№2-63/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2010 року Залізничний районний суд м. Сімферополя  Автономної Республіки  

Крим у складі:

головуючого, судді  -  Уржумової Н.В.,

при секретарях  – Чертолясові А.С., Щировій Ю.О.,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні у залі суду у м. Сімферополі цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зруйнування самовільної будівлі та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, -

                    в с т а н о в и в  :

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовними вимогами до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зруйнування самовільної будівлі та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, мотивуючі позовні вимоги тим, що на підставі договору дарування ВВТ№994452 від 27.01.2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить будинок АДРЕСА_1. Перед тим, як в’їхати до цього будинку проживати, позивачі зробили капітальний ремонт. Через півроку стеля будинку позивачів стала тріскатися. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 замазали тріщини, однак, через чотири місяці вони знов стали тріскатися, а також тріщина утворилася і на стіні в спальне. Причиною такого зруйнування сталося те, що відповідачі по справі - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 незаконного побудували гараж та дві кімнати уздовж будинку позивачів. Зазначений гараж та дві кімнати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 побудували на відстані 0,4 м від жилої стіни будинку позивачів, чим зруйнували фундамент будинку АДРЕСА_1. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до спеціалістів, які після огляду приміщень надали пояснення, що необхідно знімати дах будинку та робити армований пояс, тобто позивачі будуть вимушені знов робити капітальний ремонт. В 2007 році ОСОБА_3 та ОСОБА_4 побудували ще одну кімнату, чим зруйнували фундамент будинку АДРЕСА_1 по всій довжині жилої стіни. Зазначеними діями ОСОБА_3 та ОСОБА_4  спричиняють ОСОБА_1 та ОСОБА_2 моральні страждання, які виражаються в їх стражданнях, переживаннях, вони знаходяться в стані вічного ремонту, почуття дискомфорту, безлад впливає на їх стан здоров'я та нервову систему, вони постійно сваряться на ґрунті ремонту та із-за того, що на ремонт були витрачені значні кошти. З урахуванням викладеного та з посиланням на ст.ст. 1166, 1167 ЦК України позивачі просили суд зобов’язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повністю оплатити всі ремонтно-будівельні роботи та вартість всіх будівельних матеріалів необхідних для проведення ремонту у будинку позивачів, зруйнувати незаконно побудовані будівлі, відшкодувати моральну шкоду в розмірі 5000 грн. за ремонтно-будівельні роботи (а.с.3-4).

Ухвалою суду від 09 грудня 2009 року до участі  у справі були залучені треті особи – ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Під час провадження справи у суді, ОСОБА_1 неодноразово уточнювала первісно заявлені, у тому числі і нею позовні вимоги (а.с.35-36; 51-52) та остаточно у заяві від 24.02.2010 року просила суд зобов’язати відповідачів зруйнувати самовільно побудовані будівлі, стягнути з відповідачів солідарно на її  користь матеріальну шкоду у розмірі 25000 грн. та моральну шкоду у розмірі 10000 грн. (а.с.118-119).

У судовому засіданні позивач  ОСОБА_1, діючи від себе особисто та як представник третьої особи по справі ОСОБА_5,  підтримала свої позовні вимоги та з вищевикладених підстав просила суд їх задовольнити у повному обсязі, зобов’язавши  ОСОБА_3 та ОСОБА_4  знести як самовільно зведений, гараж з добудованими до нього приміщеннями, загальною площею 82,66 кв. м, що знаходиться на межі земельних ділянок житлового будинку позивачів за АДРЕСА_1 та житлового будинку відповідачів за  АДРЕСА_2; стягнути з відповідачів у солідарному порядку  на її користь моральну шкоду у розмірі 10000 гривень, спричинену їй станом постійного стресу, нервової напруги, впливу зовнішнього та внутрішнього виду будинку позивачів; матеріальну шкоду  у розмірі 25000 гривень,  спричинену необхідністю проведення ремонтних робіт у будинку позивачки. Також ОСОБА_1,  подавши заяву про скасування ухвали суду від 05.08.2010 року, якою за її заявою була призначена по справі повторна експертиза,  просила суд розглянути справу по суті за наявними по справі доказами.

ОСОБА_2 у судовому засіданні  також просив суд зобов’язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4  знести як самовільно зведений, гараж з добудованими до нього приміщеннями, загальною площею 82,66 кв. м,  стягнути у солідарному порядку з обох відповідачів на його користь моральну шкоду у розмірі 10000 гривень, спричинену йому станом постійного стресу, нервової напруги, впливу зовнішнього та внутрішнього виду будинку позивачів; не заперечував проти стягнення матеріальної шкоди у розмірі 25000 гривень-суми, необхідної для проведення ремонту будинку позивачів на користь співпозивача ОСОБА_1

Третя особа по справі ОСОБА_6 подав суду заяву про розгляд справи  у його відсутність (а.с.138).

