АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11а – 790 / 2010 р. Головуючий у суді І інстанції Кричун А.О.
Категорія: ч. 2 ст. 286 КК України Доповідач у суді ІІ інстанції Деревінський С.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 вересня 2010 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :
головуючого - судді Поступайло Н.І.,
суддів Бабич О.П., Деревінського С.М.,
прокурора Замороза О.Р.,
потерпілого ОСОБА_3,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді кримінальну справу за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_3 на вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 9 лютого 2010 року, яким:
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Хацьки, Черкаського району та області, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні має неповнолітню доньку, працюючого водієм у ТОВ "Альтера-2", проживає по АДРЕСА_1 Черкаського району та області, раніше не судимого, -
засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі ст.ст. 75,76 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням іспитовим строком на 3 роки та покладено обов’язок періодично з'являтися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої інспекції.
Речові докази по справі суд повернув за належністю.
Суд визнав винним ОСОБА_4 у тому, що він, 16.06.2009 року близько 17 год. 30 хв., згідно подорожнього листа вантажного автомобіля серії АБН № 806285, керуючи автомобілем «КАМАЗ 53215», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, з причепом «СЗАП-83053», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який на підставі свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_4 належить ТОВ «Альтера-2», рухався по автодорозі «Олександрівка - Кіровоград - Миколаїв» в напрямку від м. Миколаєва до м. Кіровограда. На 78 км + 200 м цієї автодороги, що на території Кіровоградського району та області, керуючи даним транспортним засобом, ОСОБА_4 порушив вимоги п. п. 2.3 (б), 11.2, 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України, допустив недбалість та необачність, був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відволікся від керування (заснув за кермом), при виникненні небезпеки для руху своєчасно не прийняв міри до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, виїхав на смугу зустрічного руху і допустив зіткнення з автомобілем «ВАЗ-21074», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_3, що рухався у зустрічному напрямку.
В результаті зіткнення, пасажир автомобіля «ВАЗ-21074» ОСОБА_5
отримав тілесні ушкодження, які утворилися від ударів об виступаючі частини салону автомобіля і стосовно живих осіб мають ознаки тяжких, небезпечних для життя в момент їх заподіяння та призвели до настання його смерті.
У апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_3 просить вирок суду першої інстанції скасувати, направити справу на новий судовий розгляд у зв’язку з однобічністю, неповнотою судового слідства, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку фактичним обставинам справи, неправильним застосування кримінального закону, істотним порушенням кримінально - процесуального закону, невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Так, до початку судового слідства, відповідно до вимог ст. 28 КПК України він надав суду позов про відшкодування матеріальних та моральних збитків, завданих злочином, але суд в його прийнятті відмовив.
В порушення вимог ст. 299 КПК України не з’ясувавши його думку, суд вирішив недоцільним досліджувати докази по справі та обмежився тільки допитом підсудного, чим на думку апелянта істотно порушено кримінально-процесуальний закон.
Крім того, на досудовому слідстві ОСОБА_4 просив його не заявляти позов і не повідомляти про отримання ним тілесних ушкоджень, запевняючи, що відшкодує збитки. Повіривши, він про це не заявляв, а ОСОБА_4 не відшкодував йому завдану шкоду. З 23.12.2009 року по 11.01.2010 року знаходився на стаціонарному лікуванні в Кіровоградському госпіталі для ІВВ у зв’язку з погіршенням здоров’я від отриманих в ДТП травм.
Суд урахував обставиною, що пом’якшує покарання добровільне відшкодування завданих збитків, однак такий висновок неправильний, оскільки завдана злочином йому шкода не відшкодована. На думку апелянта, обтяжуючою покарання обставиною необхідно визнати настання тяжких наслідків від злочину у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_5 У зв’язку з цим, міра покарання ОСОБА_4 призначена невірно, з урахуванням викладеного апелянт вважає, що засудженому необхідно призначити покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами.
У вироку суд вказав, що речові докази по справі повернути за належністю, але не вказав які і кому повертати, оскільки він не впевнений, що на підставі вироку йому буде повернуто автомобіль із штрафмайданчика.
Заслухавши доповідача, потерпілого ОСОБА_3 , який підтримав доводи апеляційної скарги, прокурора, який просив вирок суду першої інстанції залишити без зміни, а апеляційну скаргу потерпілого без задоволення, обговоривши доводи апеляції, перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню, вирок суду першої інстанції скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону неповноти і однобічності судового слідства за наступних підстав.
У зв’язку із скасуванням вироку з істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, неповноти і однобічності судового слідства, колегія суддів не входить в обговорення винності та кваліфікації дій засудженого, достовірності або недостовірності доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого кримінального закону.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 299 КПК України суд вправі, якщо проти цього не заперечують учасники судового розгляду, визнати недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються. При цьому суд з’ясовує, чи правильно розуміють підсудний і інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз’яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавленні права оспорювати ці фактичні обставини справи та розмір цивільного позову у апеляційному порядку.
Розглядаючи справу щодо ОСОБА_4 суд першої інстанції вказаних вимог закону не дотримався.
