справа № 2-418/2010
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2010 р. м. Городня
Городнянський районний суд Чернігівської області у складі :
- головуючого - судді Криворученка Д.П.,
- секретарі Даниленко Т.О.,
за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, співвідповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Городня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області, начальника відділу освіти Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області ОСОБА_3 про стягнення завданої моральної шкоди роботодавцем, -
ВСТАНОВИВ :
ОСОБА_1 23.07.10 р. звернувся до суду з позовом до відділу освіти Городнянської районної державної адміністрації в Чернігівській області про зобов’язання виплатити кошти в сумі 572 грн. витрачені за час відрядження та стягнути завдану моральну шкоду в сумі 10000 грн.
Позов обґрунтовується наступним. Позивач працює вчителем Городнянської районної гімназії і згідно наказу відділу освіти з 06 по 24 квітня 2010 року перебував на курсах підвищення кваліфікації в Чернігівському інституті підвищення кваліфікації педагогічних працівників, проходження яких є обов’язковим один раз на п’ять років. На неодноразові звернення позивача до співвідповідача, щодо видачі авансу на відрядження, останній відмовляв у його видачі посилаючись на відсутність коштів в бюджеті. У відрядження ОСОБА_1 відбув без авансування. По закінченню курсів, позивачем було подано до бухгалтерії відділу освіти фінансовий звіт та документи, однак кошти витрачені під час відрядження, в сумі 572 грн., повернуто не було. Протиправними діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що він був змушений повсякчас докладати додаткових зусиль для організації свого життя та життя сім’ї в період посилення фінансових витрат у зв’язку з весняно-літніми огородніми роботами, початком періоду оздоровлення дітей. Кошти заощаджені для проведення оранки і придбання добрив, позивач був змушений витратити на відрядження, а невиплачена сума є досить значимою для його сім’ї. На письмове звернення до начальника відділу освіти, з проханням виплати заборгованість, позивач відповіді не отримав.
У судовому засіданні позивач підтримав заявлений позов в частині стягнення на його користь моральної шкоди в сумі 10000 грн., від позовної вимоги про стягнення коштів за час відрядження відмовився, оскільки 18.08.2010 р. відповідачем зазначені кошти перераховані на його банківський рахунок. Виклав факти зазначені у позовній заяві.
Представник відповідача у судовому засіданні заявлений позов в частині стягнення на користь позивача моральної шкоди не визнала та пояснила, що дійсно у відділі освіти була заборгованість перед ОСОБА_1 по виплаті коштів витрачених за час відрядження, однак заборгованість виникла не з вини відділу, оскільки було відсутнє бюджетне фінансування на ці цілі. У серпні 2010 року надійшли відповідні кошти і 16.08.2010 р. ОСОБА_1 було перераховано 573,91 грн. Рахує, що позивач не зазнав моральних страждань у зв’язку з несвоєчасною виплатою відряджувальних коштів.
Співвідповідач у судовому засіданні позов не визнав та підтримав пояснення дані представником відповідача, крім того зазначив, що позивач письмово не звертався до відділу освіти з проханням виплатити кошти за час відрядження. ОСОБА_1 міг відмовитись від курсів підвищення кваліфікації, це ніяким чином не вплинуло б на його кар’єру, однак він погодився з наказом. Якщо б з бюджету виділялись кошти на відрядження, то вони негайно перераховувались би працівникам.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено і ця обставина не оспорюється сторонами, що ОСОБА_1 працює на посаді вчителя Городнянської районної гімназії і в період з 06.04. по 24.04.2010 року він перебував у відрядженні в м. Чернігові на курсах підвищення кваліфікації педагогічних працівників.
Такий висновок суд зробив дослідивши довідку №25 від 21.06.2010 р. директора Городнянської районної гімназії, наказ №39 від 22.03.2010 р. по відділу освіти Городнянської райдержадміністрації, свідоцтво про підвищення кваліфікації №14 від 24.04.2010 р. /а.с.3, 7-9/
З довідки відділу освіти Городнянської РДА встановлено, що згідно платіжного доручення №4812 від 16.08.2010 р. ОСОБА_1 перераховано 573,91 грн. за відрядження. /а.с.14/
Таким чином у судовому засіданні доведена та обставина, що відділ освіти, як роботодавець мав заборгованість перед позивачем по виплаті йому коштів в сумі 573,91 грн. витрачених за час відрядження в період з 06.04 по 24.04.2010 р. і ця заборгованість погашена тільки 16.08.2010 р.