Відповідачі - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечували проти позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не спростовуючи того, що є власниками будинку АДРЕСА_2, просили суд відмовити у їх  задоволенні у повному обсязі  за недоведеністю та необґрунтованістю,  врахувавши висновки експерта, пояснюючи при цьому, що гараж з добудованими до нього приміщеннями, загальною площею 82,66 кв. м,  не є самовільним,  оскільки був побудований ними ще до  придбання позивачами житлового будинку за АДРЕСА_1 та розташований цей гараж частково на земельній ділянці, що є їх власністю, а частково на орендованій ними земельній ділянці; гараж був побудований ними ще у 2003 році за нотаріально посвідченим погодженням колишнього власника житлового будинку, тому не є самовільним; оскільки спір розглядається у суді  відповідачі позбавлені можливості ввести цей гараж до експлуатації у встановленому законом порядку. Також вважали недоведеними позовні вимоги позивачів про спричинення ним матеріальної та моральної шкоди, оскільки відсутня вина відповідачів у пошкодженнях будинку позивачів.

Заслухавши доводи позивачів, заперечення відповідачів, допитавши експерта ОСОБА_7, дослідивши та оцінивши у сукупності усі наявні по справі докази та матеріали цивільної справи  разом із експертним висновком, суд дійшов до висновку про відмову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 11 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених  статтею  61 ЦПК України.

А відповідно до частини 4 вищенаведеної статті Закону, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Судом було встановлено, що буд. АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1,  ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на праві приватної спільної часткової власності - кожному по ј частці.

Підставою для реєстрації їх права власності був дублікат договору дарування за реєстром №3008 від 02.12.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Ребровою Л.Г., договір дарування за реєстром №299 від 27.01.2005 року, посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Ребровою Л.Г., також рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 07.02.2007 року (справа №2-608/07) та ухвала Залізничного районного суду м. Сімферополя від 10.11.2008 року (справа №2-608/07).

Відповідачі по справі – ОСОБА_3, ОСОБА_4 є співвласниками житлового будинку, що  знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.139-143); розташованої за зазначеною адресою земельної ділянки, площею 0,0835 га,  виділеної для будівництва та обслуговування житлового будинку  (а.с. 144), та частки земельної ділянки загальною площею  0,0014 га, що була надана відповідачам у володіння на підставі договору оренди  (а.с.24-28).

Відповідно до ст.ст. 11,  15 ЦК України цивільні права й обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист. Захист же цивільних прав - це передбачені законом способи на судовий захист. Захист же цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту об’єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання)  порушення (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів наведений у ст. 16 ЦК України.

За частиною 3 статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

За змістом цивільного законодавства України  майнова та моральна шкода, завдані неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим майновим та немайновим правам фізичної або юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ст.ст.22,23,1166,1167 ЦК України).

Для настання деліктної відповідальності заподіювача майнової  та моральної шкоди необхідна наявність таких обов’язкових елементів: як  наявність шкоди, вина  заподіювача шкоди, протиправність поведінки заподіювача та причинний зв’язок між протиправною поведінкою і майнової шкодою.

Звертаючись до суду з позовними вимогами до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та вимагаючи  відшкодування на їх користь майнової та моральної шкоди, позивачі  у первісній  та уточнювальних позовних заявах та у судових засіданнях зазначали, що  внаслідок самовільної побудови  відповідачами гаражу, виникли пошкодження житлового будинку позивачів для усунення яких, позивачам необхідна для проведення поновлюваного ремонту у будинку  сума 25000 гривень.

Одночасно позивачі вважали, що по справі достатньо доказів на підтвердження обґрунтованості їх позовних вимог.  

Разом з тим, за висновками проведеної по справі  04.07.2008 року  судової будівельно-технічної експертизи причинами пошкодження приміщень житлового будинку АДРЕСА_1 ( будинку позивачів)  можуть бути проведені переобладнання, не своєчасно проводимий капітальний ремонт, наявність насипних грунтів,  здатних з часом значно ущільнюватися і сприяти розвитку наднормативних деформацій; вилуговування з розчину фундаменту вапни під дією агресивних вод, внаслідок чого втрачається первинна міцність фундаменту; порушення шарнірного зв’язку стін з диском перекриття при значному порушенні перетину дерев’яних балок перекриттів; порушення технології при провадженні обробних робіт.

Факт будівництва гаражу у домоволодінні АДРЕСА_2 не є причиною  пошкодження будинку АДРЕСА_1.

Саме в силу вищенаведених висновків, як то відсутністю причинного зв’язку між пошкодженнями будинку позивачів та будівництвом відповідачами гаражу , експерт не визначав розміру витрат, які позивачі мають понести для проведення ремонту свого будинку.

Допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_7, що безпосередньо проводила огляд будинків сторін по справі та готувала на підставі відомостей огляду та актів законодавства у сфері  державних будівельних норм і правил, надав суду пояснення, аналогічні вищенаведеним висновкам.

Також експерт пояснила, що в експертному висновку нею були висвітленні  усі питання, поставлені перед експертом судом в ухвалі  від 25.10.2007 року; причиною пошкоджень у будинку позивачів,  на думку експерта, є,  насамперед, термін  побудови будинку позивачів – більш 50 років та не проведення позивачами капітального ремонту, оскільки роботи проведені позивачами у будинку при заселенні не є капітальним ремонтом.

