Справа №2-40/10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  У К Р А Ї Н И

    24 лютого 2010 року Авдіївський міський суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Соболєвої І.П.,

при секретарі:  Соловйової Л.О.,

    за участю представника позивача:   ОСОБА_1,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Авдіївці цивільну справу за позовом:  ОСОБА_2 до Відкритого Акціонерного Товариства страхової компанії «Країна» про стягнення страхового відшкодування,  – суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства страхової компанії «Країна» про стягнення страхового відшкодування, посилаючись на наступні обставини.

Він є власником легкового автомобілю «Деу Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1, який був застрахований договором автомобільного страхування № 11/008290/ПР/2.1.5.1 від 29.05.2008 року, укладеним між позивачем та відповідачем.

    Відповідно до умов зазначеного договору відповідач взяв на себе зобов'язання зі страхування автомобіля від наступних ризиків: дорожньо-транспортна пригода, незаконне заволодіння та інші випадкові події. Згідно п. 6.3.1 р. 6 договору, одним із страхових випадків є пошкодження застрахованого автомобіля внаслідок ДТП.

    29.12.2008 року в Київському районі м. Донецька по вул. Взльотній трапилась ДТП за участю належного позивачеві автомобілю та автомобілю «ВАЗ-2103», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3. Про факт ДТП на виконання умов р. 14 договору позивачем не пізніше двох годин були повідомлені ДАІ та представник відповідача, позивачем  було пройдене медичне обстеження на предмет алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння. Співробітниками ДАІ, що прибули на місце ДТП, був зафіксований факт ДТП, складена схема ДТП та протокол про адміністративне правопорушення. Представник відповідача, що також прибув на місце ДТП, також зафіксував факт настання страхового випадку, склав акт виїзду аварійного комісару на місце ДТП, провів огляд та фотофіксацію місця ДТП та пошкоджень застрахованого транспортного засобу.

    В подальшому на виконання умов розділів 14 та 15 договору позивачем була подана страховикові заява на виплату страхового відшкодування та інші оформлені належним чином документи, необхідні для визнання випадку страховим. Представниками відповідача після подання ним заяви був проведений огляд належного йому автомобіля.

    Страхова сума задоговором страхування складає 52 600 гривень, франшиза за випадком ДТП – 526 гривень, вартість відновлювального ремонту відповідно до рахунку № НОМЕР_3 від 10.04.2009 року ПП ОСОБА_4 – 28 449,30 гривень.

    Згідно умов п. 17.2 р. 17 договору, страховик впродовж 10 робочих днів з моменту одержання всіх необхідних документів складає страховий акт із визначенням розміру страхового відшкодування та у строк до 15 робочих днів здійснює виплату страхового відшкодування, або у випадку об’єктивної необхідності проведення додаткових заходів із розслідування обставин страхового випадку призначає термін для здійснення такого розслідування, після закінчення якого приймає рішення. Відповідно до умов п. 17.3 договору, страховик з обгрунтуванням причин письмово повідомляє страхувальника про прийняте рішення впродовж 15 робочих днів після прийняття такого рішення.

    Останній документ, необхідний для визнання випадку страховим, позивачем був наданий відповідачеві 07.05.2009 року. Таким чином, відповідач повинен був до 22.05.2009 року прийняти рішення про виплату страхового відшкодування, а у строк до 29.07.2009 року – провести виплату страхового відшкодування або повідомити про прийняте рішення щодо проведення додаткових заходів з розслідування обставин випадку.

    30.06.2009 року у зв'язку з необізнаністю про прийняте страховиком рішення позивачем на адресу відповідача направлена претензія із зазначенням строку виплати страхового відшкодування.

    Станом на 13.07.2009 року відповідач не виплатив страхового відшкодування, не повідомив про відмову у виплаті або про прийняте рішення про проведення додаткових заходів з розслідування обставин випадку. Претензія позивача не розглянута.

    З такими діями відповідача позивач не погоджується, оскільки той безпідставно затримав виплату страхового відшкодування та порушив його права.

    Крім того, позивач вважає, що згідно п. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» він має право на стягнення з відповідача пені за прострочення надання послуги у розмірі 3% вартості послуги за кожен день прострочення. Також вважає, що йому заподіяна й моральна шкода, яку він оцінює в 5 000 гривень, враховуючи перенесений ним стрес з приводу як самого ДТП, так і невиплати страхового відшкодування, втрату ним сна і апетиту, переніс сильні душевні страждання.

    Просив суд визнати договір автомобільного страхування № 11/008290/ПР/2.1.5.1 від 29.05.2008 року недійсним, визнати дії відповідача у затриманні виплати страхового відшкодування неправомірними, стягнути з відповідача на його користь страхове відшкодування у сумі 28 449,30 гривень, моральну шкоду 5 000 гривень, пеню в розмірі 3% від суми заборгованості за кожен день прострочення на дату проведення виплати, та витрати, пов’язані з отриманням допомоги юриста в сумі 2 070 гривень.

    В подальшому позивачем змінені предмет та ціна позову. Позивач зазначив, що відповідно до                п. 16.2 р. 16 договору, страховик письмово узгоджує із страхувальником місце проведення ремонту, його вартість та обсяг ремонтних робіт. Між ним та представником відповідача на час подання заяви про виплату страхового відшкодування в усній формі було обговорене місце проведення відновлювального ремонту автомобіля та наголошено представниками відповідача на необхідності надання рахунку його вартості. Пізніше ним був наданий відповідачеві зазначений рахунок, який був перевірений, зауважень щодо вартості та обсягу ремонту не було. У грудні 2009 року ним був отриманий лист відповідача № 877 від 24.09.2009 року, відповідно до якого страхове відшкодування затверджене у сумі 18 779.38 гривень. У зв’язку з незгодою з таким рішенням позивач замовив проведення незалежної експертизи щодо визначення вартості відновлювального ремонту. Так, відповідно до висновку про оцінку розміру збитків, спричиненого пошкодженням транспортного засобу, № 01-11/12/2 від 11.12.2009 року, наданого ПД ОСОБА_5, вартість відновлювального ремонту сладає 26 575,03 гривень. Просив суд визнати договір автомобільного страхування                         № 11/008290/ПР/2.1.5.1 від 29.05.2008 року недійсним, визнати дії відповідача у затриманні виплати страхового відшкодування неправомірними, стягнути з відповідача на його користь різницю між висновком про оцінку розміру збитку та виплаченим страховим відшкодуванням в сумі 7 795,65 гривень, витрти на проведення експертного висновку в сумі 350 гривень, моральну шкоду 5 000 гривень, пеню в розмірі 3% від суми заборгованості за кожен день прострочення на дату проведення виплати, та витрати, пов’язані з отриманням допомоги юриста в сумі 2 070 гривень.      

  В судовому засіданні  представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

 Представник відповідача до суду не з'явився, відповідачем надані судові заперечення на позовну заяву з проханням провести судове засідання без участі представника. За текстом заперечень, договір автомобільного страхування між сторонами був укладений 01.09.2008 року, поивачем був призначений вигодонабувач за договором – АКБ «Правекс Банк». Заява про пошкодження транспортного засобу надійшла від позивача 31.12.2008 року. Позивач невірно зазначив, що останній необхідний для визнання страховим випадку документ ним був наданий 07.05.2009 року, але лист вигодонабувача, передбачений п. 15.1.8 договору, відповідачем отриманий лише 10.09.2009 року. Висновком незалежного експерта Голубенка А.О., залученого відповідачем для встановлення розміру заподіяного збитку, визначена вартість відновлювального ремонту автомобіля – 24 102,27 гривень. Відповідачем був складений розрахунок страхового відшкодування, відповідно до якого розмір відшкодування склав 18 779,38 гривень. Листом від 24.09.2009 року позивач був повідомлений про це. Відповідач перерахував кошти: 6 228,09 гривень – на рахунок АБ «Правекс Банк» 29.09.2009 року, 12 551 гривень – на рахунок, зазначений позивачем в його заяві від 22.10.2009 року, а саме, на рахунок ФОП ОСОБА_7 в ЗАТ «Прокредит Банк». Таким чином, відповідач в повному обсязі та у строк виконав свої зобв'язання. Щодо претензії позивача, то на неї листом від 22.07.2009 року була надана відповідь за № 6515, отримана позивачем 28.07.2009 року згідно поштового відправлення № 04550897. У відповіді було зазначено, що виплата страхового відшкодування буде здійснена після надання позивачем всіх документів, передбачених договором. Що стосується розірвання договору, то його термін закінчився 28.05.2009 року, відповідачем виконані його умови, тому вимога щодо визнання договору недійсним не має жодного сенсу, оскільки він вже втратив свою чинність. Заподіяння моральної шкоди не доведено позивачем, тому також її відшкодування не може здійснюватися. Відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

    Суд, вислухавши позивача та представника позивача, дослідивши докази по справі в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

    Відповідно до ст. 979 ЦК України, за  договором   страхування   одна   сторона   (страховик) зобов'язується  у  разі настання певної події (страхового випадку) виплатити  другій  стороні  (страхувальникові)  або  іншій  особі, визначеній   у   договорі,  грошову  суму  (страхову  виплату),  а страхувальник  зобов'язується  сплачувати  страхові   платежі   та виконувати інші умови договору.