Відповідно до приписів статті 12 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР від 24.03.1995 р., н орми оплати праці і гарантії для працівників, а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України. Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.
Згідно статті 121 КЗпП України, працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством.
Стаття 122 КЗпП України проголошує, що при направленні працівників для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за ними зберігається місце роботи (посада) і провадяться виплати, передбачені законодавством.
Пункт 4 Постанови Кабінету Міністрів України №663 від 23.04.1999 р. «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон» передбачає, що підприємства, установи та організації, що направляють працівників у відрядження в межах України та за кордон, зобов'язані забезпечити їх коштами як аванс на поточні витрати у розмірах згідно з установленими нормами. Аванс відрядженому працівникові може видаватися готівкою або перераховуватися у безготівковій формі на відповідний рахунок для використання із застосуванням платіжних карток.
З наведеного виходить, що відділ освіти Городнянської РДА, приймаючі рішення про відрядження позивача на курси підвищення кваліфікації, зобов’язаний був забезпечити його коштами, як авансом на поточні витрати, оскільки це є законодавчо закріпленою гарантією працівника, а у випадку відсутності таких бюджетних асигнувань не приймати або відстрочити зазначене рішення.
У зв’язку з цим, суд рахує необґрунтованою позицію сторони відповідача в тій частині, що не з вини відділу освіти виникла заборгованість перед позивачем, оскільки достовірно знаючи про відсутність коштів на відрядження, начальником відділу освіти було видано наказ про відрядження працівників на курси підвищення кваліфікації, і таким чином завдяки протиправним діям відділу освіти, ОСОБА_1 був свідомо поставлений у скрутне матеріальне становище так як мав за власний кошт здійснювати плату за проживання, харчування тощо.
Всупереч вимогам законодавства сторона відповідача не забезпечила позивача авансом на поточні витрати під час відрядження, а тому було порушено його право, що підлягало судовому захисту, однак як суд зазначав вище, відповідач до ухвалення судом рішення відшкодував позивачу кошти витрачені під час відрядження і ОСОБА_1 відмовився в цій частині від позову.
Згідно положень статті 2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до положень ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно п.2 ч.2 даної статті, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.
У відповідності до роз’яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Враховуючи те, що стороною відповідача, який є роботодавець позивача порушено його законне право, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від ОСОБА_1 додаткових зусиль для організації свого життя, то суд прийшов до висновку про наявність підстав відшкодування моральної шкоди.
Сукупність досліджених доказів, наявних в матеріалах справи, дає підстави суду для висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення на його користь завданої моральної шкоди, оскільки йому не було виплачено 573,91 грн. компенсації у зв’язку з службовим відрядженням, з приводу чого він зазнав переживань, оскільки порушувались його права на належну оплату праці, він змушений був звертатись до суду за захистом свого права. Виходячи із норм ст.2371 КЗпП України, засад розумності, виваженості, суд приходить до висновку, що на користь позивача слід стягнути моральну шкоду у розмірі 200 грн., яка є достатньою грошовою компенсацію його душевних страждань.
Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути судові витрати по справі.
Керуючись ст.ст.121-122, 237? КЗпП України, ст.23 ЦК України, ст.12 ЗУ «Про оплату праці» №108/95-ВР від 24.03.1995 р., Постановою КМ України №663 від 23.04.1999 р. « Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон », й у відповідності до ст.ст.10- 11, 88, 209, 212, 213-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до відділу освіти Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області, начальника відділу освіти Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області ОСОБА_3 про стягнення завданої моральної шкоди, задовольнити частково.
Стягнути з відділу освіти Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області на користь ОСОБА_1 200 грн. у відшкодування моральної шкоди завданої несвоєчасною виплатою компенсації у зв’язку з службовим відрядженням.
Стягнути з відділу освіти Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області на користь державного бюджету Городнянського району Чернігівської області 37 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи та 8,50 грн. судового збору на користь держави.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Криворученко Д.П.