Суд приймає до уваги зазначені висновки експерта при вирішенні справи по суті заявлених ОСОБА_2, ОСОБА_1 позовних вимог.

Зазначені висновки позивачами не спростовані, як не наведено ними у судовому засіданні переконливих доказів, які  б могли поставити під сумнів експертний висновок.

Не доведений позивачами і розмір майнової шкоди, яка полягає у вартості поновлюваного ремонту у житловому будинку позивачів.

Доданий до матеріалів справи позивачами кошторис на виконання ремонтно–відділкових  робіт у будинку за АДРЕСА_1, підготовлений фізичною-особою-підприємцем ОСОБА_8, не може вважатися належним доказом, оскільки до зазначеного кошторису не додані відповідні підтверджуючих документів, щодо обґрунтованості визначення вартості будівельних матеріалів на певний період,  обґрунтування проведення робіт у зазначеному обсязі. Взагалі не має документів, що підтверджують фах приватного підприємця ОСОБА_8 у галузі будівництва.

Судом, з дотриманням положень статей 10,11 ЦПК України, позивачам було роз’яснено  як право та обов’язок доказування певних обставин, як і право на заявлення клопотання про проведення по справі повторної експертизи.

Але ж,  спростовуючи експертні  висновки та зазначаючи про помилковість пояснень  експерта, наданих у судовому засіданні, ОСОБА_1,  спочатку заявивши клопотання про призначення та проведення по справі повторної будівельно-технічної експертизи, на підтвердження своїх позовних вимог та врегулювання суперечок, які на її погляд,  наявні між експертними висновками та дійсними обставинами по справі ( як то висота  фундаментів будинків позивачів та відповідачів, тощо), потім відмовилася від неї, вимагаючи скасування ухвали про призначення по справі цієї експертизи.

При цьому  і ОСОБА_1,  і ОСОБА_2 надали суду заяву про скасування ухвали про призначення по справі експертизи з ухваленням рішення незалежно від висновків проведеної по справі експертизи (а.с.171-172).

Враховуючи усе вищевикладене у сукупності, суд дійшов до висновку про відмову ОСОБА_1. ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди у повному обсязі – за недоведеністю.  

Що стосується позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 про зобов’язання знесення як самочинно зведеного гаражу з добудованими до нього приміщеннями, загальною площею 82,66 кв. м, що знаходиться на межі земельних ділянок житлового будинку позивачів за АДРЕСА_1 та житлового будинку відповідачів за  АДРЕСА_2, то суд дійшов до висновку про відмову у їх задоволенні за необґрунтованістю та відсутністю у позивачів права на звернення до суду з такими позовними вимогами, враховуючи нижчевикладене.

Так, як було встановлено судовим розглядом, зазначений гараж разом із добудованими до нього приміщеннями, загальною площею 82,66 кв. м знаходиться:  частково на земельній ділянці, що перебуває у приватній власності відповідачів, а частково - на орендованій ними земельній ділянці.

За загальними правилами, позов про знесення самочинного будівництва може бути пред’явлено, крім титульного власника  чи користувача земельною ділянкою, на якій проведено забудову,  також іншою особою, права якої порушено самочинним будівництвом з  підстав, передбачених ст. 396 ЦК України (ухвала Верховного Суду України № 6-8288 св09).

Але ж,  як було встановлено судовим розглядам, позивачі не є ані власниками, ані володільцями земельної ділянки, на який розташований гараж і зазначене ОСОБА_2,  ОСОБА_1 не спростовували у судовому засіданні.

У свою чергу,  відповідачі є власниками та, частково, володільцями земельної ділянки, на який ними був побудований гараж.

Підстав, встановлених ст. 396 ЦК України, для звернення ОСОБА_2,  ОСОБА_1 з вимогами про знос самочинного будівництва - гаражу,  судовим розглядом не встановлено.

Дійшовши до зазначених висновків, суд врахував й пояснення ОСОБА_3, ОСОБА_4 у цієї частині стосовно того,  що на час придбання позивачами житлового будинку за АДРЕСА_1, гараж вже був побудований; зазначене будівництво було здійснено відповідачами  не самочинно, а за нотаріальним посвідченим погодженням колишніх сусідів; на теперішній час гараж не введений до експлуатації не тому, що як стверджують позивачі,  побудований з порушеннями,  а тому, що спір розглядається у суді, що позбавляє відповідачів вчинити такі дії.

Враховуючи усе вищевикладене у сукупності, суд дійшов до висновку про відмову  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зруйнування самовільної будівлі, відшкодування матеріальної та моральної шкоди - у повному обсязі.

Оскільки позивачам відмовлено судом у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених позивачами.  

На підставі статей 22, 23, частини 3 статті 386, статті 396, частини 1 статті 1166, статті 1167 Цивільного Кодексу України, керуючись статтями 10, 11, 60, 61, 209, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального Кодексу України, суд, -    

в и р і ш и в :

ОСОБА_1, ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог  до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про зруйнування самовільної будівлі та відшкодування матеріальної та моральної шкоди, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6 – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення  суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну  скаргу протягом десяти днів  дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення. Якщо його не скасованою набирає законної сили після розгляду справ апеляційним судом.

Суддя