Згідно зі ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату у відповідності до умов договору на підставі заяви страхувальника і страхового акту.

    Судом встановлені  наступні обставини.

29.05.2008 року між позивачем і відповідачем був укладений договір страхування автомобіля «DAEWOO FSO LANOS TF69Y», 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузову НОМЕР_4. Одним з страхових випадків за п. 6.3.1 договору є дорожньо-транспортна пригода. Страхова сума за п. 6.5 договору складає 52 600 гривень, франшиза за випадком ДТП – 526 гривень. Дія договору згідно п. 9 триває до 28.05.2009 року. Вигодонабувачем за змістом п. 3.1 договору є АКБ «Правекс Банк».

29.12.2008 року в Київському районі м. Донецька по вул. Взльотній трапилась ДТП за участю належного позивачеві автомобілю, що згідно договору є страховим випадком і що не заперечується відповідачем.

У терміни, оговорені розділом 14 договору, а саме, 30.12.2008 року, позивачем була подана  відповідачеві заява про випату страхового відшкодування, що не заперечується відповідачем, а в подальшому – встановлений р. 15 договору перелік документів для вирішення питання виплати страхового відшкодування. Останній документ, як зазначає позивач, був поданий ним 07.05.2009 року.

    За п. 17.2 р. 17 договору, страховик впродовж 10 робочих днів з моменту одержання всіх необхідних документів складає страховий акт із визначенням розміру страхового відшкодування та у строк до 15 робочих днів здійснює виплату страхового відшкодування, або у випадку об’єктивної необхідності проведення додаткових заходів із розслідування обставин страхового випадку призначає термін для здійснення такого розслідування, після закінчення якого приймає рішення. Відповідно до умов п. 17.3 договору, страховик з обгрунтуванням причин письмово повідомляє страхувальника про прийняте рішення впродовж 15 робочих днів після прийняття такого рішення.

У зв'язку з бездіяльністю відповідача щодо вирішення питання виплати страхового відшкодування позивачем 30.06.2009 року була подана на ім'я відповідача претензія, в якій він просить провести виплату страхового відшкодування до 10.07.2009 року та сплатити пеню за прострочення платежу.

Листом № 8773 від 24.09.2009 року ОСОБА_2 відповідачем повідомлено про прийняття рішення про сплату страхового відшкодування в сумі 18 779,38 гривень, з яких частина відшкодування в розмірі 6 228,09 гривень перерахуватиметься на рахунок вигодонабувача – АКБ «Правекс Банк», а залишкова сума 12 551,29 гривень – на рахунок СТО ФОП ОСОБА_4 Подальше перерахування цих сум сторонами підтверджується.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на експертний висновок з визначення вартості поновлювального ремонту транспортного засобу № 012711, складений ФОП ОСОБА_8, та звіт про оцінювання розміру збитків, заподіяних ушкодженнямм транспортного засобу № 01-11/12/2 від 11.12.2009 року, відповідно до яких вартість поновлювального ремонту КТС  «DAEWOO LANOS», реєстраційний номер НОМЕР_1, на момент оцінки складає 26 575,03 гривень.

Пунктом 16.2 договору передбачено, що страховик повинен письмово узгоджувати із страхувальником місце проведення ремонту, його вартість та об'єм ремонтних робіт.

Постановлюючи рішення та беручи до уваги вищезазначений експертний висновок, суд виходить з того, що відповідачем не надано доказів щодо проведення ним незалежної оцінки транспортного засобу з визначення вартості поновлювального ремонту, в той час як з ініціативи позивача було проведене повторне дослідження незалежним експертом.  

Суд не може взяти до уваги визначений відповідачем розмір суми страхового відшкодування 18 779,38 гривень, оскільки відповідачем не надано фактичних доказів виникнення цієї суми, як-то: розрахунку розміру страхового відшкодування, звіту визначення вартості поновлювального ремонту автомобіля позивача.

