АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа 22 ц – 5979/2010 Головуючий у суді 1 інстанції – Гук В .С.
Категорія Доповідач - Ступіна Я.Ю.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2010 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого Ступіної Я. Ю.,
суддів: Маляренко І.Б., Іванової І.П.,
за участю секретаря Пономарьовій О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства Комерційного банку «Надра» на апеляційне оскарження рішення Алчевського міського суду Луганської області від 14 квітня 2010р. у справі за позовом ОСОБА_2 до ВАТ КБ «Надра» про стягнення депозитного вкладу, відсотків та моральної шкоди,-
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2009 р. позивачка звернулася в суд з позовом до відповідача про стягнення депозитного вкладу, відсотків та моральної шкоди, посилаючись на те, що відповідач в порушення свого зобов’язання відмовляється достроково повернути їй суму вкладу та проценти за депозитним договором, чим завдає їй моральних страждань.
В судовому засіданні уточнила позовні вимоги, посилаючись на те, що не зважаючи на те, що строк договору закінчився, відповідач відмовляється повернути їй суму вкладу та проценти за депозитним договором, чим завдає їй моральних страждань.
Рішенням Алчевського міського суду Луганської області від 14.04.2010 р. позов задоволено. З відповідача на користь позивачки стягнути сума депозитного вкладу в розмірі 2185,63 євро, відсотки 267,73 євро, що еквівалентно 23893,31 грн. та 2926,82 грн., моральну шкоду розміром 2000 грн. і понесені позивачкою витрати в сумі 1320 грн.
Відповідач в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення суду в частині стягнення моральної шкоди розміром 2000 грн. і понесених позивачкою витрат в сумі 1320 грн.
Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла такого висновку.
Як встановлено судом і як вбачається з матеріалів справи, 06.10.2008 року між сторонами було укладено договір № 646855 строкового банківського вкладу (депозит) “Мій вибір” оформлений в рамках Пакету послуг ІП Турбота (пенсіонер) № 468740, за яким позивачка як Вкладник передала, а відповідач як Банк прийняв грошову суму Вкладу в сумі 2185,63 євро та зобов'язався виплатити позивачці суму Вкладу та проценти на умовах та в порядку, визначеному цим Договором.
Згідно п.2.2 Договору строк дії Вкладу 12 місяців.
Згідно п.2.3 Договору процентна ставка по Вкладу - 12.25 % річних.
Згідно п. 3.4.5 Договору Банк зобов'язався повернути Вкладнику Вклад за його вимогою в кінці терміну дії Вкладу чи у випадках дострокового розірвання договору шляхом перерахування коштів на рахунок.
Відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором щодо дострокового повернення вкладу, а також не повернув позивачці суму вкладу і після спливу строку дії Вкладу.
Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи на користь позивачки з відповідача суму відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, який не виконав своїх зобов'язань за депозитним договором, порушено права позивачки, внаслідок чого та зазнала моральних страждань. При цьому суд керувався нормами ст. 611 ЦК України, яка встановлює правові наслідки порушення зобов'язання, в тому числі і відшкодування моральної шкоди.
Однак, відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і відшкодування моральної шкоди.
Ні параграф 3 глави 71 розділу 111 книги 5 ЦК, ні укладений між сторонами договір не передбачають таких наслідків порушення договору як відшкодування моральної шкоди, відтак, відсутні підстави для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди.
Суд керувався і Законом України “Про захист прав споживачів”, згідно ст. ст. 1, 11 п. 23 якого зазначений Закон регулює правовідносини, що виникають із договору про надання споживчого кредиту, а не із договору строкового банківського вкладу (депозиту), а тому не поширюється на спірні відносини.
Таким чином, судом неправильно застосовано норми матеріального права.
Крім того, стягуючи з відповідача на користь позивачки понесені нею витрати у сумі 1320 грн., суд порушив норми процесуального права.
Матеріалами справи підтверджені судові витрати позивачки: 120 грн. –сплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 1200 грн. витрати на правову допомогу.
Оскільки на підставі п.5 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ, затвердженого постановою КМУ № 1258 від 21.12.2005 року, оплата витрат на ІТЗ здійснена за справою з найбільшим розміром позовних вимог (про повернення суми вкладу), а рішення в цій частині відповідачем не оскаржується, то підстави для присудження позивачки таких витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відсутні. Тобто судом правильно присуджено позивачці з відповідача 120 грн.
Щодо присудження витрат на правову допомогу, то суд не взяв до уваги положення ст. 84 ЦПК.
Відповідно до ст. 84 ЦПК витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Згідно постанови КМУ № 590 від 27.04.2006 року граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Позивачці у справі надавав правову допомогу адвокат ОСОБА_4 Виходячи з 2 год. 23 хвилин роботи адвоката, та 869 грн. мінімальної заробітної плати, позивачці підлягають присудженню понесені нею витрати в сумі 775,15 грн.
На підставі ч. 5 ст. 88 ЦПК з позивачки підлягають стягненню на користь відповідача понесені ним судові витрати за розгляд справи судом апеляційної інстанції в сумі 41,25 грн.
За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди в розмірі 2000 грн., а також понесених позивачкою витрат в сумі 1320 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволені позову про відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000 грн. відмовити за необгрунтованістю. Стягнути з відповідача на користь позивачки понесені нею судові витрати в сумі 895 грн. Стягнути з позивачки на користь відповідача понесені ним судові витрати за розгляд справи судом апеляційної інстанції в сумі 41,25 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 611 ЦК України, ст. ст. 303, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ВАТ КБ «Надра» задовольнити частково.
Рішення Алчевського міського суду Луганської області від 14 квітня 2010р. скасувати в частині стягнення з ВАТ КБ «Надра» на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 2000 грн., а також понесених позивачкою витрат в сумі 1320 грн.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволені позову ОСОБА_2 до ВАТ КБ «Надра» про відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000 грн. відмовити за необгрунтованістю.
Стягнути з ВАТ КБ «Надра» на користь ОСОБА_2 понесені нею судові витрати в сумі 895 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ВАТ КБ «Надра» понесені ним судові витрати за розгляд справи судом апеляційної інстанції в сумі 41,25 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня його проголошення шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий:
Cудді: