АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   ЛУГАНСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа 22 ц – 10449/2010                         Головуючий у суді 1 інстанції – Хоменко В.І.

Категорія                                                                                                                 Доповідач - Ступіна Я.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2010 р.    Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого  Ступіної Я. Ю.,

суддів: Мартинюка В. І.,  Іванової І.П.,

за участю секретаря  Якушевої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Краснолуцького  міського суду Луганської області від 06 травня 2010 року у  справі за позовом ОСОБА_2 до державного навчального закладу „Краснолуцький центр професійно-технічної освіти” про визнання розпорядження про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Краснолуцького  міського суду Луганської області від 06 травня 2010 року  в задоволені позову відмовлено за необгрунтованістю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення суду  і задовольнити його позов.

Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла такого висновку.

Відмовляючи в задоволені позову, суд виходив з того, що звільнення позивача проведено відповідачем з дотриманням порядку вивільнення працівника.

Висновки суду є законними і обґрунтованими.

Як встановлено судом і як вбачається з матеріалів справи, з 21.04.1989 року позивач працював на посаді заступника директора з навчально-виробничої роботи професійно-технічного училища № 58 міста Красний Луч Луганської області.

Розпорядженням від 06.11.2009 року голови ліквідаційної комісії з припинення юридичної особи ПТУ № 58 позивача було визнано таким, якого було звільнено за п.1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до ст. 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці. Державна служба зайнятості пропонує працівникові роботу в тій же чи іншій місцевості за його професією, спеціальністю, кваліфікацією, а при її відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. При необхідності працівника може бути направлено, за його згодою, на навчання новій професії (спеціальності) з наступним наданням йому роботи.

Дійсно, мало місце припинення юридичної особи - ПТУ № 58 міста Красний Луч Луганської області шляхом приєднання до державного професійно-технічного навчального закладу “Краснолуцький професійний ліцей”, який є його правонаступником. З 01.09.2009 року змінено найменування ліцею на державний навчальний заклад „Краснолуцький центр професійно-технічної освіти”, реєстрація чого відбулася  10.11.2009 року.

Також дійсно, мало місце  скорочення штату працівників ПТУ № 58.

Дата державної реєстрації припинення юридичної особи проведено 09.11.2009року.

Згідно із штатним розписом відповідача на 2009 рік  кількість посади заступника директора з навчально-виробничої роботи –1.

Згідно із зведеним штатним розписом відповідача на серпень 2009 року  кількість посади заступника директора з навчально-виробничої роботи –1.

З 10 серпня 2009 року на цій посаді працює ОСОБА_3 Тому у відповідача були відсутні підстави пропонувати позивачу цю посаду.

При цьому позивач не вправі вимагати поновлення його на роботі у відповідача, оскільки він не був туди переведений в установленому порядку.

Тобто звільнення позивача за п. 1  ст.40 КЗпП допущено у зв’язку з  неможливістю переведення працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Про наступне вивільнення позивача було персонально попереджено не пізніше ніж за два місяці.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що його персонально не було попереджено про звільнення за скороченням штату 06.11.2009 року та він не знав про припинення ПТУ № 58,  спростовуються актом комісії по працевлаштуванню працівників ПТУ № 58 від 14 серпня 2009 року, з якого вбачається, що з позивачем проведена співбесіда, йому було запропоновано подальше працевлаштування у новоствореному закладі викладачем предмету “Захисник Вітчизни”. Оскільки позивач, посилаючись на своє знаходження у відпустці, не визначився із працевлаштуванням, комісія прийняла рішення включити позивача у списки на центр зайнятості населення у зв’язку зі скороченням штатів з 15.08.2009 року.

Оскільки позивач не дав своєї згоди на переведення на пропоновану йому роботу,  то колегія суддів вважає, що суд правильно взяв до уваги цей акт як доказ попередження позивача про наступне вивільнення та про неможливість переведення працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Крім того, позивачу пропонувалася інша робота у відповідача 12 і 13 жовтня 2009 року,  від якої він відмовився.

Оскільки з 14 серпня 2009 року до 06 листопада 2009 року пройшло більше ніж два місяці, то у відповідача були підстави для звільнення позивача з 06 листопада 2009 року.

Та обставина, що позивач на 14 серпня 2009 року знаходився у відпустці не заслуговує на увагу, оскільки ч.3 ст.40 КЗпП передбачає правило, за яким не допускається саме звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у період перебування працівника у відпустці. Щодо попередження працівника про наступне вивільнення у період перебування  у відпустці, то закон такого правила не передбачає.

Та обставина, що комісія 14 серпня 2009 року була не в повному складі не має правового значення.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних висновків суду і не дають підстав для скасування чи зміни рішення суду.

За таких обставин  колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

 у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Краснолуцького  міського суду Луганської області від 06 травня 2010 року  залишити без змін.

Ухвала   апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але  може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України  протягом двадцяти днів з дня її проголошення  шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий:

Cудді: