АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого : Фащевської Н.Є.
Суддів : Ходоровського М.В., Хоми М.В.
при секретарі : Любчик Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі Тернопільської області на рішення Підволочиського районного суду від 26 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі Тернопільської області про визнання дій УПФУ в Підволочиському районі незаконними,
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_1 звернувся в суду із позовом до управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі Тернопільської області про визнання протиправними дій управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі (далі управління ПФУ) щодо відмови у здійсненні перерахунку основної та додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров'ю, зобов'язання управління ПФУ провести перерахунок пенсії з 01.04.2009 року виходячи з розмірів мінімальної пенсії за віком з урахуванням вимог ч.4 ст. 54 та ч.3 ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
В обґрунтування вимог позивач вказував, що є учасником ліквідації аварії ЧАЕС 1 (першої) категорії, інвалідом 2-ої групи захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою. У зв'язку з чим, на підставі вимог ст.ст. 50, 54 Закону України (далі Закон), розмір його основної пенсії як інваліда 2-ої групи повинен становити не менше восьми мінімальних пенсій за віком. Крім того, він повинен отримувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Підволочиського районного суду від 26 травня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано дії УПФ України в Підволочиському районі Тернопільської області щодо відмови у перерахуванні та виплаті ОСОБА_1 основної (державної) та додаткової пенсій за період з 01.04.2009 року у розмірах менших ніж передбачено ст. 50, ч.4 ст.54 та ч. 3 ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” незаконними та неправомірними.
Зобов’язано УПФ України в Підволочиському районі Тернопільської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 державної та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров’ю відповідно до ст. 50, ч.4 ст.54 та ч. 3 ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, державну пенсію в розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком, установивши, що при визначенні її розміру слід обраховувати мінімальну пенсію за віком у відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону України “ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України про Державний бюджет на відповідний рік. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, управління ПФУ в Підволочиському районі звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду від 30 грудня 2009 року та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Апелянт вказує, що мінімальна пенсія за віком Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не встановлюється. Мінімальний розмір пенсії за віком, визначений ч.3 ст.28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених цим Законом. Позивачу пенсія призначена згідно ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому визначений у ЗУ »Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розмір мінімальної пенсії не може поширюватись на правовідносини, що виникли на підставі інших законів. Крім того, фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією Закону здійснюється за рахунок державного бюджету, а управління ПФУ виступає лише як розпорядник коштів державного бюджету і отримавши асигнування, виплачує їх за цільовим призначенням.
Судом установлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, інвалідом другої групи внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
ОСОБА_1 звернувся до управління пенсійного Фонду України в Підволочиському районі щодо перерахунку основної і додаткової пенсій, виходячи з того, що розмір основної пенсії не може бути меншим 8-ми мінімальних пенсій за віком, а щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, має виплачуватись у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
29.03.2010 року управлінням ПФУ в Підволочиському районі листом за №875/09 позивачеві відмовлено в здійсненні такого перерахунку, з відсутності підстав для використання мінімального розміру пенсії за віком для здійснення такого перерахунку.
Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідно до вимог ст.ст. 54, 50 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», позивач має право на одержання пенсії, не нижчої восьми мінімальних пенсій за віком, і додаткової пенсії у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, а тому відповідач повинен був діями у відповідності з даними вимогами Закону та здійснити ОСОБА_1 відповідний перерахунок та виплату пенсії. З урахуванням того, що відповідач таких не вчинив, чим порушив гарантоване державною право позивача на соціальні виплати у встановлених законодавством розмірах, це право підлягає захисту шляхом задоволення позову.
З таким висновком суду погоджується колегія суддів.
Відповідно до вимог ст. 49 Закону, пенсії особам, віднесених до категорії 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.96 p. N 230 96-ВР в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до ст. 50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Виходячи зі змісту вищевказаних статей Закону, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з вимогами ст. 28 ЗУ»Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008, № 10-рп/2008 зміни, внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до статей 50, 54, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визнано неконституційними і зазначено, що це рішення має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
На підставі наведених норм законодавства суд обгрунтовано дійшов до висновку, що з 22 травня 2008 року під час обчислення державної пенсії та додаткової пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідач повинен був керуватися статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 06.06.96 р.за N 230/96-ВР та статтею 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України від 05.10.2006 р. за N 23 1-У.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, що положення ч. 3 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яким визначено мінімальний розмір пенсії за віком, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій призначених цим Законом,оскільки таке положення не є перешкодою для застосування розміру мінімальної пенсії за віком для розрахунку інших, пов’язаних з нею пенсій чи доплат, так як чинним законодавством не встановленого іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч.1 даної статті.
З урахуванням того, що законодавством України не надано повноважень Кабінету Міністрів України щодо встановлення розміру мінімальної пенсії за віком або встановлення в абсолютних цифрах розмірів соціальних виплат, які відповідно до чинного законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної пенсії за віком або розміру мінімальної заробітної плати, посилання відповідача на необхідність застосування на Постанову КМУ №654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» для основної пенсії та Постанову №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», судова колегія не приймає до уваги, виходячи з пріоритету законів над підзаконними актами, якими звужено зміст та обсяг прав громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбачених ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до вимог ст.ст. 2, 8 ЦПК України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Згідно із ст. 17 ЗУ “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Європейський Суд у рішенні від 08.11.2005 року по справі “Кечко проти України” звернув увагу на те, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з бюджету. Держава може вводити надбавки або закінчувати виплату цих надбавок. Проте, якщо правове положення, що діє, передбачає виплату певних надбавок, і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, поки відповідне положення є таким, що діє. (п. 23).
Одночасно Європейський Суд з прав людини не прийняв до уваги аргумент уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність засобів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Виходячи із наведених вимог законодавства, доводи апелянта про відсутність бюджетних асигнувань для реалізації ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” є безпідставними.
Таким чином колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, і підстав для його скасування , з мотивів, наведених у скарзі, не вбачає.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ч. 1 п. 1 ст. 308, 313; 314, 315, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі Тернопільської області відхилити.
Постанову Підволочиського районного суду від 26 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців в касаційному порядку, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий -
Судді -