Справа №3-491/10  

П О С Т А Н О В А

13 травня 2010 року                                                                                                                   м.Красилів

Суддя Красилівського районного суду Хмельницької області Вознюк Р.В., розглянувши адміністративну справу про притягнення до відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Волочиськ Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1, працюючого на посаді директора Хлібокомбінату Красилівської райспоживспілки,  за ч.1 ст.41 КУпАП,

встановив :

ОСОБА_1, будучи директором Хлібокомбінату Красилівської райспоживспілки допустив  порушення норм законодавства про працю.

При дослідженні відомостей нарахування та виплати заробітної плати за період липень 2009 року – березень 2010 року встановлено, що заробітна плата виплачується працівникам в неповному обсязі до нарахованого з порушенням вимог ст.115 КЗпП України та ст.24 Закону України „Про оплату праці”, якою визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Так, на підприємстві існує заборгованість із виплати заробітної плати, яка станом на 1 березня 2010 року становила 143,8 тис.грн., а станом на момент проведення перевірки – 66,9 тис.грн.. Зазначена сума є невиплаченою в повному обсязі заробітною платою за грудень 2009 року та січень 2010 року.

Згідно наданої підприємством довідки за липень 2009 року при загальних надходженнях 332,4 тис.грн., фактично використано на виплату заробітної плати 68,4 тис.грн., сплачено податків та інших обов’язкових платежів на суму 10,8 тис.грн., використано на оплату енергоносіїв – 82,6 тис.грн.; використано на придбання сировини та матеріалів для основного виробництва – 158,8 тис.грн., використано на оплату за банківським (кредитним) установам та на погашення кредитів – 11,8 тис.грн..  За серпень 2009 року при загальних надходженнях 400 тис.грн. фактично використано на виплату заробітної плати 66,8 тис.грн., сплачено податків та інших обов’язкових платежів на суму 10 тис.грн., використано на оплату енергоносіїв – 84,3 тис.грн.; використано на придбання сировини та матеріалів для основного виробництва – 218 тис.грн., використано на оплату послуг банківським (кредитним) установам та на погашення кредитів – 209 тис.грн.. За вересень 2009 року при загальних надходженнях 379,1 тис.грн., фактично використано на виплату заробітної плати 54,5 тис.грн., сплачено податків та інших обов’язкових платежів на суму 68,2 тис.грн., використано на оплату енергоносіїв – 82 тис.грн.; використано на придбання сировини та матеріалів для основного виробництва – 159,8 тис.грн., використано на оплату послуг банківським (кредитним установам) та на погашення кредитів – 14,6 тис.грн.. За жовтень 2009 року при загальних надходженнях 331,9 тис.грн. фактично використано на виплату заробітної плати 57,9 тис.грн., сплачено податків та інших обов’язкових платежів на суму 8,8 тис.грн., використано на оплату енергоносіїв – 79 тис.грн.; використано на придбання сировини та матеріалів для основного виробництва – 140,2 тис.грн., використано на оплату послуг банківським (кредитним) установам та на погашення кредитів – 5,9 тис.грн.. За грудень 2009 року при загальних надходженнях 330,3 тис. Грн.., фактично використано на виплату заробітної плати 68,9 тис.грн., сплачено податків та інших обов’язкових платежів на суму 7,9 тис.грн., використано на оплату енергоносіїв – 87,7 тис.грн.; використано на придбання сировини та матеріалів для основного виробництва – 161,4 тис.грн., використано на оплату послуг банківським (кредитним) установам та на погашення кредитів – 4,4 тис.грн.. За січень 2010 року при загальних надходженнях 210 тис.грн. фактично використано на виплату заробітної плати 41,1 тис.грн., сплачено податків на інших обов’язкових платежів на суму 4,3 тис.грн., використано на оплату енергоносіїв – 61,6 тис.грн.; використано на придбання сировини та матеріалів для основного виробництва – 102,7 тис.грн., використано на оплату банківським (кредитним) установам та на погашення кредитів – 1,0 тис.грн.. За лютий 2010 року при загальних надходженнях 220,6 тис.грн., фактично використано на виплату заробітної плати 53,6 тис.грн., сплачено податків та інших обов’язкових платежів на суму 7,3 тис.грн., використано на оплату енергоносіїв – 69,6 тис.грн.; використано на придбання сировини та матеріалів для основного виробництва – 63,2 тис.грн.; використано на оплату послуг банківським (кредитним) установам та на погашення кредитів – 0,9 тис.грн.. Тобто на підприємстві при наявній можливості оплата праці в першочерговому порядку не проводиться, що ставить працівників у скрутне матеріальне та правове становище, щодо реалізації свого права  на своєчасне отримання винагороди за працю та право на оплату праці встановленого ст.21 Закону України „Про оплату праці”, при цьому допущено порушення законодавче встановленого порядку у сфері оплати праці. Як наслідок – заборгованість із виплати заробітної плати працівникам на товаристві допускається внаслідок не здійснення  її не виплату в першочерговому порядку, що є порушенням вимог ч.5 ст.97 КЗпП України, ч.3 ст.15 Закону України „Про оплату праці”, щодо здійснення на підприємстві уповноваженим власником органом в особі генерального директора законодавче встановленого обов’язку заперечувати виплату оплати праці працівникам в першочерговому порядку, і здійснення всіх інших платежів після виконання зобов’язань щодо оплати праці.

Разом з тим, при виплаті заборгованої заробітної плати працівникам підприємства у травні 2009 року за період березень 2009 року компенсація втрати частини заробітної плати через порушення строків її виплати в порядку встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 із наступними змінами під час виплати заборгованої заробітної плати не нараховувалась, що є порушенням вимог ст.34 Закону України „Про оплату праці”, ст.4 Закону України „Про компенсацію громадянам втрати сатини доходу через порушення строків їх виплати”.