Згідно з вироком висновки про доведеність винності ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, суд зробив на підставі показань самого засудженого та дослідження доказів в обсязі і порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК України.
Проте, доводи апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_3, що в порушення вимог ст. 299 КПК України, суд не з’ясував його думку з приводу обсягу і порядку дослідження доказів по справі, оскільки він не є власником автомобіля «ВАЗ-21074», державний реєстраційний номер НОМЕР_3, на переконання колегії суддів є обґрунтованими, так як об’єктивно підтверджуються тим, що суд першої інстанції в порушення вимог чинного кримінально-процесуального закону, безпідставно відмовив потерпілому ОСОБА_6 в прийняті цивільного позову, заявленого ним з дотриманням вимог ст. 28 КПК України, при цьому своє рішення не вмотивував.
До того ж відповідно до вимог ст. ст. 16-1, 49 КПК України потерпілий є стороною обвинувачення у справі та має право брати участь у розгляді страви судом першої інстанції. При розгляді справи, суд, зберігає об’єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов’язків і здійснення наданих їм прав.
Вище наведені вимоги кримінально-процесуального закону судом першої інстанції грубо порушені.
Так, провівши попередній розгляд, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст. 253 КПК України визначив, що для розгляду кримінальної справи щодо ОСОБА_4 в судове засідання необхідно викликати осіб, згідно списку до обвинувального висновку, про що вказав у постанові від 2.02.2010 року (т. № 2 а.с.7).
Визнавши необхідність виклику та участі у розгляді справи по суті потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8, суд першої інстанції на судовий розгляд викликав лише потерпілого ОСОБА_3, чим не забезпечив участь у справі та реалізації наданих прав потерпілим ОСОБА_7 і ОСОБА_8, що є істотним порушенням вимог кримінально - процесуального закону, оскільки перешкоджали суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок.
Даний висновок колегії суддів узгоджується з роз’ясненням п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів» № 13 від 2.07.2004 року, де зазначено, що суди зобов’язані вживати всіх можливих заходів до забезпечення участі потерпілого в судовому засіданні. Розгляд справи за відсутності потерпілого без виклику його у судове засідання є істотним порушенням його процесуальних прав і може стати підставою для скасування вироку чи іншого судового рішення.
Згідно вимог ст. 367 КПК України підставами для скасування судових рішень, при розгляді справи в апеляційному суді є істотні порушення кримінально-процесуального закону.
Крім того, в апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_3 заявив, що на прохання засудженого ОСОБА_4, він не заявляв слідчому про отримання ним тілесних ушкоджень і перебуванні на лікуванні, взамін на обіцянку відшкодувати завдану шкоду.
Однак, свою обіцянку засуджений ОСОБА_4 не виконав, завдану шкоду не відшкодував, а у ОСОБА_3 у зв’язку із отриманими внаслідок ДТП тілесних ушкоджень та факту перебуванні в ДТП, погіршився стан здоров’я, загострилися хронічні хвороби, внаслідок чого він отримав третю групу інвалідності.
Свої доводи апелянт підтвердив епікризами лікувальних закладів, згідно яких ОСОБА_3 перебував на лікуванні : з 23.12.2009 року по 11.01.2010 року, з 21.04.2010 року по 6.05.2010 року, з 7.06.2010 року по 14.06.2010 року та довідкою акта огляду МСЕК серія 10ААА № 45021 про призначення йому третьої групи інвалідності.
Таким чином, провівши судовий розгляд справи в порушення вимог ч. 3 ст. 299 КПК України, суд належним чином не дослідив і не з’ясував всі обставини справи, зокрема внаслідок ДТП можливість отримання потерпілим ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, які утворюють об’єктивну сторону складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України.
Відповідно до ст. 368 КПК України судове слідство в усякому разі визнається однобічним і неповним, коли необхідність дослідження тієї чи іншої обставини випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в апеляційному суді, що також згідно вимог ст. 367 КПК України є підставою для скасування вироку.
Оскільки під час розгляду справи, судом першої інстанції було істотно порушено вимоги кримінально-процесуального закону, допущена однобічність та неповнота, що є підставами для скасування вироку як незаконного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, вирок суду першої інстанції скасуванню, а справа поверненню на новий судовий розгляд в той же суд, який постановив вирок, але в іншому складі суду.
Під час нового судового розгляду, суду першої інстанції необхідно вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, розглянути справу з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, шляхом призначення і проведення судово-медичної експертизи дослідити доводи потерпілого ОСОБА_3 про отримання ним внаслідок ДТП тілесних ушкоджень, які утворюють об’єктивну сторону складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України,
У разі, якщо під час нового розгляду справи, суд першої інстанції прийде до висновку про доведеності кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України, то при призначенні покарання застосування ст. 75 КК України слід вважати таким, що не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого і явно несправедливим внаслідок м’якості.
Керуючись ст.ст. 362, 365, 366, 374 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_3 задовольнити частково.
засудженого ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 9 лютого 2010 року щодо ОСОБА_4, скасувати.
Справу направити на новий судовий розгляд до суду який постановив вирок, але в іншому складі суду.
Судді: Поступайло Н.І. Деревінський С.М. Бабич О.П.