибалко О.М., у відкритому судовому засіданні в приміщенні військової прокуратури Луцького гарнізону розглянув кримінальну справу по обвинуваченню звільненого в запас військовослужбовця сержанта,-  

ОСОБА_3,  який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Ковель, Ковельського р-ну, Волинської обл., українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого,  раніше не судимого, звільненого з лав ЗСУ в запас 2002 року, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1                                                                  

у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.410 КК України.

Судовим слідством військовий суд, -  

В С Т А Н О В И В:

Сержант ОСОБА_3 в період з 26.06.1995 року по 18.11.1996 року проходив строкову військову службу у військових частинах А 0230 та А 3140 на посадах стрільця та радіотелефоніста і був звільнений  у військовому званні "рядовий". Бажаючи мати військове звання "сержант", ОСОБА_3 після звільненням із військової служби звернувся до невстановленої військової службової особи з проханням внести у відповідні документи фіктивні відомості про нібито присвоєння йому звання "сержант". На прохання останнього вказаною посадовою особою безпідставно було внесено у військовий квиток серії НОМЕР_1 та обліково-послужну картку до нього неправдиві відомості про нібито присвоєння ОСОБА_3 військових звань "молодший сержант" та "сержант".

У березні 2000 року з метою призову на військову службу за контрактом та одержання відповідного грошового забезпечення за військове звання "сержант", ОСОБА_3 замовчуючи відомості про те, що йому не присвоювались звання "молодший сержант",  та "сержант" представив вищевказані документи, які містили завідомо неправдиві відомості, до Ковельського РВК Волинської області та військової частини А1636, на підставі якого останній був призваний на військову службу за контрактом та 30.03.2000 року наказом командира військової частини А1636 зарахований в списки вищезгаданої військової частини у званні "сержант".

У період з 30.03.2000 року по 14.02.2002 року, перебуваючи на військовій службі за контрактом у військовій частині А1636 ОСОБА_3, отримуючи шляхом обману відповідне грошове забезпечення за звання "сержант", умисно заволодів грошовими коштами вищезазначеної частини на загальну суму 1050 грн. 30 коп.

(Кримінальна справа в частині обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.358 КК України за використання завідомо підробленого документа закрита судом у зв’язку із закінченням строків давності).

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 винним себе у скоєному визнав повністю та дав покази, які за своїм змістом відповідають вищевикладеному, пояснивши, що йому військові звання "молодший сержант" і "сержант" не присвоювались. На військову службу за контрактом він повинен був призиватись у званні "рядовий", а не "сержант", та замовчуючи цей факт заволодів коштами військової частини А 1636 на загальну суму 1050 грн. 30 коп..

Крім особистого визнання ОСОБА_3, його вина у скоєному підтверджується   зібраними по справі доказами, які підсудний та інші учасники судового розгляду не оспорюють і підтримують в повному обсязі. За клопотанням прокурора, яке підтримав підсудний, судове слідство було проведене у відповідності з вимогами ч. 3 ст. 299 КПК України. При цьому учасникам судового розгляду судом роз’яснено, що у даному випадку вони будуть позбавлені права оспорювати вищезазначені фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Таким чином суд вважає, що пред’явлене ОСОБА_3 обвинувачення доведене в повному обсязі. 

Оцінивши докази в сукупності, військовий місцевий суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч.1 ст.410 КК України, так як він, являючись військовослужбовцем військової служби за контрактом, шляхом обману, діючи з умислом, заволодів іншим військовим майном – грошовими коштами у розмірі  1050 грн. 30 коп..

Призначаючи підсудному міру покарання, суд приймає до уваги ступінь тяжкості злочину, разом з тим, враховуючи відсутність обставин, які обтяжують покарання і наявність обставин, які пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданих матеріальних збитків, вчинення злочину вперше, позитивну характеристику підсудного, наявність на утриманні малолітньої дитини – ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3, вважає за можливе, застосувавши ст. 69 КК України, перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції інкримінованої статті у вигляді штрафу.    

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 321-324, 332-335 КПК України,  -

З А С У Д И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 410 КК України, на підставі цього закону, із застосуванням ст. 69  КК України, призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одну тисячу двадцять)  гривень.  

Після набрання вироком законної сили міру запобіжного заходу ОСОБА_3 – підписку про невиїзд – відмінити.

Речові докази по справі: особова справа сержанта запасу ОСОБА_3 та військовий квиток серії НОМЕР_1 та оліково-послужна картка до нього повернути за належністю.

Вирок може бути оскарженим в апеляційному порядку до військового апеляційного суду Центрального регіону через військовий місцевий суд Рівненського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголошення.  

Дійсна за наявності належного підпису. Копія звірена з оригіналом.

Суддя військового місцевого суду

Рівненського гарнізону

майор юстиції                                                                                                         Штогун О.С.