АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого – Фащевської Н.Є.
суддів – Ходоровського М.В., Хоми М.В.
при секретарі –Жовняревич Т.М.
з участю –сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третьої особи — органу опіки та піклування Тернопільської міської ради про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання неповнолітньої дитини та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи органу опіки та піклування Тернопільської міської ради про визначення місця проживання дитини,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_3 звернувся в суд з апеляційною скаргою на вищезазначене рішення суду, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третьої особи — органу опіки та піклування Тернопільської міської ради про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання неповнолітньої дитини — задоволено частково. Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 21 вересня 2000 року відділом РАГС Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області, актовий запис №1051 від 21.09.2000 року. При одержанні свідоцтва про розірвання шлюбу в органах РАЦСу вирішено стягнути з позивачки ОСОБА_2 держмито в дохід держави в розмірі 8 грн. 50 коп. та з відповідача ОСОБА_1 держмито в розмірі 8 грн. 50 коп.
Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з матір’ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою АДРЕСА_1. Вирішено стягувати з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого у Республіці Польща АДРЕСА_2 в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/5 частини усіх видів заробітку (доходів) відповідача щомісячно, починаючи з 27.03.2008 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в межах стягнення платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Стягнуто з відповідача ОСОБА_1 в дохід держави 51 грн. судового збору та 7 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.
Стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 47 грн. понесених нею судових витрат.
У задоволенні позову ОСОБА_1., третьої особи — органу опіки та піклування Тернопільської міської ради про визначення місця проживання дитини по місцю його проживання відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. вказав, що вищезазначене рішення суду щодо визначення місця проживання дитини та розміру аліментів на утримання дитини винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просив його в цій частині скасувати, а справу направити на новий розгляд в суд першої інстанції.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Відповідно до ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ним може вирішуватися судом.
При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особисту прихильність до кожного з них, вік дитини стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно п.1 ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави — учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Судом встановлено, що сторони 21.09.2000 року зареєстрували шлюб, що стверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 повторно виданим 16.07.2003 року відділом РАГС Тернопільського міського управління юстиції від якого в них народився син ОСОБА_4.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 20 травня 2010 року шлюб між сторонами розірвано і сторони в цій частині рішення не оспорюють.
Відповідачка ОСОБА_2 та малолітній син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянами України, а батько дитини - позивач ОСОБА_1 є громадянином Республіки Польща.
Малолітній ОСОБА_4. та позивачка ОСОБА_2 зареєстровані в Україні у АДРЕСА_1 разом із ОСОБА_8, яка по відношенню до малолітнього є бабусею по материнській лінії, що стверджується довідкою виданою ДП “Люкс-2” м. Тернополя №254 від 19.05.2009 року.
З грудня 2007 року вихованням та утриманням малолітнього ОСОБА_4 займається позивачка.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування затвердженого Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради “Про затвердження висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини” №1559 від 01.10.2009 року, орган опіки та піклування вважає за доцільне встановити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження з матір’ю за адресою АДРЕСА_1
Таким чином, врахувавши обставини справи та вимоги закону суд підставно визначив місце проживання дитини разом з матір’ю в Україні у АДРЕСА_1
При цьому суд врахував також те, що батько дитини ОСОБА_1. громадянин Республіки Польща має можливість вільного та безперешкодного перетину Україно-Польського кордону і можливість вільного спілкування з сином, а перебування відповідачки ОСОБА_2 на території Республіки Польща є тимчасовим та обмежується дією трудового контракту, що в подальшому унеможливлює спілкування матері та дитини.
Суд підставно не прийняв до уваги посилання позивача-відповідача на те, що позивачка перебуває на роботі в Республіці Польщі, а тому не може займатись вихованням сина по місцю своєї реєстрації в м.Тернополі, оскільки перебування позивачки ОСОБА_2 на території Республіки Польща є тимчасовим та обмежується дією трудового контракту.
Визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на утримання малолітньої дитини, суд відповідно до вимог ст.182 СК України врахував стан здоров1я та матеріальне становище дитини, стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів іншої дитини та непрацездатних батьків, а тому підставно визначив їх у розмірі 1/5 частини заробітку.
Враховуючи те, що ОСОБА_1. має постійне місце роботи та стабільний дохід, його твердження про те, що він може виплачувати аліменти лише в твердій грошовій сумі є безпідставним, оскільки відповідно до змісту ст. 184 СК України аліменти у твердій грошовій сумі можуть стягуватися у випадку, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід.
Таким чином рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 304, 307, 308; 313-315; 319 ЦПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 20 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий -
Судді –