АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" серпня 2010 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі :
Головуючої — О.В. Демченко
Суддів — Подковського О.А., Галіян Л.Є.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_4 на вирок Гусятинського районного суду від 14 червня 2010 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець с.Личківці, Гусятинського району, Тернопільської області, громадянина України, з вищою освітою, не судимого,-
засуджений за ч.1 ст.125 КК України до штрафу в розмірі 600 гривень.
Стягнуто із засудженого ОСОБА_4 в користь потерпілої ОСОБА_5 1000 гривень моральної шкоди.
Згідно вироку ОСОБА_4 визнаний винним та засуджений за те, що 01 червня 2009 року, біля 17 години, на своїй земельній ділянці, біля домогосподарства, що в с.Личківці, Гусятинського району, під час суперечки із потерпілою ОСОБА_5, умисно, на грунті неприязних стосунків, наніс їй два удари металевим ручним плугом по тулубу, внаслідок чого ОСОБА_5 були спричинені легкі тілесні ушкодження у вигляді саден на тулубі і правій руці та та синців на руках і тулубі.
В а п е л я ц і ї засуджений ОСОБА_4 просить вирок суду щодо нього скасувати, справу направити на новий судовий розгляд через однобічність та неповноту судового слідства. Покликається на те, що визнаючи його винним у вчиненні злочину, суд прийняв до уваги лише показання потерпілої ОСОБА_5, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, які є суперечливими. А показанням свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, які були очевидцями конфлікту, суд не дав жодної оцінки.
Крім того, подана потерпілою скарга, не відповідає вимогам ст.251 КПК України, які встановлені щодо складання обвинувального висновку. Також, суд, розглядаючи справу, вийшов за межі пред’явленого йому обвинувачення.
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_4, який підтримав свою апеляцію, перевіривши матеріали справи та ознайомившись з доводами апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення не підлягає з наступних міркувань.
Наведені в апеляції доводи засудженого ОСОБА_4 про те, що він не вчиняв злочину щодо потерпілої ОСОБА_5 і що суд неправильно оцінив докази й безпідставно його засудив за ч.1 ст.125 КК України є необгрунтованими і спростовуються зібраними в судовому засіданні доказами.
Як встановлено матеріалами справи, органами досудового слідства та судом дотримано вимог кримінально-процесуального закону, спрямованих на встановлення у справі об’єктивної істини. Викладені у вироку висновки суду про винністьГуб’яка І.П. у вчиненні злочину за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені детально дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, відповідно до вимог ст.67 КПК.
Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5 ствердила, що 01.06.2009 року біля 17 години, знаходячись на своєму городі, вона побачила, що її сусід ОСОБА_4, обробляючи плугом свій город, накидав бур’яни на її город і знищив люцерну та капусту. Розсердившись на його поведінку, вона пішла на його земельну ділянку і вирвала 3-4 садженці капусти, на що ОСОБА_4 підняв ручний плужок і вдарив ним її два рази по спині і правій руці, заподіявши їй легкі тілесні ушкодження. Спростувала пояснення дані працівнику міліції щодо часу та місця вчинення злочину, як вказані помилково і підтвердила, що конфлікт відбувся саме о 17 годині на земельній ділянці ОСОБА_4
Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 пояснили, що вони були свідками того, що саме ОСОБА_4 під час сварки з потерпілою на його городі наніс останній удари плужком по спині.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснив, що на початку червня 2009 року біля 17 години до сільської ради прибігла ОСОБА_5 і повідомила, що її побив ОСОБА_4 на його городі. Він бачив у ОСОБА_5 на передпліччі поріз червоного кольору та на руці червоні плями.
Як вбачається із матеріалів справи, показання потерпілої ОСОБА_5 та свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_12 щодо обставин вчинення ОСОБА_4 злочинних дій по відношенню до потерпілої, відзначалися послідовністю, логічністю і відповідали іншим об’єктивним доказам, висновок суду про покладення зазначених показань в основу вироку є обгрунтованим.
Ті розбіжності та неточності в показаннях потерпілої та даних свідків, на які вказує засуджений, є незначними та несуттєвими і на доведеність вини ОСОБА_4 не впливають.
Крім того , показання потерпілої та свідків частково узгоджуються з показаннями самого засудженого ОСОБА_4
Як свідчить протокол судового засідання, ОСОБА_4 , не визнаючи себе винним у вчиненні злочину, не заперечував того факту, що на його земельній ділянці між ним та ОСОБА_5 виник конфлікт через те, що вона на його земельній ділянці виривала садженці капусти поряд з плужком, яким він обробляв капусту. Вважає, що він лише перешкоджав плужком потерпілій виривати його капусту.
Достовірність показань потерпілої ОСОБА_5 та свідків ОСОБА_7 і ОСОБА_6 щодо часу, місця вчинення злочину, механізму та послідовності заподіяння тілесних ушкоджень, знаряддя, яке використано в ході вчинення злочину та інші обставини скоєного, підтверджені також висновком судово-медичної експертизи.
Так. як вбачається з висновків судово-медичної експертизи №650 від 05.11.2009 року та №122 від 24.03.2010 року, у потерпілої ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді саден на правій руці та тулубі, синців на руках та тулубі, кожне зокрема, враховуючи їх вид та властивості, утворилися від дії тупих предметів, якими можуть бути виступаючі частини ручного плужка , не виключено в час та при обставинах, на які вказують потерпіла та свідки ОСОБА_7, ОСОБА_6 і ОСОБА_13, які відносяться до легких тілесних ушкоджень (а.с.57,106), що також свідчить про правдивість показань потерпілої про обставини заподіяння їй тілесних ушкоджень.
Висновок проведеної у справі експертизи належно аргументований з наукової точки зору, відповідає фактичним обставинам справи та іншим зібраним доказам, а тому суд не мав підстав сумніватися в його достовірності.
Безпідставним є твердження апелянта, що судом порушені вимоги ст.275 КПК України, оскільки, ОСОБА_4 засуджений судом в межах пред’явленого йому обвинувачення.
Згідно ч.1 ст.334 КПК України та роз’яснень, викладених в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року “Про виконання судами України законодавства і Постанови Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку”, мотивувальна частина обвинувального вироку має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з обов’язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів, відповідно до п.1 ст.64 КПК України.
При перевірці справи колегією суддів істотних порушень вимог КПК, які б могли вплинути на правильність висновків суду та доведеність винності не встановлено. Висновки суду грунтуються на доказах, встановлених з дотриманням процесуального порядку їх збирання.
Таким чином, вина ОСОБА_4 у заподіянні потерпілій ОСОБА_5легких тілесних ушкоджень повністю доведена зібраними по справі доказами, її дії судом першої інстанції вірно кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України.
Суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого, призначив останньому мінімальне покарання в межах санкції ч.1 ст. 125 КК України, яке є достатнім для його виправлення та перевиховання.
Таким чином, підстав для скасування вироку, як про це ставиться питання в апеляції, колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 356, 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Гусятинського районного суду від 14 червня 2010 року, щодо нього — без змін.
Головуючий
підпис
Судді
підпис підпис
З оригіналом вірно.
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області О.В. Демченко
підпис