При дослідженні наказів про звільнення працівників встановлено, що згідно наказу №33 від 12 березня 2010 року звільнено ОСОБА_2 з посади електрика хлібокомбінату з 12 березня 2010 року. Розрахункові кошти в сумі 2125,24 грн. зазначеному звільненому працівнику станом на момент проведення перевірки виплачені не були. Згідно наказу №31 від 9 березня 2010 року звільнено Кордон ця В.С. з посади водія хлібокомбінату з 9 березня 2010 року. Розрахункові кошти в сумі 166,01 грн. зазначеному звільненому працівнику станом на момент проведення перевірки виплачені не були. Згідно наказу №30 від 01 березня 2010 року звільнено ОСОБА_3 з посади кондитера магазину „Каштан” з 1 березня 2010 року. Розрахункові кошти в сумі 861,63 грн. зазначеному звільненому працівнику зазначеному звільненому працівнику станом на момент проведення перевірки виплачені не були. Згідно наказу №26  від 15 лютого 2010 року звільнено ОСОБА_4 з посади інженера по техніці безпеки хлібокомбінату з 15 лютого 2010 року. Розрахункові кошти в сумі 500,25 грн. зазначеному звільненому працівнику станом на момент проведення перевірки виплачені не були. Наведений порядок проведення розрахунків із звільненими працівниками свідчить про порушення вимог ст.116 КЗпП України у частині якій зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Подібним чином проводились розрахунки з іншими звільненими працівниками.

При дослідженні наказів по підприємству встановлено, що згідно наказу №33 від 12 березня 2010 року надана щорічна відпустка робочій виробничого цеху ОСОБА_5 з 12.03.2010 року по 09.04.2010 року. Згідно наказу №27 від 23 лютого 2010 року надана щорічна відпустка комірнику готової продукції ОСОБА_6 з 01.03.2010 року, що є порушенням вимог ст.79 КЗпП України, ст.10 Закону України „Про відпустки”. Графік черговості надання щорічних відпусток наявний, затверджений наказом керівника і передбачає місяць відпустки кожного працівника. Конкретний період початку надання щорічних відпусток узгоджується між працівником і керівником підприємства у формі письмової заяви, при цьому останнім не забезпечується виконання законодавче встановленого зобов’язання письмово повідомляти працівника про дату початку відпустки у законодавче визначені строки не пізніше як за два тижні до її початку.

Видання наказів про надання відпусток працівникам підприємства в день початку відпустки чи напередодні унеможливлює проведення оплати часу зазначених відпусток за три дні до її початку, що є порушенням вимог ч.3 ст.115 КЗпП України, ст.21 Закону України „Про відпустки”, в частинах, які визначають, що заробітна плата працівникам за час відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до її початку. Таким чином, порушується право працівників на своєчасну виплату оплати часу відпустки.

При дослідженні відомостей нарахування і виплати заробітної плати а також табелів обліку робочого часу за зверненням ОСОБА_7 за період 2008 – 2010 років встановлено, що при нарахуванні заробітної плати зазначеному працівнику, зокрема впродовж вересня – грудня 2008 року, у травні, червні, серпні 2009 року, січні 2010 року подвійна оплата за відпрацьовані надурочні години не проведена, що є порушенням вимог ст.106 КЗпП України, якою визначено, що оплата роботи в надурочний час здійснюється у подвійному розмірі.

Також при нарахуванні заробітної плати зазначеному працівнику, зокрема у січні 2010 року оплата відпрацьованих 6 годин 1 січня 2010 року та 10 годин 7 січня 2010 року (святкові дні згідно частини четвертої статті 73 КЗпП України) також не проведена, що є порушенням вимог ст.107 КЗпП України, якою визначено, що робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі: відрядникам – за подвійними відрядними розцінками; працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилась понад місячну норму. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

Згідно наказу №30 від 1 березня 2010 року ОСОБА_7 на підставі поданої заяви було звільнено з посади охоронця з 1 березня 2010 року за ч.3 ст.38 КЗпП України. Розрахункові кошти зазначеному звільненому працівнику, а саме заробітна плата за лютий 2010 року та компенсація за невикористану відпустку на загальну суму 1932,29 грн. були виплачені згідно видаткового касового ордера №408 від 4 березня 2010 року. Разом з тим, до розрахункових коштів вихідна допомога, передбачена ст.44 КЗпП Українине включена, тобто бухгалтерією підприємства у встановленому порядку не врахована, що свідчить про порушення вимог ст.44 КЗпП України в частині нарахування та виплати вихідної допомоги у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку.

Крім того, відсутні графіки змінності чергових (охоронців), що суперечить вимогам ст.ст.57, 58 КЗпП України.

В суді ОСОБА_1 свою вину у скоєні вказаного адміністративного правопорушення повністю визнав, в чому розкаявся.

Крім повного визнання вини, факт вчинення ОСОБА_1 даного правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення №22-16-111/312 від 26.04.2010 р., актом перевірки №22-16-111/281  від 17.03.2010 р..

Таким чином, ОСОБА_1 скоїв правопорушення, за яке передбачено відповідальність за ч.1 ст. 41 КУпАП.

Враховуючи обставини справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, який працює, та керуючись ст.ст.283, 284, 41 ч.1 КУпАП,

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст.41 КУпАП і накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 510 (п’ятсот десять) гривень.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або на неї може бути внесено протест прокурора протягом десяти днів з дня винесення постанови .

    Суддя