Тому, постановляючи рішення, суд виходить з доказів, наявних у матеріалах справи.  

Таким чином, враховуючи сплату страхового відшкодування в розмірі 18 779,38 гривень, невідшкодованою залишається сума 7 795,65 гривень (26 575,03 – 18 779,38 = 7 795,65).

Згідно з п. 1 ст. 626 ЦК України, договором є договореність сторін, яка направлена на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння зміна зобов’язань не припускається, зобов’язання повинно бути виконано належним чином.

Статтею 20 Закону України «Про страхування» пердбачено, що одним з обов'язків страховика при настанні страхового випадку є виплата страхового відшкодування у встановлений договором строк.

Оскільки відповідачем не надано доказів невиконання ОСОБА_2 зобовязання щодо надання всіх документів, передбачених розділами 14 та 15 договору у строк до 07.05.2009 року, вказаний позивачем, суд вважає, що відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо виплати страхового відшкодування.

Однак, не зважаючи на це, суд вважає необхідним залишити без розгляду позовну заяву               ОСОБА_2 в частині стягнення пені за просторочення виплати страхового відшкодування з огляду на вимоги п. 8 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, оскільки позивачем не зазначена ціна позову в цієї частині.

В той самий час, враховуючи, що відповідач прострочив виконання свого зобов'язання за договором страхування, суд вважає необхідним визнати дії відповідача у затриманні виплати страхового відшкодування неправомірними.

Розглядаючи питання щодо стягнення на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 5 000 гривень, суд дійшов до висновку відмовити у задоволенні цих вимог, виходячи з наступного. Посилання позивача на Закон України «Про захист прав споживачів» не є вірним в цьому випадку, оскільки цей Закон дає лише загальні підстави для відповідальності за порушення прав споживачів, в той час як правовідносини, що виникають під час виплат страхових сум за Законом України «Про страхування» на підставі договорів страхування належать до договірних відносин. Таким чином, можна говорити лише про відповідальність за порушення грошового зобов’язання (ст. 625 ЦК).

Відповідно до постанови КМУ від 27 квітня 2006 р. «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їхньої компенсації за рахунок держави», витрати, пов’язані з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо вони компенсуються іншою стороною, не повинні перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи. Враховуючи, що виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої з 01.11.2009 року (744 гривні), оплата на правову допомогу не повинна перевищувати 297,6 гривень за годину, беручи до уваги тривалість розгляду зазначеної справи, суд вважає можливим задовольнити вимоги про стягнення з відповідача витрат на допомогу юриста в сумі 2 070 гривень

     Згідно ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача судові сума витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 гривень, вартість проведеної експертної оцінки в розмірі 350 гривень (згідно товарного чеку № 01-11/12/2 від 11.12.2009 року) на користь позивача, а всього – 380 гривень.

    Що стосується вимог про визнання договору недійсним, суд вважає необхідним відмовити в їх задоволенні, оскільки на момент звернення позивача з позовною заявою строк дії договору страхування вже закінчився.

     На підставі ст.ст. 525, 526, 625, 979, 990 ЦК України, ст. 20 Закону України “Про страхування”, ст. ст. 525, 526, 626, 628, 990, 991 ЦК України, постанови КМУ від 27 квітня 2006 р. «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їхньої компенсації за рахунок держави», керуючись ст.ст. 5, 60, 88, 213, 214, 215, п. 8 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

    Позовні вимоги ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства страхової компанії «Країна» про стягнення страхового відшкодування – задовольнити частково.

    Визнати неправомірними дії Відкритого акціонерного товариства страхової компанії «Країна» щодо затримання виплати ОСОБА_2 страхового відшкодування.

    Стягнути з Відкритого акціонерного товариства страхова компанія «Країна» на користь ОСОБА_2 суму страхового відшкодування 7 795,65 гривень, суму витрат, пов'язаних з отриманням правової допомоги – 2 070 гривень, судові витрати в розмірі 380 гривень, а всього – 10 245 (десять тисяч двісті сорок п'ять) гривень 65 копійок.

    Позовну заяву ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства страхової компанії «Країна» в частині стягнення пені за прострочення зобов'язання – залишити без розгляду.

    В іншій частині позовних вимог – відмовити.

    Заява щодо апеляційного оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів зі дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом  двадцяти днів після предявлення заяви про апеляційне оскарження.  

    Рішення надруковане у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

     Суддя: